Воронки (Вараський район)
| село Воронки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Вараський район |
| Тер. громада | Володимирецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA56020050060033300 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1629 |
| Населення | 1557 |
| Площа | 5,74 км² |
| Густота населення | 27,93 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34330 |
| Телефонний код | 380 3634 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°33′26″ пн. ш. 26°05′31″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
154 м |
| Водойми | оз. Воронки |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 34300, Рівненська обл., Вараський р-н, селище Володимирець, вул. Повстанців, 21 |
| Карта | |
  Воронки | |
 Воронки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Воронки́ — село в Україні, у Володимирецькій селищній громаді Вараського району Рівненської області.
Лежить село за 34 км від райцентру, і за 4 км від залізничної станції «Воронки»[1].
Найближчі міста: Вараш (34.4км), Дубровиця (50.7км), Сарни (61.0км). Найближчий історично-культурний центр: місто Дубровиця на відстані 50.7 км і обласний центр Луцьк (117.6 км).
Найближчі аеропорти: RWN - Міжнародний аеропорт Рівне (106,7 км), LWO — Міжнародний аеропорт Львів (294.8 км) і IFO — Міжнародний аеропорт Івано-Франківськ (309.3 км)[2].
Про походження назви села старожили розповідають таку легенду: «Було це ще за часів Київської Русі. Орда монгола-татар наступала на Пінськ, але була розбита дубровицьким князем. Однак бей, на ім'я Ворон, що врятувався з рештками свого загону, лишився зимувати саме на території цього села. Кажуть, що відтоді воно й називається Воронками»[3].
Перша письмова згадка про село Воронки належить до 1629 року.[1].
На початку XVII ст. селом, як і всією Володимиреччиною, володіють князі Чорторийські. Потім вони продали ці землі мінському воєводі Каземиру Пацу за 400 тис. злотих[4]. А в першій половині XVII ст. ці землі переходять у власність князям Четвертинським.
Під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648—1657 рр.) тутешнє населення брало участь у селянських заворушеннях[5]. А з утворенням Гетьманщини село входить до складу Волинського полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 р. село залишилось у складі Луцького повіту Волинського воєводства Речі Посполитої.
За третім поділом Польщі 1795 року село відійшло до Російської Імперії. Перебувало, відповідно до нового адміністративно-територіального поділу, у складі Луцького повіту Володимирецької волості Волинської губернії[6].
19 лютого 1861 р. в Російській імперії було підписано маніфест Олександра II про скасування кріпацтва. За «Загальним положенням про селян, що вийшли з кріпосної залежності» селяни ставали особисто вільними, вони мали право самостійно вирішувати свої сімейні й господарські справи[7]. Цього ж року місцеві селяни збунтувалися, відмовившись підписувати уставні грамоти[1].
В кінці ХІХ ст. в селі було 89 будинків і 649 жителів. До великої земельної власності належало 6259 десятин, якими володіла поміщиця Америса Бєлоусович[8].
1888 року було збудовано Свято-Миколаївську церкву[9].
Давніше за церкву у селі є лише кладовище. Тут стоять витесаний грубий старовинний хрест і капличка. Зверху на її дашку є кований хрест із зображенням мусульманського півмісяця. Це пояснюється тим, що, коли на тутешні терени вторглися турки і татари, вони не змушували місцевих зрікатися віри за однієї умови — якщо вони визнають, що християнська віра є так би мовити, під мусульманською. Так виникли зображення півмісяців на хрестах. Схожі ковані хрести неодноразово знаходили під час розкопок, однак на капличках до наших днів вони не збереглися. Лише у Воронках. Через це науковці припускають, що та капличка — ще з докозацьких часів[10].
У роки Першої світової війни (1914—1918 рр.) воював у лавах Російської імператорської армії уродженець села Якубський Максим, який так і не повернувся з фронтових доріг[11].
