Перейти до вмісту

Будинок барона Гессельбейна

Координати: 50°26′49″ пн. ш. 30°31′38″ сх. д. / 50.446988° пн. ш. 30.527276° сх. д. / 50.446988; 30.527276
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Будинок барона Гессельбейна
50°26′49″ пн. ш. 30°31′38″ сх. д. / 50.446988° пн. ш. 30.527276° сх. д. / 50.446988; 30.527276
Типбудівля
Статус спадщинипам'ятка архітектури місцевого значення України і Пам'ятка містобудування України місцевого значенняd
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Архітектурний стильархітектура модерну
АрхітекторБрадтман Едуард-Фердинанд Петрович і Шлейфер Георгій Павлович
Мапа
CMNS: Будинок барона Гессельбейна у Вікісховищі

Кам'яни́ця баро́на Ге́ссельбейна — колишній прибутковий будинок на вулиці Городецького, 15 (у місцевості «Київський Париж»[1]). Один із перших яскравих зразків раннього модерну[2]. Пам'ятка архітектури та містобудування[3][4].

Історія ділянки

[ред. | ред. код]
Будинок у 1933 році

Кам'яниця розташована на території колишньої садиби Мерінга. 1895 року спадкоємці професора Фрідріха Мерінга продали її Акціонерному товариству київського житлового будівництва за 1,8 мільйона карбованців.

Садибу швидко забудували п'яти- та шестиповерховими прибутковими будинками у стилях модерну, неоренесансу, необароко та неоготики. Місцевість перетворилася на визначний з архітектурної точки зору житловий район, який кияни неофіційно прозвали «Київським Парижем»[5].

У 1901-1903 роках на новій вулиці на замовлення прусського барона Вільгельма Гессельбейна звели прибутковий будинок у стилі модерну.

Архітектори достеменно невідомі. Існує припущення, що проект будинку підготували архітектори Едуард-Фердинанд Брадтман і Георгій Шлейфер[2]. Будівельні роботи виконала контора Я. Файбишенка[6][7].

Після встановлення в Києві радянської влади будинок націоналізували й облаштували в ньому комунальні квартири для робітників і службовців.

1941 року під час відступу Червоної армії з Києва будівля серйозно постраждала у наслідок «вересневого підриву» радянськими диверсантами.

Відновлена у 1948 році. Під час реконструкції на фасаді вказали помилкову дату будівництва — 1886 рік, — яка потрапила в наказ Міністерства культури і туризму України[3][8].

Архітектура

[ред. | ред. код]
Підковоподібна арка головного входу

П'ятиповерхова, цегляна, тинькована, прямокутна у плані споруда з чотирма секціями зведена на червоній лінії вулиці. Має симетричну композицію з «енергійно розробленим фасадом»[9]. Парадний вхід акцентований підковоподібною декоративною аркою. Центральна частина увінчена параболічним фронтоном. Його окреслення повторюється у фігурному парапеті. Фасад оздоблений барельєфами і ліпним орнаментом[2].

Декоративне оформлення парадного фасаду

[ред. | ред. код]

Парадний фасад оформлений квітковими орнаментами. Ковані ґрати балконів продовжують квіткову тему.

Фронтон будинку прикрашений маскою Хроноса. Замковий камінь арки — стилізована герма, увінчана головою жіночого божества, матері Зевса — титаніди Реї (Кібели). Голови корибантів, демонів рослинних сил землі, прикрашають тяги будинку[8].

На фасаді поданий архітектурно оздоблений номер будинку[10].

  • Декор
  • Маска Хроноса
    Маска Хроноса
  • Голова титаніди
    Голова титаніди
  • Голови корибантів й оздоблений номер будинку
    Голови корибантів й оздоблений номер будинку

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Київ. Вулиця Городецького. Колишній Київський Париж. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017. [Архівовано 2017-12-02 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б в Житловий будинок, поч. 20 ст. на вул. Городецького архітектора, 15. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  3. ↑ а б Наказ Міністерства культури і туризму України від 07.09.2006 № 747/0/16-06 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15.12.2017. Процитовано 01.12.2017. [Архівовано 2017-12-15 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Пам'ятки. Вулиця Архітектора Городецького. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  5. ↑ Забудова Києва доби класичного капіталізму, або Коли і як місто стало європейським / Кальницький М. Б., Кондель-Пермінова Н. М.. — К. : Варто, 2012. - С. 191.
  6. ↑ Замовники, архітектори, підрядники/ Малаков Д. Прибуткові будинки Києва. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  7. ↑ Прогулянка по вулиці Городецького в Києві. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  8. ↑ а б Колыбель духа (ул. Городецкого, 15). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 1 грудня 2017.
  9. ↑ Архітектурні стилі/ Малаков Д. Прибуткові будинки Києва. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 1 грудня 2017.
  10. ↑ Додаткові ознаки на фасадах/ Малаков Д. Прибуткові будинки Києва. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Будинок_барона_Гессельбейна&oldid=44100894