Перейти до вмісту

Галинська Ірина Львівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Галинська Ірина Львівна
рос. Ири́на Льво́вна Гали́нская
Народилася3 травня 1928(1928-05-03)
Київ, Українська СРР, СРСР
Померла29 січня 2017(2017-01-29) (88 років)
Москва, Росія
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьфілологиня, літературознавиця, культурологиня, перекладачка, літературознавиця
Alma materФілологічний факультет Київського університету[d]
ЗакладІнститут наукової інформації з суспільних наук РАН
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
У шлюбі зГалинський Аркадій Романович
Нагороди
медаль «У пам’ять 850-річчя Москви» медаль «Ветеран праці»
срібна медаль ВДНГ
Особ. сторінкаilgalinsk.narod.ru

Іри́на Льві́вна Гали́нська (уроджена Шмарук; 3 травня 1928, Київ — 29 січня 2017[1], Москва) — радянський і російський філолог, доктор філологічних наук, керівник Відділу культурології Центру гуманітарних науково-інформаційних досліджень[2] ІНІСН РАН[3], головний редактор видання «Культурологія. Дайджест»[4] (з 1996), член редколегії видання РДБ «Культура. Культурологія».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 3 травня 1928 року в Києві. З відзнакою закінчила відділення романо-германської філології філологічного факультету Київського державного університету (КДУ).

  • 1972 — кандидатська дисертація на тему «Дев'ять оповідань» і повісті про сім'ю Гласс Дж. Д. Селінджера.
  • 1986 — докторська дисертація на тему «Художньо-філософські основи і сугестивність літературного твору».

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Довгі роки займалася аналізом романів зарубіжних і російських письменників XX століття, а також перекладами російською багатьох іноземних творів, наприклад, «Над прірвою в житі» Селінджера і продовження роману «Увечері в житі. 60 років по тому» (2009, автор Фредрік Колтінг, псевдонім Дж. Д. Каліфорнія). Крім того, вивчала питання прихованого символізму у прозі Селінджера, Булгакова і кількох інших письменників.

Родина

[ред. | ред. код]

З 1953 року і до кінця життя була дружиною Аркадія Галинського, відомого радянського і російського спортивного журналіста, коментатора, телеведучого і аналітика спорту.

  • Онук Олександр Піперскі — лінгвіст і популяризатор науки, лауреат премії «Просвітитель» 2017 року.

Вибрані публікації

[ред. | ред. код]
  • «Философские и эстетические основы поэтики Дж. Д. Сэлинджера» (1972),
  • «Загадки известных книг» (1986),
  • «Эстетические воззрения П. А. Флоренского» (1991),
  • «Льюис Кэрролл и загадки его текстов» (1995),
  • "Ключи к роману Маргарет Митчелл «Унесенные ветром» (1997),
  • «Наследие Михаила Булгакова в современных толкованиях» (2003),
  • «Владимир Набоков: современные прочтения» (2005),
  • «Документальная проза Нормана Мейлера и магический мир романов Джоан Роулинг» (2013),
  • «Дж. С. Сэлинджер и М. Булгаков в современных толкованиях» (2015).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Памяти Ирины Львовны Галинской (1928-2017) (англ.). inion.ru. Процитовано 1 лютого 2017.[недоступне посилання з Сентябрь 2018]
  2. отдел культурологии на сайте ЦГНИИ ИНИОН РАН. Архів оригіналу за 28 січня 2017. Процитовано 12 грудня 2019.
  3. на сайте ИНИОН РАН. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 29 січня 2017.
  4. на elibrary.ru. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
  5. Галинская Елена Аркадьевна [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Філологічного факультету МДУ

Посилання

[ред. | ред. код]