Бернард Марк

Бернард Марк
пол. Bernard Ber Mark
Народився	8 червня 1908(1908-06-08)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1] Ломжа, Q21641231?, Ломжинська губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	4 серпня 1966(1966-08-04) (58 років) Варшава, Польська Народна Республіка
Поховання	Єврейський цвинтар у Варшаві (Воля)d
Країна	Республіка Польща
Діяльність	журналіст, історик
Alma mater	Faculty of Law and Administration, University of Warsawd
Галузь	історія
Заклад	Єврейський історичний інститут
Партія	Комуністична партія Польщі
Нагороди

Бернард Бер Марк (пол. Bernard Ber Mark; 8 червня 1908(19080608), Ломжа, Ломжинська губернія, Російська імперія — 4 серпня 1966, Варшава, Польська Народна Республіка) — польський журналіст, історик, літературний критик, діяч комуністичного руху. У 1949—1966 роках директор Єврейського історичного інституту.

Біографія

Народився 8 червня 1908 року у Ломжі, у єврейській родині. Навчався на юридичному факультеті Варшавського університету з 1927 до 1931 року. З 1928 року член Комуністичної партії Польщі, співпрацював у єврейській комуністичній пресі. У 1932 році закінчив навчання й здобув диплом юриста.

У 1934—1938 роках був членом центральної редакції єврейських видань при ЦК КПП. У 1934—1935 роках був редактором легальної комуністичної газети «Der Frajnd». У 1936—1938 роках член правління Союзу єврейських літераторів і журналістів. До 1939 року опублікував двотомну працю на їдиш «Історія громадських рухів у Польщі» (Geshikhte fun di Sotsiale Bavegungen in Poyln).

Під час Другої світової війни працював у Радянському Союзі. Спочатку у Мінську, де був співробітником Білоруської Академії наук. Потім у Москві та Куйбишеві. Співпрацював з Єврейським антифашистським комітетом і Радінформбюро. Був одним з організаторів Союзу польських патріотів, а з 1944 року був членом Головного правління цієї організації та віцепрезидентом Організаційного комітету польських євреїв при СПП. Брав участь у пропаганді репатріації поляків із СРСР до Польщі. У Москві він опублікував свою першу роботу про єврейські повстання в окупованій Польщі.

У 1946 році повернувся до Польщі та почав працювати у Центральному комітеті польських євреїв. З 1949 року і до самої смерті у 1966 році очолював Єврейський історичний інститут у Варшаві. Був членом президії ЦК євреїв у Польщі, головою Асоціації єврейських письменників і журналістів і головним редактором газети «Нове життя» (Dos Naje Lebn). Також був головним редактором Бюлетеня інституту й інститутського видання «Bleter far Geshikhte».

З 1954 року він мав звання ад'юнкт-професора. У 1957 році відвідав Ізраїль і виступив з доповіддю на Другому Всесвітньому конгресі з юдаїки. Встановлював зв'язки з науковими закладами Ізраїлю — інститутом Яд Вашем і Центральним архівом з історії єврейського народу (Єрусалим).

16 липня 1954 року нагороджений Золотим хрестом за заслуги в ознаменування «видатних заслуг на ниві науки».

Бернард Марк помер у Варшаві, 4 серпня 1966 року. Похований на головній алеї єврейського цвинтаря на вулиці Окопова у Варшаві (ряд 1, місце 64).

Наукова діяльність

Бернард Марк був першим істориком, який висвітлив участь Єврейського військового союзу у повстанні у Варшавському гетто. Основною темою його робіт були долі євреїв у період Голокосту та військова проблематика. Його історичні погляди відповідали офіційній комуністичній версії історії.

У 1956 році французький історик Мішель Анрі критикував роботу Бернарда Марка «Повстання у Варшавському гетто» за надмірне акцентування участі комуністів в антинацистському Опорі в Польщі та відсутність будь-якої згадки про радянсько-німецьку угоду про поділ Польщі. У 1959 році, з нагоди виходу нового видання книги, Бернард Марк визнав, що перше видання було надто пропагандистським і що до нового видання внесено зміни. Але, як зазначив польський історик Єжи Томашевський, ці зміни мали косметичний характер.

У 1962 році історик Мішель Борович критикував Бернарда Марка за зміни, внесені до випущеної Єврейським історичним інститутом у Східному Берліні збірки автентичних документів і спогадів про період Голокосту та повстання у гетто, а також за допущені ним умовчання.

Єжи Томашевський також звинуватив Бернарда Марка у фальсифікаціях при виданні архіву Онєг Шабат у 1952 році.

Праці

• 1950: Di jidisze tragedje in der pojliszer literatur (Єврейська трагедія у польській літературі);
• 1952: Ruch oporu w getcie bialostockim / Der Oyfshtand in Byalistoker Geto (Рух опору в Білостокському гетто);
• 1953: Powstanie w getcie warszawskim (Повстання у Варшавському гетто);
• 1953: Dokumenten un Materialen vegn Oyfshtand in Varshever Geto;
• 1954: Rzemieślnicy żydowscy w Polsce feudalnej (Єврейські ремісники у феодальній Польщі);
• 1954: Twórczość pisarzy poległych w gettach i obozach / Di Umgekumene Shrayber fun di Getos un Lagern un Zeyere Verk (Творчість письменників загиблих у гетто та таборах);
• 1955: Велика Британія і територія 1939—1944;
• 1957: Di Geshikhte fun Yidn in Poyln (Історія євреїв у Польщі);
• 1958: Raport Jürgena Stroopa;
• 1959: Walka i zagłada warszawskiego getta (Боротьба та знищення Варшавського гетто);
• 1963: Der Oy fshtand у Varshever Geto;
• 1985: The scrolls of Auschwitz (Аннали Аушвіца).

Сім'я

У 1937 році він одружився з Естер Гольдхас — вчителькою і діячкою КПП. Після війни вона працювала дослідником у тому ж Єврейському історичному інституті. Через 2 роки після смерті Бернарда, у 1968 році, вона переїхала до Ізраїлю і померла там у 1994 році.

Примітки

_1-0">↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

Bernard Mark (пол.). Еврейский исторический институт. Архів оригіналу за 21 квітня 2015. Процитовано 3 січня 2015.

Nathan Eck. Bernard Mark. Encyclopaedia Judaica (англ.). Jewish Virtual Library. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 3 січня 2015.

Bernard Ber Mark. Redaktorem (пол.). Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 3 січня 2015.

RADA PAŃSTWA (16 липня 1954). Uchwała Rady Państwa z dnia 16 lipca 1954 r. o nadaniu odznaczeń państwowych (пол.). Kancelaria Sejmu RP. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 3 січня 2015.

Michel Henri. Bernard Mark, L'Insurrection du ghetto de Varsovie // Annales. Économies, Sociétés, Civilisations. — 1956. — Vol. 11, n^o 4 (2 décembre). — P. 565—566.

Jerzy Tomaszewski. L'historiographie polonaise sur la Shoah // Matériaux pour l'histoire de notre temps. — 2001. — Vol. 61, n^o 61—62 (2 décembre). — P. 53—61.

Im Feuer vergangen; Tagebücher aus dem Ghetto / Leon Weliczker. — Berlin : Rütten & Loening, 1960.

Michel Borwicz. Journaux publiés à titre posthume // Revue d'histoire de la Deuxième Guerre Mondiale. — 1962. — Vol. 12, n^o январь (2 décembre). — P. 90—94.