Гацак Віктор Михайлович

Гацак Віктор Михайлович
Народився	2 червня 1933(1933-06-02)[[d:Track:Q47757534]][[d:Track:Q2826570]]-1">[1] Липкани, Хотинський повіт, Бессарабська губернія
Помер	20 лютого 2014(2014-02-20)[[d:Track:Q47757534]][[d:Track:Q2826570]]-1">[1] (80 років) Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	науковець
Галузь	фольклористика
Alma mater	Державний університет Молдови
Науковий ступінь	доктор філологічних наук
Знання мов	російська[[d:Track:Q47757534]][[d:Track:Q2826570]]-1">[1]
Заклад	Інститут світової літератури ім. О. М. Горького
Членство	Академія наук Молдови

Ві́ктор Миха́йлович Гаца́к (рос. Виктор Михайлович Гацак; *2 червня 1933(19330602), Липкани, Румунське королівство — 20 лютого 2014, Москва, Росія) — радянський, російський і молдовський фольклорист, дослідник традиційної культури народів Молдови та Східної Європи. Член-кореспондент РАН (від 2000 року), відділення літератури та мови (фольклористика).

З життєпису

Закінчив романське відділення філологічного факультету Кишинівського університету.

У 1955—1958 роках навчався в очній аспірантурі Інституту світової літератури ім. М. Горького АН СРСР.

У 1960 році захистив кандидатську дисертацію «Молдавські та румунські епічні пісні про гайдуків та деякі питання їх співвідношення з південнослов'янськими» (наукові керівники Д. Є. Міхальчі та В. І. Чичеров).

Від березня 1962 року — співробітник Інституту світової літератури, у 1966–2012 роках — завідувач відділу фольклору.

Доктор філологічних наук (1976, дисертація «Східноманський героїчний (войницький) епос»), професор.

Від 2000 року — головний редактор журналу Известия РАН. Серия литературы и языка.

Похований на Ваганьківському цвинтарі у Москві.

Наукова діяльність

В. М. Гацак — творець етнопоетичного підходу до вивчення типології фольклору, засновник низки напрямів експериментальної фольклористики. Активно розробляв фундаментальні питання комплексної текстології фольклору, зокрема із залученням мультимедійних технологій. Займався проблемами осмислення повторюваності та стійкості у фольклорі за його усної передачі з обмежено варіативною рухливістю словесного втілення. Є автором оригінальної теорії «етнопоетичних констант».

Здійснив численні експедиційні дослідження в СРР, НРБ, СФРЮ, Македонії, Україні, Росії (Ярославська, Пензенська, Вологодська області, Алтайський край).

Вибрана бібліографія

Монографії

• «Восточнороманский героический эпос: исследование и тексты» (1967)
• «Текстологическое изучение эпоса» (1971, у співавторстві)
• «Фольклор и молдавско-русско-украинские исторические связи» (1975)
• «Типология народного эпоса» (1975, редактор)
• «Фольклор: поэтическая система» (1977, у співавторстві)
• «Типология и взаимосвязи фольклора народов СССР: поэтика и стилистика» (1980, редактор)
• «Фольклор: поэтика и традиция» (1982, редактор)
• «Фольклор: образ и поэтическое слово в контексте» (1984, редактор)
• «Фольклорное наследие народов СССР и современность» (1984; у співавторстві)
• «Фольклор: проблемы историзма» (1988, редактор)
• «Устная эпическая традиция во времени: историческое исследование поэтики» (1989)

Публікації

• «Чеченские и ингушские народные сказки» (1981, переклад)
• «Румынская народная поэзия» (1987)
• «Былины Печоры» (кн. 1—2, 2001, у співавторстві; у серії «Свод русского фольклора»)
• «Неизданные материалы экспедиции Б. М. и Ю. М. Соколовых (1926—1928)» (тт. 1—2, 2011)

Відповідальний редактор низки томів книжкової серії «Эпос народов СССР», один із засновників та заступник головного редактора книжкової серії «Памятники фольклора народов Сибири и Дальнего Востока».

Нагороди

Почесний член Академії наук Молдови (2000). Лауреат Державної премії РФ у галузі науки і техніки (2001).

Примітки

_1-1">^б [[:fr:IdRef|Identifiants_et_Référentiels]]_—_[[:fr:Agence_bibliographique_de_l'enseignement_supérieur|ABES]],_2011.[[d:Track:Q47757534]][[d:Track:Q2826570]]