Вільгельм фон Біла
Барон Вільгельм фон Біла, або В. Бієла[4] (нім. Wilhelm Freiherr von Biela; 19 березня 1782 — 18 лютого 1856) — німецько-австрійський військовий офіцер і астроном-любитель.
Вільгельм фон Біла народився в Рослі[de], Гарц (Північна Німеччина). Він був нащадком відомого протестантського дворянського роду, який походив з території сучасної Чехії і був вигнаний у Саксонію після того, як його главу Фрідріха фон Білу стратили в Празі в 1621 році під час релігійних воєн того періоду[5]. Вільгельм фон Біла був останнім членом своєї гілки цього роду[6].
Завершивши навчання у військовому коледжі в Дрездені, Біла в 1802 році приєднався до Австрійської армії[en] кадетом у піхотному полку «Граф Стюарт» № 18. Він дослужився до чину капітана гренадерів і брав участь у низці військових кампаній проти Наполеона між 1805 і 1809 роками та пізніше. У 1813 році він був ад'ютантом генерала Мервельдта[en] в битві під Лейпцигом, де був поранений[7].
У 1815 році Біла поїхав до Праги, де почав вивчати астрономію під керівництвом Алоїза Мартіна Давида[de][5]. Пізніше служив в Італії і був призначений комендантом міста Ровіго[8].
У галузі астрономії спеціалізувався на спостереженні й обчисленні орбіт комет. Крім того, Біла провів кілька спостережень сонячних плям і опублікував низку статей, переважно в журналі Astronomische Nachrichten, присвячених руху комет, теоретичним міркуванням про комети, які «падають на Сонце», Тихо Браге та покриттю зір Місяцем[8]. Також Біла опублікував роботу про обертання планет під назвою Die zweite grosse Weltenkraft, nebst Ideen über einige Geheimnisse der physischen Astronomie, oder Andeutungen zu einer Theorie der Tangentialkraft[9] (Прага, 1836). У передмові він зазначив, що, хоча твір є плодом багаторічних досліджень, його можна прочитати за пів години.
Біла самостійно відкрив дві комети, уже знайдені іншими астрономами (зокрема Велику комету 1823 року[en], C/1823 Y1), і зробив одне власне незалежне відкриття — періодичну комету Біли, яка згодом розділилася на дві частини й розпалася. На його честь названо також місячний кратер Біла[en].
Про особисте життя Біли відомо відносно небагато: він був одружений з Анною (Едле фон Валленштерн). Подружжя мало доньку Емілі фраїн фон Біла, яка народилася в 1820 році й була одружена в Ровіго з Моріцем, графом Форгахом, офіцером австрійської піхоти, від якого мала двох дітей[6][10].
У 1840-х роках Біла вийшов у відставку й оселився у Венеції, де помер у 1856 році.
На його честь названо астероїд головного поясу 2281 Біла[11][12].
Зауваження щодо особистих імен: фрайгер (Freiherr) — колишній шляхетський титул, зазвичай перекладається як барон. У Німеччині з 1919 року є частиною прізвищ. Жіночі відповідники — фрайфра́у (нім. Freifrau, МФА: [ˈfʁaɪˌfʁaʊ], «вільна пані»; скорочено: Frfr); для неодружених — фраїн (нім. Freiin, МФА: [ˈfʁaɪ.ɪn], «вільна панянка»).
- ↑ SNAC
_—_2010. [[d:Track:Q29861311]]