Координати: 59°23′00″ пн. ш. 28°12′00″ сх. д. / 59.38333333° пн. ш. 28.2° сх. д. / 59.38333333; 28.2

Битва за Нарву (1944)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва за Нарву (1944)
Schlacht um den Brückenkopf von Narva
Німецько-радянська війна
Солдати, що захищають західний берег річки Нарви.
Солдати, що захищають західний берег річки Нарви.
Солдати, що захищають західний берег річки Нарви.
59°23′00″ пн. ш. 28°12′00″ сх. д. / 59.38333333° пн. ш. 28.2° сх. д. / 59.38333333; 28.2
Дата: 2 лютого — 10 серпня 1944
Місце: Нарва, Естонія
Результат: Німецька оборонна перемога, захист країн Балтії на деякий час.
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
СРСР Говоров Л. О. Третій Рейх Модель Вальтер
Третій Рейх Йоханес Фріснер
Військові сили
200 000 о/с[1][2]
2500 гармат
100 танків[3]
800 літаків[4]
123 541 о/с[4]
32 танків[1]
137 літаків[4]
Втрати
100 000 загиблих або зниклих безвісти
380 000 поранених та хворих
480 000 втрати
14 000 загиблих або зниклих безвісти
54 000 поранених та хворих
68 000 втрати
Карта району бойових дій
Не варто плутати з битвою під Нарвою 1700 року

Битва за Нарву (1944) (2 лютого — 10 серпня 1944) — серія битв та боїв на північному фланзі Східного фронту Другої світової війни між радянськими військами Ленінградського фронту та німецькою армійською групою «Нарва» за оволодіння стратегічно важливим Нарвським перешийком.

Кампанія проходила в північній частині Східного фронту і складалася з двох основних етапів: Битва за плацдарм Нарва (з лютого по липень 1944) і битва за лінію «Танненберг» (липень-серпень 1944). В результаті проведення радянськими військами фронтових Кінгісеппсько-Гдовської та Нарвської наступальних операцій (15-28 лютого, 1-4 березня і 18-24 березня), що були частиною загального наступу Червоної армії в ході Зимової кампанії 1944, лінія фронту між німецькими та радянськими військами усталилася поблизу міста Нарва. На боці німецького Вермахту діяла значна кількість іноземних добровольців і місцевих естонських призовників, що брали участь у битві в складі німецьких військ. Таким чином естонський рух опору сподівався відтворити національну армію і відновити незалежність країни[5].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Mart Laar (2006). Sinimäed 1944: II maailmasõja lahingud Kirde-Eestis (Sinimäed Hills 1944: Battles of World War II in Northeast Estonia) (Estonian) . Tallinn: Varrak.
  2. Hannes Walter. Estonia in World War II. Mississippi: Historical Text Archive. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 16 серпня 2013.
  3. F.I.Paulman (1980). Nachalo osvobozhdeniya Sovetskoy Estoniy. Ot Narvy do Syrve (From Narva to Sõrve) (Russian) . Tallinn: Eesti Raamat. с. 7—119.
  4. а б в Toomas Hiio & Peeter Kaasik (2006). Estonian units in the Waffen-SS. У Toomas Hiio, Meelis Maripuu, & Indrek Paavle (ред.). Estonia 1940–1945: Reports of the Estonian International Commission for the Investigation of Crimes Against Humanity. Tallinn. с. 927—968.
  5. Romuald J. Misiunas, Rein Taagepera The Baltic States, Years of Dependence, 1940–1980 [Архівовано 8 березня 2021 у Wayback Machine.]. p. 66. University of California Press, 1983

Література

[ред. | ред. код]
  • Hans Peter Eisenbach: Fronteinätze eines Stuka-Fliegers, Mittelmeer und Ostfront 1943-44. Helios Verlag, Aachen 2009, ISBN 978-3-938208-96-0,

Посилання

[ред. | ред. код]