У листопаді 1917 р., після розпаду Російської імперії, постала Українська Народна Республіка. У березні 1918 р. село увійшло до Луцького повіту Волинської землі[12].
З квітня по грудень 1918 р. село входить знову до Володимирецької волості Луцького повіту, але вже Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, який відновив царський адміністративний устрій[13].Жителі села комуністичних поглядів брали участь в Дубровицькому збройному повстанні (1918—1919 рр.)[1].
З грудня 1918 р. село повернулоя до складу відродженої УНР, яка вже підпорядковувалась Директорії. Війська останньої і надалі вели боротьбу за незалежність, але були розбиті більшовиками у квітні 1919 р[14]. В січні 1918 року село зайняли більшовики[1].
З вересня 1920 р. село, як і Західна Україна, згідно Варшавського договору, окуповане Польщею[5]. Такий стан справ надалі був закріплений, після перемоги польських військ, Ризьким договором (1921 р.). А село увійшло у 1920 р. до складу Поліського, а від 1931 р. — Волинського воєводства[15]. Дев'ятнадцять років чужоземного панування позначені поселенням на українських землях польських «осадників», політикою «пацифікації» українців, національними утисками та соціальним гнобленням і боротьбою. В 1936 році відбувається тримісячний селянський страйк[16].
20 вересня 1939 року село, як і вся Західна Україна, було окуповане військами СРСР, а згодом увійшло до Володимирецького району Ровенської області УРСР[5]. Із входженням західноукраїнських земель до складу Радянської України у краї починаються процеси радянізації: встановлюється радянська влада, вивезено до Сибіру всіх польських осадників, починається колективізація[16].
22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР, розпочалась Німецько-радянська війна. Від липня 1941 до січня 1944 село перебувало під німецько-нацистською окупацією[5] і увійшло до складу Сарненського ґебіту Генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна. Окупаційний «новий порядок» полягав у масовому знищенні євреїв, численних реквізиціях фуражу та продовольства, вивезенні молоді до рейху[16]. В ті важкі часи окупації сім'я Чугаїв врятувала єврейську родину Ховерсів[17].
26 жовтня 1943 р. радянські партизани пограбували село[18].
На початку січня 1944 року село було захоплене частинами 1-го Українського фронту[5].
В роки Німецько-радянської війни (1941—1944 рр.) 121 житель села брав участь в бойових діях на боці комуністичного режиму. У боротьбі із загарбниками загинуло 58 жителів села. На їх честь радянською владою споруджено обеліск[1].
Брали участь жителі села і в боротьбі за незалежність в лавах ОУН. Так відомо, що у селі знаходився штаб районної організації ОУН, провідником був Андрій Муха. Військовий загін за чисельністю сягав 245 чоловік і був озброєний двома кулеметами[19].
В повоєнні часи в селі діяв радгосп «Зоря» тваринницько-льонарського напряму, за яким було закріплено 3 476 га землі, у тому числі 476 га орної. Працювали восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека та фельдшерсько-акушерський пункт[1].
В селі існує дві християнські громади, української православної церкви і християн віри євангельської. В церквах громад регулярно проводяться богослужіння.
,_%D1%81.%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%B8.jpg)
Церква православної громади було збудована в 1888 році, з того часу у ній проводяться богослужіння.
Церква євангельської громади була збудована на початку 1990-х років. У 2010 році було прийнято рішення розпочати будівництво нового храму для більшої кількості людей. Будівництво було завершене в 2015 році, в цьому ж році відбулось відкриття нового Дому молитви.
З проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 р. розпочався сучасний період в історії цього населеного пункту.
Зараз у селі працюють ДНЗ «Росинка», Воронківський НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів», будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення поштового зв'язку.
Воронки є одним із важливих ценрів зеленого туризму на Рівненщині. Тут розташована база відпочинку, яка приймає щороку багато туристів та відпочиваючих[20]. Також гостей приймає Агросадиба «Гостина».
