Владислав Лемішко
 Владислав Лемішко
| |
|---|---|
| Народився | 9 червня 1911 Лемберг, Австро-Угорщина |
| Помер | 17 квітня 1988 (76 років) Тарнів, Польща |
| Вага | 72 кг |
| Нац. збірна | Польща
|
| Ігрова кар'єра | 1926 — 1946 |
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Владислав Казимєж Лемішко | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 1911 | |||||||||||||||||||||||||
| Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина90minut.pl | ||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 1988 | |||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 179 см | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Республіка Польща
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник, лівий захисник | |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||
| Сезони | Команда | Місце | ||||||||||||||||||||||||
| 1946 194? 194? 194? 194? 1950 1951 1952—1954 1955 1956—1957 1957—1958 1958—1960 1960—1962 1964 1964—1965 1966 1966—1968 1968—1969 1969 1970—1977 1977—198? 1986 |
«Тарновія» «Окоцимський» (Бж) «Погонь» (Пр) «Грибовія» (Гр) «Метал» (Т) «Тарновія» «Огниво» (Р) «Метал» (Т) «Тарновія» «Пафаваг» (Вр) ЯКС 1909 «Окоцимський» (Бж) «Метал» (Т) Лехія (Гд) «Сталь» (М) «Сталь-мол.» (М) «Сталь» (С) «Олімпія» (П) «Карпати» (Кросно) «Тарновія» ГКС Блекитни Тарнів ГКС Блекитни Танів «Сталь» (Кр) «Унія» (Р)
|
|||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||
Владислав Казимєж Лемішко (пол. Władysław Kazimierz Lemiszko; нар. 9 червня 1911, Лемберг, Австро-Угорщина — пом. 17 квітня 1988, Тарнів, Польща) — польський хокеїст та футбольний тренер, гравець збірної Польщі, олімпієць[2], капітан команди на Олімпійських іграх в Гарміш-Партенкірхені.
Народився 9 червня 1911 року у Львові[3][4] у родині Миколая та Марії. Спочатку він жив із батьками на вулиці Зелонській, потім — на Снопковській[3]. Навчався у 11-й державній гімназії Яна та Анджея Снядецьких у Львові[3]. Представляючи навчальний заклад, брав участь у спортивних змаганнях з різних дисциплін[3]. Вивчав слов’янську філологію на гуманітарному факультеті Львівського університету імені Яна Казимира. Закінчивши середню школу, почав працювати у закладі соціального страхування у Львові, де був розподілений на рахунок, а потім на контроль у закладах праці[3].
Заохочений батьком, у 1926 році поїхав з ним на матч «Чарні» (Львів), після чого розпочав тренування в цьому клубі[3]. Відразу виявив свій талант до гри, а через декілька тижнів опинився у складі 2-ї команди «чорних»[3]. У 1929 році дебютував у першій команді клубу[3]. Спочатку грав у команді на позиції лівого флангового, потім його перекваліфікували в центрального захисника[3]. У сезоні 1933 року разом із «Чарні» вилетів з 1-ї ліги[3]. Залишався гравцем команди до 1936 року. Через виліт до класу А намагався перейти до іншої команди, яка виступала б на вищому рівні ліги[3]. З 1936 по 1939 рік виступав за «Погонь» (Львів)[5][3]. У футболці клубу грав як в матчах чемпіонату, так і в матчах з іноземними командами[3]. Виступав такох за збірну Львова[3]. Зіграв близько 100 матчів у чемпіонаті (по 4 сезони відіграв у «Чарні» та «Погоні» відповідно)[6]. Як футболіст грав спочатку на позиції нападника, а згодом — лівого захисника.
Будучи хокеїстом, виступав за «Чарні» (Львів) та став дворазовим призером чемпіонату Польщі. У 1934 році завоював срібну медаль, а в 1935 році — золоту. У Збірній Польщі зіграв 15 матчів. Учасник чемпіонату світу 1935 року в швейцарському Давосі[7]. Членом національної збірної на зимових Олімпійських іграх 1946 року у Гарміш-Партенкірхені, на турнірі не зіграв жодного матчу[8].
За часів Другої Польської Республіки він був різнобічним спортсменом. Його улюбленою дисципліною був хокей на льоду, яким він займався взимку[3]. Щоб підтримувати свій фізичний стан протягом року (включаючи масу тіла близько 72 кг), грав у футбол влітку протягом решти сезону[3], а також легка атлетика (наприклад, метання диска, стрибки з жердиною), теніс, спортивні ігри, плавання, лижі, гандбол, баскетбол[3].
Під час Другої світової війни представляв кольори київського «Динамо» та львівського «Динамо» (1939-1941). Після закінчення війни, в рамках репатріації, він залишив Східні Креси, потім з дружиною залишився у її друзів у Тарнові, а після цього вони планували виїхати далі на захід[9]. Виключно з цікавості з'явився на стадіоні місцевої Тарновії, де професор середньої школи Здзислав Новак заохотив його керувати відродженням спорту в місті[9]. Зрештою оселився в цьому місті і став тренером футболістів «Тарновії», поступово підвищуючи рівень гравців та команди загалом[9]. У розіграші окружного чемпіонату 1946 року команда, якою він керував, обійшла «Віслу» (Краків)[9]. У наступному сезоні 1946/47 років разом із командою здобув перемогу в Краківській окрузі, потім перемогу на другому етапі, а після цього у фінальній групі посів третє місце, отримавши історичне підвищення з командою до Першої ліги[9][4]. Після завершення сезону отримав пропозицію взяти на себе команду, але футбольну секцію він не прийняв, переставши бути тренером команди[9].
У перші повоєнні роки він поєднував роботу у футболі з грою в хокей. Він був гравцем «Краковії», з якою виграв чемпіонат Польщі 1945/46. У наступному сезоні 1946/47 років заявлени захисником у складі «Краковії», який захищав чемпіонат[10][11].
Наприкінці 40-их років почав тренувати футбольні команди: «Окоцимський» (Бжесько)[9], у 1948 році — «Погонь» (Прудник)[12], Грибовія (Грибув)[9], «Метал» (Тарнів)[9]. У листопаді 1947 року пройшов уніфікований курс для тренерів[9]. У 1950 році знову тренував у Тарнові[9], у 1951 році — «Огниво» (Ряшів), а з 1950 по 1952 рік — знову «Метал» (Тарнів)[9]. У 1952 році закінчив навчальний курс тренера 2-го національного класу[9]. У 1955 році очолює Тарнівську команду[9]. У 1956-1957 роках працював тренером у вроцлавському «Пафавазі»[9], а з 1 вересня 1957 по 1958 рік — ЯКС 1909 (Ярослав)[13][14][15][9]. З 1958 по 1960 рік знову тренував «Окоцимський» (Бжесько)[9]. У 1960 році отримав звання тренера 2-го класу[9]. З 1960 по 1962 рік знову тренував «Метал» (Тарнів)[9]. У сезоні 1964/65 років працював головним тренером друголігової Лехія (Гданськ)[16][9]. З 1965 по 1966 рік очолював інший друголіговий клуб, «Сталь» (Мелець) (у сезонах 1964/65 та 1965/66 років «Сталь» виступала у Другій лізі Польщі)[17][18][19][20][9], а в березні 1966 року перейшов до роботи з молодими гравцями клубу[21]. У сезонах 1966/67 та 1967/68 працював головним тренером «Сталі» (Санок)[22][23][9]. У сезоні 1968/69 років тренував «Олімпію» (Познань), а в 1969 році — «Карпати» (Кросно)[9]. З 1977 року працював у команді ГКС Блекитни Тарнів[9]. Згодом став координатором футбольної секції в клубі, обіймаючи посаду до другої половини 1980-х років, а з липня 1986 року працював тренером старшої команди в міжвоєводському класі[24][9]. Протягом кар'єри тренера також працював у «Сталі» (Красник) та «Унії» (Ратибор). Він також був головним тренером військової збірної, яка готувалася до чемпіонату ЛВП з футболу.
Нагороджений лицарським хрестом ордену Відродження Польщі та медаллю Польського олімпійського комітету. Рохділив 5-6 місце в опитуванні тижневика «Tarnowskie Azoty» в номінації найпопулярнішого тренера Тарнова в 1985 році[25].
Помер 17 квітня 1988 року в Тарнові[4]. Похований на муніципальному кладовищі в Тарнові-Кжижі[4].
- ↑ 90minut.pl
- Ryszard Wryk: Olimpijczycy Drugiej Rzeczypospolitej. Poznań: Nauka i Innowacje, 2015, s. 265-266. ISBN 978-83-64864-22-3.