Вілла Шаринська
Вілла Шаринська — рожева будівля на вулиці Сторгатан 63-65, розташована поруч з парком Добельнс під Умео, Швеція. Вілла Шаринська була побудована за проектом архітектора Рагнара Естаберга і зведена в експлуатацію в 1904—1905 роках для Егіль Унандера-Шарин і його сім'ї. У 1950 році в будівлі також розташовувався сімейний бізнес AB Scharins Söner.
Зовнішній вигляд будівлі вікторіанський. Існує гребінь над вікнами, з видними арочними вікнами на першому поверсі. Є рококо балкони з кованого заліза. У будинку три поверхи зі зміщенням в сторону, які контрастують з іншими послідовною симетрією. Оновлений фасад злегка червонуватий з фризом під третім поверх.[1] Також інтер'єр багатий дерев'яними панелями стіни, за винятком так званої Іспанської зали, чиї відремонтовані стіни покриті мозаїкою з Іспанії.
Вхідні двері у головного входу мають рельєф, який зроблений Рагнаром Остбергом. Предметом рельєфу є багате листя в особах семи дітей з лелекою в середині. Сім осіб символізують сім дітей в сім'ї Шарин.[1][2] Вілла Шаринська вважається одним з найкращих творів Остберга під час його молодості.[1]
На півдні від будинку садівника є сад (з цегляною кольоровою бетонною плиткою) в оточенні арочних металевих ґрат на півдні і заході і металевою рейкою на схід. На півночі від будівлі є автостоянка. Стоянка також служить входом в муніципальну штаб-квартиру нерухомості Bostaden[3]
Флігель, також відомий як прибудова або будинок садівника, належить до вілли. Флігель розташований на заході від головної будівлі, і має стиль, який схожий на стиль вілли. Флігель має один поверх з мебльованими верхніми поверхами в західній частині, і півтора поверхи в східній частині. Флігель спочатку був домом для садівника вілли і стайнею з розміщенням кучера. Парник, що протягом довгого часу перебував на його південній стороні, був знесений у 1980-і роки. Флігель, інтер'єр якого не класифікується як захищена державою будівля, вже в наш час був перероблений на чотири гаражі з коричневим склінням навісних дверей з дерева.[3]
Егіль Унандер-Шарин зв'язався з декількома архітекторами, включаючи Густава Хермансанам, який розробив багато будинків у Сундсвалі (після руйнівної пожежі 1888) і Ернста Стенхамара, який був архітектором будівлі банку Свенська Хандельсбанкен під Умео, що був побудований в 1894 році. Унандер-Шарин не був щасливий зі своїми пропозиціями і замість цього дав завдання архітекторові Остбергу.[4]
4 липня 1904 Унандеру-Шарин було надано дозвіл на будівництво для ділянки 2 і 3 в блоці Хермуд (ділянка 1 вже розроблена) і вже наступного дня після розкопок на фундамент будинку почав. 14 липня Унандер-Шарин заплатив 7,894.85 місту Умео за дві ділянки.[5] Розташування цих ділянок було результатом плану міста від 1889 року, де були перемальовані всі ділянки в районі, постраждалі від міської пожежі в 1888 році. Дві ділянки були порожні після вогню.[6] Остаточний рахунок за віллу, за оцінками, склав 94 000, з яких 12 000 витрачено для меблювання і 4000 крон для архітектурних креслень Остберга.[7]
У 1959 році родина Шарин продала будівлю муніципалітету Умео, який відновив віллу і зробив кілька змін, так як муніципалітет планував використовувати віллу для студентської профспілкової діяльності.[8] З тих пір муніципалітет переведений за актом в будівлю У тому ж році, коли Вілла Шаринська стала пам'ятником архітектури, а саме в 1981 році,[1] було вирішено між муніципалітетом Умео і студентським союзом, як слід використовувати будівлю. Після оголошення торгів в 1996 році Студентський союз науки і техніки переїхав в будинок, але вони відмовилися від контракту на рубежі 2003/2004 рр.. Операція, яка до цих пір була під егідою некомерційних структур, перейшла в руки Ekonomiska Föreningen för Alternativ Kultur (EFAK) (Економічної асоціації альтернативної культури), який знову відновила віллу восени 2004 року[3].
Протягом 2006—2013 років діяльність у віллі була приватною. Приклади: рок-клуб під назвою Шаринська з бенкетним залом, підвал паб, таверна і сцена для живої музики. На рубежі 2013/2014 бізнес був перенесений в новий Музей гітар в Васасколані.
Восени 2013 року почався зовнішній ремонт будівлі, і 31 січня 2014 розпочався і інтер'єр оновлення, що, як очікується, займе один рік. Водночас, мешканці пішли з будівлі.[9]
- ↑ а б в г Scharinska villan. Музей Вестерботену. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 3 листопада 2013.
- ↑ Andrén, pages 26 and 27
- ↑ а б в Scharinska Villan - Historik. Länsstyrelsen Västerbotten. 2007. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 22 березня 2014.
- ↑ Andrén, p. 13.
- ↑ Andrén, pp. 15-16.
- ↑ Eriksson, p. 145, 146 and 149.
- ↑ Andrén, p. 29.
- ↑ Olofsson, p. 97.
- ↑ Umeå Municipality: Now renovated Scharinska villa. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 18 вересня 2013.
- Andrén, Brit-Marie; Rosén Gull-Mari (1980). Ett par kulturyttringar i Umeå under sekelskiftet. Umeå: Umeå universitetsbibliotek. ISBN 91-7174-066-X. libris: 7615340.
- Eriksson, Karin (1975). Studier i Umeå stads byggnadshistoria: från 1621 till omkring 1895. Umeå studies in the humanities, 0345-0155 ; 3. Umeå: Umeå universitetsbibliotek. ISBN 91-7174-000-7. libris=7615280. Архів оригіналу (PDF) за 9 листопада 2013. Процитовано 30 травня 2014.
- Olofsson, Sven Ingemar; Eriksson Karin (1972). Umeå stads historia 1888-1972. Umeå: Umeå kommunfullmäktige. libris=88277.