На футбольних матчах честь села захищає ФК «Зоря»[21].
27 грудня 2015 р. у селі освячено новозбудований Дім молитви християн віри євангельської[22].
2020 року жителі села розпочали оформлювати у свою власність землю що їм було видано відповідно до паїв після ліквідації колгоспу. Після десятків років земля знову повертається у приватну власність жителів села.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Володимирецької селищної громади[23].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Володимирецького району, село увійшло до складу Вараського району[24].
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1 550 осіб[25].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[26]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,49 % |
| російська | 0,39 % |
| білоруська | 0,06 % |
- М'ялик Віктор Ничипорович — народний депутат України 9-го скликання.
- Чугай Яків Федорович
- ↑ а б в г д е ж Історія міст і сіл УРСР. Ровенська область / Ред. Тронько П. Т. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1973. — Том 18. — С. 173—174.
- ↑ Село Воронки, Рівненська область, Україна. Готелі, новини, розклад поїздів і автобусів, ресторани, бізнес каталог, прокат авто. www.ukraine123.com.ua. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
- ↑ Воронки. День села відновили через 20 років ( фото). polissya.net. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
- ↑ Давня історія Володимирця. www.polissya.net. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 28 грудня 2016.
- ↑ а б в г д Володимирець // Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.
- ↑ Вараш - новини, довідники, погода, фото - Блог. 34400.net. Архів оригіналу за 20 серпня 2012. Процитовано 28 грудня 2016.
- ↑ Скасування кріпацтва в 1861 р. і подальші реформи. uris.org.ua. Архів оригіналу за 5 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.
- ↑ Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986. — Т. 1. — С.259.
- ↑ Православні святині Володимиреччини та їх архітектурно-естетична цінність. polissya.net. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
- ↑ Озерні дива Полісся. vk.com. Процитовано 26 грудня 2016.
- ↑ Волынская губерния(коллективная обработка с учетом БД Алексеева Б. В.) [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] АЛФАВИТНЫЕ СПИСКИ НИЖНИХ ЧИНОВ, ПОГИБШИХ, РАНЕНЫХ И ПРОПАВШИХ БЕЗ ВЕСТИ В 1‐Ю МИРОВУЮ ВОЙНУ 1914‐1918 Г. Г. [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Закон УНР про поділ України на землі 1918. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
- ↑ Бойко О. Територія, кордони і адміністративно-територіальній поділ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (1918) [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Регіональна історія України. Збірник наукових статей. — 2009. — Випуск 3.— С.223.
- ↑ Встановлення влади Директорії, її внутрішня і зовнішня політика. histua.com. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
- ↑ Володимирець. istvolyn.info. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
- ↑ а б в Володимиреччина (Володимирецький район) | РІВНЕНЩИНА. irp.rv.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
- ↑ Наукові записки. Видавничий комплекс Острозької академії. 1 січня 1999. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
- ↑ Літопис Української Повстанської Армії т. 2: Волинь i Полісся. Німецька окупація. Книга друга: Бойові дії УПА. [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.] — Торонто: Видавництво «Літопис УПА» , 1977. — С. 228.
- ↑ Докладная записка об украинских националистах на територии Ровенской области [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Совецкие документы об ОУН-УПА.
- ↑ Де відпочити на Рівненщині біля водойм: бази, які знають не всі | OGO.UA — Рівненський інформаційний портал. ogo.ua. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.
- ↑ ФК "Зоря" Воронки. vk.com. Процитовано 28 грудня 2016.
- ↑ Удвічі більший молитовний будинок побудували та посвятили у селі Воронки, що на Рівненщині. www.chve.org.ua. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. https://www.kmu.gov.ua/. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 лютого 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 лютого 2019.
- Історія міст і сіл УРСР. Ровенська область / Ред. Тронько П. Т. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1973.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Облікова картка с. Воронки. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Рівненської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |