Перейти до вмісту

Буйко Петро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петро Михайлович Буйко
Меморіальна таблиця Петрові Буйку на вул. Банковій у Києві
Меморіальна таблиця Петрові Буйку на вул. Банковій у Києві
Меморіальна таблиця Петрові Буйку на вул. Банковій у Києві
Народився19 (31) жовтня 1895
Більськ, Більський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер15 жовтня 1943(1943-10-15) (47 років)
Ярошівка, Генеральна округа Київ, Райхскомісаріат Україна
ПохованняТомашівка
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Національністьбілорус
Діяльністьлікар
Alma materКиївський медичний інститут
Галузьмедицина
ЗакладОхматдит
Посададиректор Київського інституту охорони материнства і дитинства Охматдит
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медичних наук
ВчителіКрупський Олександр Іванович
Війнанімецько-радянська війна
Відомий завдяки:методу фістулографії з гомотрансплантацією плаценти
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна

Петро Михайлович Буйко (19 (31) жовтня 1895(18951031) — 15 жовтня 1943) — український науковець білоруського походження, професор (1938), доктор медичних наук (1940). Учасник радянського партизанського руху на Фастівщині (1941—1943), Герой Радянського Союзу (1944).

Життєпис

[ред. | ред. код]

З 1917 року працював у Києві фельдшером.

У 1922 році закінчив Київський медичний інститут.

З 1933 року — директор Київського інституту охорони материнства і дитинства Охматдит. Наукові праці присвячені питанням профілактики й терапії розривів промежини при родах (1938), а також лікуванню пузирно-піхвової нориці (1940). Ним запропонований метод фістулографії з гомотрансплантацією плаценти на ушитий дефект сечового міхура.

Під час німецько-радянської війни брав участь у партизанському русі, організував медичну службу радянського партизанського руху на Фастівщині.

Живцем спалений нацистами у селі Ярошівка на Київщині.

Вшанування

[ред. | ред. код]

У 19502024 роках у Львові була вулиця Професора Буйка[1] (нинішня вулиця Академіка Ігоря Юхновського)[2]. У 1955 році у Києві названо вулицю на честь професор Петра Буйка, а на будинку по вул. Петра Буйка, 31 встановлено анотаційну таблицю, яка сповіщає, що вулицю названо на честь науковця. На будинку по вул. Банковій, 12 встановлено меморіальну таблицю Петрові Буйку, який мешкав тут у 19361941 роках.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 104.
  2. У Львові та області декомунізували ще 134 вулиці: перелік. 032.ua. 18 липня 2024. Архів оригіналу за 18 липня 2024. Процитовано 19 липня 2024.

Література

[ред. | ред. код]
  • Баш Я. Професор Буйко: повість / Я. Баш. — Київ : Веселка, 1975. — 184 с.
  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 104. — ISBN 978-617-629-077-3.

Посилання

[ред. | ред. код]