Перейти до вмісту

Будинок на вулиці Саксаганського, 33-35/30

Додати посилання
Координати: 50°26′09″ пн. ш. 30°30′47″ сх. д. / 50.43575° пн. ш. 30.513° сх. д. / 50.43575; 30.513
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Будинок на вулиці Саксаганського, 33-35/30
50°26′09″ пн. ш. 30°30′47″ сх. д. / 50.43575° пн. ш. 30.513° сх. д. / 50.43575; 30.513
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Типжитловий будинок[d]
пам'ятка архітектури місцевого значення України і пам'ятка історії місцевого значення України
Тип будівліприбутковий будинок
Стильісторизм
АрхітекторЗекцер Йосип Абрамович
Початок будівництва1910
Побудовано1911
Відомі мешканціБабель Ісак Еммануїлович,
Стасюк Микола Михайлович,
Шейнін Єгошуа Павлович
Адресавулиця Саксаганського (Київ)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Будинок на вулиці Саксаганського, 33-35/30 — житловий будинок у Голосіївському районі міста Києва на розі вулиць Саксаганського і Антоновича. Зведений на початку XX століття. Має статус пам'ятки архітектури та історії (№ 299)[1][2].

Історія

[ред. | ред. код]

Будинок зведений у 1910—1911 роках на замовлення власника ділянки, купця Хаїма-Бера (Бориса) Бенціоновича Гронфайна[3][4]. Автором проєкту став київський архітектор Й. Зекцер[5][3][6][7].

Опис

[ред. | ред. код]

Будинок стоїть на червоній лінії вулиць, наріжний, через перепад висот він має п'ять поверхів з боку вулиці Саксаганського і шість — з боку вулиці Антоновича. Має складну конфігурацію у вигляді латинської букви F, двосекційний, головний вхід і проїзд на подвір'я — з вулиці Саксаганського. Цегляний, пофарбований, перекриття пласкі, дах двосхилий, вкритий шифером[5].

Зведений у стилі історизм у формах модернізованої неоготики. Наріжжя зрізане, акцентоване еркером і високою шатровою вежею. Вуличні фасади різні за довжиною, асиметричні, розчленовані вертикально тривіконними розкріповками на флангах і, ближче до наріжжя, двовіконними еркерами, в одному з яких з боку вулиці Саксаганського розміщено головний вхід із сходовою клітиною. Розкріповки завершуються вінцевими фронтонами оригінального трикутного абрису, еркери — неоготичними щипцями з пінаклями. Вікна прямокутні, дво- і тристулкові, на другому і третьому поверхах (з боку вулиці Антоновича — на третьому і четвертому відповідно) прикрашені підвіконними тафлями із простим геометричним орнаментом, на четвертому поверсі (з боку вул. Антоновича — п'ятому) — сандриками у «тюдорівському» стилі, на останньому поверсі — зубчастими надвіконними смугами. Фасади доповнені балконами на два і три віконні прорізи, з металевою балюстрадою. У XXI столітті більшість балконів засклили, що зіпсувало первісний ансамбль[5].

У 1980-х роках у будинку провели капітальну реконструкцію, в рамках якої старі дерев'яні перекриття замінили на залізобетонні, а нижній поверх з боку вулиці Антоновича та на наріжжі облицювали лабрадоритом. Однак під час даної реконструкції були частково втрачені завершення фасадів[5].

Відомі особи, пов'язані з будинком

[ред. | ред. код]

У 1920-х роках у цьому будинку жив Микола Михайлович Стасюк, політичний і кооперативний діяч, один із засновників Української Центральної Ради. Раніше, у 1910-х роках, він також жив на вулиці Саксаганського, але у будинках № 83 і № 141. Після 1918 року деякий час жив у еміграції, у 1920 році повернувся в Україну. Репресований у 1931 році[5].

Між 1905 та 1941 роками (з перервами) у квартирі № 7 секції № 3 мешкав Єгошуа Павлович Шейнін, хоровий диригент, композитор, педагог[8].

У цьому будинку неодноразово бував письменник Ісак Бабель[9]. У 1910-х роках він за дорученням батька вів ділові переговори із власником будинку, купцем 1-ї гільдії Хаїмом-Бером Гронфайном, якому належала фірма з продажу сільськогосподарських машин[10][4]. Там майбутній письменник, який тоді ще був студентом Київського комерційного інституту, закохався у доньку домовласника, Євгенію Гронфайн[6]. Через соціальну нерівність Гронфайн не дав згоди на одруження своєї багатої доньки із бідним студентом, тоді закохані втекли до Одеси, рідного міста Бабеля, і там одружилися. Після Жовтневого перевороту Хаїм-Бер Гронфайн примирився із зятем, адже соціальні ролі змінилися: Бабель став відомим радянським письменником, а багатій Гронфайн збіднів[11], тому під час своїх візитів до Києва навесні 1925 року[12] і в 1927 році Бабель зупинявся у будинку Гронфайна[5].

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Фасад з боку вулиці Саксаганського
    Фасад з боку вулиці Саксаганського
  • Фасад з боку вулиці Антоновича
    Фасад з боку вулиці Антоновича
  • Наріжна вежа
    Наріжна вежа
  • Будинок у 2016 році
    Будинок у 2016 році

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.03.1999
  2. ↑ Інформаційний зведений перелік об'єктів культурної спадщини Голосіївського району. Станом на 1.11.2018 (PDF). www.guoks.gov.ua. Департамент охорони культурної спадщини. Архів оригіналу (PDF) за 28.01.2019. Процитовано 26 січня 2019 року. [Архівовано 2019-01-28 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б Забудова Києва, 2012, с. 485.
  4. ↑ а б Третьяков, 2017, с. 141.
  5. ↑ а б в г д е Звід, 2004, с. 1105.
  6. ↑ а б Гирич, 2018, с. 364.
  7. ↑ Гирич, 2014, с. 67.
  8. ↑ Звід, 2004, с. 1106.
  9. ↑ Гирич, 2014, с. 68.
  10. ↑ Кальницкий, 2012, с. 264.
  11. ↑ Кальницкий, 2012, с. 265.
  12. ↑ Киев, 1982, с. 493.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Будинок_на_вулиці_Саксаганського,_33-35/30&oldid=44100989