Перейти до вмісту

Воля (Самбірський район)

Координати: 49°24′25″ пн. ш. 23°4′2″ сх. д. / 49.40694° пн. ш. 23.06722° сх. д. / 49.40694; 23.06722
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Воля
Герб Волі (Самбірський район) Прапор Волі (Самбірський район)
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Самбірський район
Тер. громада Старосамбірська міська громада
Код КАТОТТГ UA46080150080085199
Основні дані
Засноване 1517
Населення 816
Площа 2,12 км²
Густота населення 384,91 осіб/км²
Поштовий індекс 82083
Телефонний код 380 3238
Географічні дані
Географічні координати 49°24′25″ пн. ш. 23°4′2″ сх. д. / 49.40694° пн. ш. 23.06722° сх. д. / 49.40694; 23.06722
Середня висота
над рівнем моря 		424 м
Водойми р. Крем'янка
Найближча залізнична станція Старий Самбір
Місцева влада
Адреса ради 82000, Львівська обл., Самбірський р-н,м.Старий Самбір
Карта
Воля. Карта розташування: Україна
Воля
Воля
Воля. Карта розташування: Львівська область
Воля
Воля
Мапа
Мапа

CMNS: Воля у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Воля.

Во́ля — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Старосамбірська міська рада. Населення становить 816 осіб. (У 1928 р. проживало близько 1000 осіб, серед них двоє римо-католиків, 15 євреїв. Також відомо, що на той рік у селі було 150 школярів).

Історична дата заснування населеного пункту — 1517 рік. Територія населеного пункту 137 га, під забудову та присадибні ділянки передбачено 162 га, орної землі 61 га, пасовищ — 85,5 га, громадських лісів — 313 га.

У 1914 році насипано могилу і встановлено хрест з нагоди 100-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка.

Волянську сільську раду утворено в 1939 за першої радянської окупації (перших совітів), яка до 1950 р. мала назву Воле Коблянська сільська рада.

У селі є храм Собору Пресвятої Богородиці споруджений 1923 року зі смерекових брусів за проєктом Теофіля Горницького із Самбора, коли парохом був о. Ярослав-Йосиф Пасічинський, священник Перемисько-Самбірської єпархії УГКЦ. Після Другої світової війни, та Львівського псевдособору 1946 р. храм і вірних переведено в лоно Російської Православної Церкви. Стіни в інтер'єрі церкви 1982 року оббиті прес-плитою і вкриті трафаретним орнаментом малярем Миколою з Блажева. На південний схід від церкви розташована двоярусна дзвіниця, збудована одночасно з церквою. Після ліквідації УГКЦ 1946 р. храм знаходився у юрисдикції українського екзархату РПЦ. В 90-х роках храм був у користуванні УАПЦ. Вірні УГКЦ молилися під храмом, проте з 2006 року богослужіння відбуваються почергово. Сьогодні церква належить до двох конфесій — ПЦУ[1] та УГКЦ. Храмове свято 08,01, Пресвятої Богородиці. Храмове свято 8,11, Дмитрія.

На околиці села на вершині гори Кундівська (668 м) є військовий цвинтар часів I Світової війни. На цій горі наприкінці вересня й на початку жовтня 1914 року відбувалися запеклі бої між російськими та австрійськими військами. Російські війська зайняли гору Кундівську, а також межі села[2]. Один із найважчих боїв відбувся 17 жовтня в суботу 1914 року між селами Воля і Звір на горі Лисий. На боці Австро-угорських військ брали участь і Українські січові стрільці, декілька з яких загинуло і там були поховані. Про ці події в українській газеті «Свобода», № 57, 1915, було поміщено статтю:

За провідника взяли ми якогось газду; мав біля 30 літ. Ми не знали точного положення. Світла світити не вільно, мапу читати годі. З тим провідником вийшли ми о 3-й годині з Лужка і прийшли якраз добре на Лисий верх. Гора не поросла, на збочах галявини, далі в діл смерековий ліс, село Звірна на полудневім сході, на північ Воля Кобилянська, і Воля Барилова. В тих двох селах були Москалі, що обсадили північну збіч Лисого верха. На полудне від тої гори було видно пасмо гір від сходу на захід… Поляг з наших Фірчук, поляг Чихут і Завалик. Крім них було ще кільканадцять ранених. Не було ран, аби не можна було вилічити, смерть не грозила жадному[3].

До 100-річчя від трагічного початку Першої Світової війни, у неділю, 21 вересня, у с. Воля Старосамбірського району на Львівщині відбулось освячення пам'ятного знаку встановленого на місці поховання українців, австрійців, росіян вояків різних національностей, які загинули у 1915 році в околицях села Воля.

Організатор заходу — «Товариство пошуку жертв війни “Пам'ять”», Волянська сільська рада[4].

Народилися

[ред. | ред. код]

Володимир Володимирович Васюта (2015) — громадський діяч, політв'язень, багаторазовий депутат Старосамбірської районної ради, багаторічний голова районної організації Конгресу Українських Націоналістів[5].

Василь Ількович Васюта — учасник бойових дій УПА, громадський діяч с. Воля.

Степан Данилович Топорович (14.07.1965 — 14.10.2009) — священник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, парох с. Блажів[6][7].

Люба Олексіївна Пятночко-Топорович (24.01.2013) — перша станична відновленого Пласту в м. Самборі[8][9].

Любомир Антонович Яким (06.09.1936 — 27.09.2014) — український композитор, музикант, педагог, автор пісні «Смерека» (Ой, смереко, розкажи мені, смереко…)[10][11][12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Про парафію на сайті Львівської єпархії УАПЦ. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 15 жовтня 2015.
  2. ↑ Сторінки історії І Світової війни: Битва за гору Острогірка. Архів оригіналу за 21 травня 2018.
  3. ↑ Сторінки історії І світової війни: Спогади сотника українських січових стрільців про битву на Старосамбірщині. Архів оригіналу за 14 березня 2018.
  4. ↑ Товариство пошуку жертв війни ПАМ'ЯТЬ - Освячення пам’ятного знаку в с. Воля Старосамбірського району(ОНОВЛЕНО). www.memoria.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.
  5. ↑ Помер провідник Старосамбірського Конгресу українських націоналістів Володимир Васюта. zik.ua (ua) . Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
  6. ↑ Administrator. Упокоївся у Бозі протоєрей Степан Топорович. sde.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
  7. ↑ Administrator. Архиєреї та священнослужителі прощались з покійним протоєреєм Степаном Топоровичом. sde.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
  8. ↑ Княжий Самбір:  » Відкриття Пластового року 2016 в Самборі: посвята пам’ятної таблиці Любі Топорович та традиційне пластове містечко. www.sambir.in.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
  9. ↑ Адміністратор. Такі як Люба Топорович не помирають після смерті. sambirwz.lviv.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
  10. ↑ Замок, Високий (21 травня 2014). Любомир Яким: «Я звик, що мою пісню «Ой, смереко» приписують народові». Високий Замок (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
  11. ↑ На Львівщині провели в останню дорогу Любомира Якима – автора знаменитої пісні «Смерека». zik.ua (ua) . Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
  12. ↑ З книги «Співає і танцює «Підбужанка» - Люди і їх долі - Матеріали конкурсу - Турка-перлина Карпат. turka-ua.net. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Воля_(Самбірський_район)&oldid=44225242