Г'ю Ґрант
.svg){kind=small}
Г'ю Джон Мунґо Ґрант, або Г'ю Ґрант (англ. Hugh John Mungo Grant; нар. 9 вересня 1960, Лондон, Велика Британія) — англійський актор, лавреат премій «Золотий глобус» і БАФТА, багаторазовий номінант різних престижних театральних, кіно- і телепремій.
Знімається здебільшого в романтичних комедіях і мелодрамах. Актор відомий своїм амплуа серцеїда — як у житті, так і на кіноекрані. Найвідоміші фільми за його участю — «Чотири весілля і похорон» (1994), «Розум і почуття» (1995), «Ноттінг Гілл» (1999), «Щоденник Бріджит Джонс» (2001), «Реальна любов» (2003).
Г'ю Ґрант народився 9 вересня 1960 року в Лондоні, у родині художника Джеймса Ґранта, що заробляв на життя торгівлею килимами, і його дружини Фінволи, вчительки. 1979 року Ґрант вступив до New College, коледжу Оксфордського університету, збираючись стати мистецтвознавцем. Під час навчання він був членом закритого студентського клубу Piers Gaveston Society.
1982 року у віці двадцяти двох років Ґрант дебютував у кіно, знявшись у трагікомедії «Привілейовані». Закінчивши коледж, він деякий час грав у трупі коміків «Жартівники з Норфолка» (англ. Jockeys Of Norfolk), рецензував книжки і навіть почав (але так і не закінчив) писати свій власний роман. 1985 і 1986 року актор чимало працював на телебаченні, знімаючись у серіалах і телефільмах.
Його першим помітним успіхом стала стрічка 1987 року «Моріс» — мелодрама про любов студентів-геїв, за романом Е. М. Форстера. Ця робота принесла Ґранту Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль Венеційського кінофестивалю, яку він розділив зі своїм партнером по фільму Джеймсом Вілбі. Того ж року він знявся у кримінальному романтичному трилері «Біле зло».
На молодого актора звернули увагу, і 1988 року його можна було побачити одразу в п'ятьох фільмах. Першим стала мелодрама Ґонсало Суареса «Гребти за вітром», де Ґранту дісталася роль знаменитого поета-романтика лорда Байрона. Під час зйомок між ним і його партнеркою Елізабет Герлі почався роман, що тривав тринадцять років. Далі були короткометражка «Ноктюрн», де Ґрант зіграв роль композитора Фредеріка Шопена, драма «Ночі в Бенгалі», невелика роль у трилері «Зоря» і фільм жахів Кена Рассела «Лігво білого хробака» за мотивами однойменного роману Брема Стокера. Усі ці фільми, хоча і додали Ґрантові акторського досвіду, успіху в публіки не здобули.
1989 року актор знову знявся на телебаченні, потім у непримітній драмі «Переступаючи межу». 1991 року він іще раз з'явився у ролі Шопена, зігравши в парі з Джуді Девіс (актриса виконала роль письменниці Жорж Санд) у музичному романтичному фільмі «Експромт», після чого взяв участь в еротичній драмі Романа Поланські «Гіркий місяць». 1994 року роль у романтичній комедії «Чотири весілля і похорон» принесли Ґранту широку популярність і декілька престижних нагород та номінацій — отак, його було удостоєно премій BAFTA і «Золотий глобус».
Наразі Г'ю зустрічається зі шведською телепродюсеркою Ганною Елізабет Еберштайн. У пари двоє дітей: син Джон Мунґо Ґрант (03.09.2012) та дочка (16.12.2015).[6]. Загалом у Ґранта п'ятеро дітей від двох жінок[7].
