Вінцентій Пшерембський
| Вінцентій Пшерембський пол. Wincenty Przerębski | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1498 — 1503 | ||
| Церква: | римо-католицька | |
| Попередник: | Ян Любранський | |
| Наступник: | Еразм Цьолек | |
| ||
| 1503 — 1513 | ||
| Попередник: | Кшеслав Курозвенцький | |
| Наступник: | Мацей Джевіцький | |
| Діяльність: | католицький священник, державний діяч, католицький єпископ | |
| Народження: | 1450 | |
| Смерть: | 20 вересня 1513 Влоцлавек, Річ Посполита | |
| Похований: | Basilica Cathedral of St. Mary of the Assumptiond | |
| Батько: | Ян Пшерембський | |
| Посада: | писар, секретар королівський, підканцлер коронний; схоластик ленчицький, канонік краківський, ґнєзненський; декан кужелювський, келецький і радомський; єпископ плоцький і куявсько-поморський | |
Вінцентій Пшерембський гербу Новина (нар. бл. 1450 — пом. 20 вересня 1513, Влоцлавек) — польський римо-католицький і державний діяч; схоластик ленчицький, декан кужелювський, канонік ґнєзненський (1488), краківський; єпископ плоцький (1498–1503) і куявсько-поморський (1503–1513); секретар королівський, підканцлер коронний (1497–1499).
Народився Вінцентій близько 1450 року в сім'ї Яна Пшерембського (пом. 1480) — стольника і, пізніше, каштеляна сєрадзького. Мав брата Яна[pl] — стольника, хорунжого і каштеляна сєрадзького[1].
Вінцентій Пшерембський розпочав свою кар'єру у королівській канцелярії. Він володів привілеєм нотаріального створення[2]. З 1473 року Вінцентій Пшерембський був писарем королівським і послом від великопольських сановників до короля Казимира Ягеллончика, що перебував тоді у Вільні. Протягом 1480–1484 років постійно був разом з королем у Литві. Протягом 1484–1488 вів книгу скарбову лат. Liber quitantiarum короля. 2 жовтня 1487 року отримав посаду секретаря королівського, перед 1497 роком став першим секретарем. 6 березня 1497 року став підканцлером коронним. Редагував багато важливих міжнародних договорів, зокрема тексти польсько-угорських угод щодо Молдавії 1498 i 1499 років. У травні 1499 року склав обов'язки підканцлера і зайнявся адмініструванням плоцької дієцезії[1].
Вінцентій Пшерембський займав ряд церковних посад. Після 1473 року став схоластиком ленчицьким, 1478 року став каноніком краківським, 1486 року — деканом кужелювським, 1488 року — каноніком ґнєзненським, 1495 року — деканом келецьким, потім радомським[3].
Приблизно на початку 1498 року поступився канонією ґнєзненською своєму племіннику Вінцентію[3]. У травні 1498 року король призначив Вінцентія Пшерембського єпископом плоцьким, ту номінацію затвердив папа Олександр VI 22 жовтня того ж року. Єпископство він зайняв через прокуратора 18 грудня 1498 року, інгрес зробив 7 січня 1499 року. Відбув три синоди провінційні: у 1499, 1501 і 1503 роках[1].
6 травня 1499 року підписав у Кракові акт поновлення польсько-литовської унії[4]. Підписав декрет елекційний Олександра Ягеллончика на короля польського 3 жовтня 1501 року[5]. Був підписантом унії пйотркувсько-мельницької 1501 року[6].
Після смерті Кшеслава Курозвенцького король призначив Вінцентія Пшерембського куявсько-поморським єпископом (перед 21 травня 1503 р.), папа Юлій II затвердив його на цій посаді 25 серпня 1503 року[3]. Дієцезію куявську прийняв через прокуратора 27 січня 1504 року[1].
Підписав конституцію Nihil novi на Сеймі у Радомі 1505 року[7]. Як комісар королівський 18 вересня 1506 року оголосив статус Королівської Пруссії[8].
Підписав диплом елекції Сигізмунда I Старого на короля польського і великого князя литовського[9] на сеймі у Пйотркуві 8 грудня 1506 року[10]. Під час коронації Сигізмунда Старого 14 березня 1507 року вступив у суперечку з єпископом познанським Яна Любранського[pl] за місце праворуч від правителя[11].
У куявській дієцезії відбув 2 синоди провінційні: 1508 року у Влоцлавеку та 1511 року в Бидгощі. Неодноразово був представником королівським на сеймі станів пруських[1].
Апоплексичний напад 15 серпня 1511 року у Влоцлавеку позбавив його на півроку активної громадської діяльності. З лютого до серпня 1512 року подорожував єпископськими маєтками та брав участь у провінційному синоді в Ленчиці. За його наказом добудовано у влоцлавській катедрі бічний вхід з півночі з ґанком; профінансував дзвін для собору, названий «Вінцентієм» (1513). За своїм заповітом він пожертвував по тисячі гривень капітулам Влоцлавека та Плоцька[1].
Помер Вінцентій Пшерембський 20 вересня 1513 року у Влоцлавеку, похований у місцевому катедральному соборі[11].
- ↑ а б в г д е Wincenty Przerebski (Przerembski) h. Nowina. Internetowy Polski Słownik Biograficzny. Архів оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 23 червня 2022.
- ↑ Krzysztof Skupiński, Notariat publiczny w średniowiecznej Polsce, Lublin 1979, s. 118.
- ↑ а б в Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 296.
- ↑ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791, wydali Stanisław Kutrzeba i Władysław Semkowicz, Kraków 1932, s. 121.
- ↑ Halina Hofmanówna, Dekret elekcyjny króla Aleksandra z dn. 3 października 1501 roku, w: Przegląd Historyczny, Tom 17, Numer 1 1913, s. 95.
- ↑ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791, wydali Stanisław Kutrzeba i Władysław Semkowicz, Kraków 1932, s. 136.
- ↑ Volumina Legum, t. I. Petersburg 1859, s. 140.
- ↑ Karol Górski, Łukasz Watzenrode : życie i działalność polityczna (1447—1512), Wrocław 1973, s. 80.
- ↑ Ludwik Finkel, Elekcya Zygmunta I. Sprawy dynastyi Jagiellońskiej i Unii Polsko-Litewskiej, Kraków 1910, s. 215.
- ↑ Corpus iuris Polonici. Sectionis 1, Privilegia, statuta, constitutiones, edicta, decreta, mandata regnum Polniae spectantia comprehendentis. Vol. 3, Annos 1506—1522 continentis, Kraków 1906, s. 10-11.
- ↑ а б Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 297.
- Wincenty Przerebski (Przerembski) h. Nowina. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |