Перейти до вмісту

Валентіно Фатторе

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
'
Особисті дані
Народження 10 серпня 2001(2001-08-10) (23 роки)
  Буенос-Айрес, Аргентина
Інформація про клуб
Поточний клуб Греція «Аріс» (Салоніки)
Номер 18
Юнацькі клуби
2009–2018 Іспанія «Севілья»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2018–2019 Іспанія «Севілья С» 8 (1)
2019–2023 Іспанія «Севілья Б» 77 (9)
2021–2023 Іспанія «Севілья» 1 (0)
2023– Греція «Аріс» (Салоніки) 8 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2020 Іспанія Іспанія (U-19) 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 10 жовтня 2024.

Валентіно Фатторе Скотта (ісп. Valentino Fattore Scotta, нар. 10 серпня 2001, Буенос-Айрес) — іспанський футболіст, правий захисник клубу «Аріс» (Салоніки) з грецької Суперліги.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народившись в Буенос-Айресі, Аргентина, Фатторе переїхав до Іспанії в ранньому дитинстві та приєднався до академії «Севільї» у віці восьми років[1]. Він дебютував у складі команди «Севілья С» 16 вересня 2018 року у віці 17 років, вийшовши в основі в домашньому матчі Терсери проти «Кордови Б» (1:2).

Фатторе вперше з'явився в резервній команді «Севілья Б» 21 квітня 2019 року, вийшовши на заміну Крісу Рамосу в другому таймі під час домашньої гри проти «Рекреатіво» (1:2)[2]. Перед сезоном 2020/21 років його остаточно підвищили до резервної команди, а 23 лютого 2021 року він продовжив свій контракт до 2023 року[3].

Фатторе дебютував у першій команді в матчі Ла Ліги 21 грудня 2021 року, замінивши Лукаса Окампоса в домашній грі проти «Барселони» (1:1)[4][5]. Ця гра так і залишилась єдиною офіційною для гравця за рідну команду.

В червня 2023 року перейшов у «Аріс» (Салоніки) з грецької Суперліги[6]

Міжнародна кар'єра

[ред. | ред. код]

Фатторе народився в Аргентині, виріс в Іспанії та має італійське походження через свого батька, і тому може представляти усі ці три країни[7]. 15 січня 2020 року він зіграв за юнацьку збірну Іспанії до 19 років у товариському матчі проти Італії (1:1)[8].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Дід Фатторе, Ектор Скотта, також був футболістом. Граючи у нападі, він представляв «Севілью» наприкінці 1970-х років[9][10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Entrevista | Valentino Fattore [Interview | Valentino Fattore] (ісп.). Nervioneo. 24 січня 2019. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 21 грудня 2021.
  2. El Sevilla Atlético pierde en el descuento (1–2) [Sevilla Atlético lose in the stoppage time (1–2)] (ісп.). El Desmarque. 21 квітня 2019. Процитовано 22 грудня 2021.
  3. Valentino Fattore, dos temporadas más en el lateral diestro sevillista [Valentino Fattore, two more seasons in the right back sevillista] (ісп.). Sevilla FC. 23 лютого 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
  4. Sevilla y Barça se autodestruyen [Sevilla and Barça self destruct] (ісп.). Marca. 21 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
  5. Lopetegui hizo debutar ante el Barça al nieto del mítico Scotta [Lopetegui made the son of mythical Scotta debut against Barça] (ісп.). Mundo Deportivo. 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
  6. El nieto del mítico Scotta deja el Sevilla y se va a Grecia. Diario AS (ісп.). 18 червня 2023. Процитовано 21 серпня 2023.
  7. Valentino Fattore, el gran deseado por la Selección Española [Valentino Fattore, the great desire of the Spain national team] (ісп.). Futbol Juvenil. 8 січня 2020. Процитовано 21 грудня 2021.
  8. CRÓNICA | La sub-19 empató ante Italia (1–1), aunque mereció mejor resultado [REPORT | The under-19s draw with Italy (1–1), but deserved a better result] (ісп.). SEFutbol. 15 січня 2020. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
  9. Otro Scotta en el Pizjuán, el nieto del cañonero [Another Scotta at the Pizjuán, the grandson of the striker] (ісп.). Mundo Deportivo. 21 березня 2019. Процитовано 21 грудня 2021.
  10. Scotta y su sueño: "Quiero ver el debut en Primera de mi nieto" [Scotta and his dream: "I want to see the debut of my grandson in Primera"] (ісп.). ABC. 7 квітня 2020. Процитовано 22 грудня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]