| Рік | Фільм | Оригінальна назва | Роль |
|---|---|---|---|
| 1982 | Привілейований | Privileged | лорд Адріан |
| 1985 | Війна Дженні | Jenny's War | Пітер Бейнс |
| 1985 | Останнє місце на Землі | The Last Place on Earth | Епслі Черрі-Гаррард |
| 1987 | Біле зло | White Mischief | Г'ю |
| 1987 | Моріс | Maurice | Клайв Дарем |
| 1988 | Леді та розбійник | The Lady And The Highwayman | Лусіус Вайн / Сільвер Блейд |
| 1988 | Зоря | The Dawning | Гаррі |
| 1988 | Ночі в Бенгалі | La Nuit Bengali | Алан |
| 1988 | Ноктюрни | Nocturnes | Шопен |
| 1988 | Лігво білого хробака | The Lair of the White Worm | лорд Джеймс д'Емптон |
| 1988 | Гребти за вітром | Remando al viento | лорд Байрон |
| 1989 | Коли ми зустрінемося знову | Till We Meet Again | Бруно де Лансель |
| 1990 | Переступаючи межу | The Big Man | Гордон |
| 1991 | Наші сини | Our Sons | Джеймс |
| 1991 | Експромт | Impromptu | Шопен |
| 1992 | Гіркий місяць | Bitter Moon | Найджел |
| 1993 | Поїзд у пекло | Night Train to Venice | Мартін Геміл |
| 1993 | Наприкінці дня | The Remains of the Day | Реджинальд Кардинал, похресник лорда Дарлінґтона |
| 1994 | Чотири весілля і похорон | Four Weddings and a Funeral | Чарльз |
| 1994 | Сірени | Sirens | Ентоні Кемпіон |
| 1995 | Страшенно велика пригода | An Awfully Big Adventure | Мередіт Поттер |
| 1995 | Англієць, який піднявся на пагорб, а спустився з гори | The Englishman Who Went Up a Hill But Came Down a Mountain | Реджинальд Енсон |
| 1995 | Дев'ять місяців | Nine Months | Семюель Фолкнер |
| 1995 | Розум і почуття | Sense and Sensibility | Едвард Феррарс |
| 1995 | Королівська милість | Restoration | Еліас Фінн |
| 1996 | Крайні заходи | Extreme Measures | доктор Гай Латан |
| 1999 | Доктор Хто і Проклін Неминучої Смерті | Comic Relief: Doctor Who — The Curse of Fatal Death | Доктор Хто |
| 1999 | Ноттінг Гілл | Notting Hill | Вільям Такер |
| 1999 | Блакитноокий Міккі | Mickey Blue Eyes | Майкл Фелгейт |
| 2000 | Дрібні шахраї | Small Time Crooks | Девід |
| 2001 | Щоденник Бріджит Джонс | Bridget Jones's Diary | Деніел Клівер |
| 2002 | Мій хлопчик | About a Boy | Уїлл |
| 2002 | Кохання з повідомленням | Two Weeks Notice | Джордж Уейд |
| 2003 | Реальна любов | Love Actually | прем'єр-міністр |
| 2004 | Бріджит Джонс: Межі розумного | Bridget Jones: The Edge of Reason | Деніел Клівер |
| 2006 | Американська мрія | American Dreamz | Мартін Туїд |
| 2007 | З очей — геть, з чарта — геть! | Music and Lyrics | Алекс Флетчер |
| 2009 | Куди поділися Моргани? | Did You Hear About the Morgans? | Пол Морган |
| 2010 | Я все ще тут | I'm Still Here | Г'ю Ґрант |
| 2012 | Хмарний атлас | Cloud Atlas | преподобний Джайлз Горрокс, господар готелю, Ллойд Гукс, Денгольм Кавендіш, Сір Рі, вождь племені Конов |
| 2014 | Виправлений варіант | The Rewrite | Кіт Майклз |
| 2015 | Агенти U.N.C.L.E. | The Man from U.N.C.L.E. | Вейверлі |
| 2016 | Флоренс Фостер Дженкінс | Florence Foster Jenkins | Сейнт-Клер Бейфілд |
| 2017 | Пригоди Паддінгтона 2 | Paddington 2 | Фенікс Б'юкенен |
| 2019 | Джентельмени | The Gentlemen | Флетчер |
| 2020 | Знищення | The Undoing | Джонатан Фрейзер |
| 2023 | Операція «Фортуна»: Мистецтво перемагати | Operation Fortune: Ruse de guerre | Грег Сіммондс |
| 2023 | Підземелля драконів | Dungeons & Dragons | Фордж Фіцвільям |
| 2023 | Вонка | Wonka | Умпа Лумпа |
| 2024 | Без глазурі | Unfrosted | Терл Рейвенскрофт |
| 2024 | Єретик | Heretic | містер Рід |
Перелічені основні нагороди та номінації. Повний список дивитись на IMDb.com [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- 1987 — Премія Венеційського кінофестивалю — найкращий актор, за фільм «Моріс»
- 1995 — Премія «Золотий глобус» — найкращий актор комедії, за фільм «Чотири весілля і одні похорони»
- 1995 — Премія BAFTA — найкращий актор, за фільм «Чотири весілля і одні похорони»
- 1995 — Премія Товариства кінокритиків Чикаго — самий багатообіцяючий актор, за фільм «Чотири весілля і одні похорони»
- 2000 — Кінопремія журналу Empire — найкращий британський актор, за фільм «Ноттінг Гілл»
- 2003 — Кінопремія журналу Empire — найкращий британський актор, за фільм «Мій хлопчик»
- 1995 — Премія каналу MTV — Прорив року, за фільм «Чотири весілля і одні похорони»
- 2000 — Премія «Золотий глобус» — найкращий актор комедії, за фільм «Ноттінг Гілл»
- 2001 — Європейська кіноакадемія — Приз глядацьких симпатій за найкращу чоловічу роль, за фільм «Щоденник Бріджит Джонс»
- 2002 — Кінопремія журналу Empire — найкращий британський актор, за фільм «Щоденник Бріджит Джонс»
- 2003 — Премія Товариства кінокритиків Чикаго — найкращий актор, за фільм «Мій хлопчик»
- 2003 — Премія «Золотий глобус» — найкращий актор комедії, за фільм «Мій хлопчик»
- 2004 — Європейська кіноакадемія — Приз глядацьких симпатій за найкращу чоловічу роль, за фільм «Реальна любов»
- SNAC
