Берил
Бери́л — мінерал класу силікатів, найпоширеніший мінерал берилію.
Назва берил походить (через латинське: Beryllus, Старо-французьке: beryl, середньоанглійське: beril) з грецької beryllos βήρυλλος що значить «дорогоцінний, синьо-зелений, кольору морської води камінь»[8] і походить від пракритської veruliya (वॆरुलिय) і пальського veḷuriya (वेलुरिय); veḷiru (भेलिरु). З санскриту वैडूर्य Vaidurya, який в результаті походить від дравидійського, може бути, від назви Белур або Velur на півдні Індії[9]. Термін було пізніше прийнято для позначення більш конкретно саме берилу[10]. Пізньо латинське berillus було скорочено як brill-, що дало італійське brillare, що означає «блиск», французьке слово Brille що також означає «блиск», іспанське Brillo, означає «світитися», і англійське слово brilliance[11].
Хімічна формула: Al2Be3[Si6O18]. Домішки Na, Cs, Rb, Li, Fe2 , Fe3 , Mn, Mg, H2O, He. Метасилікат алюмінію і берилію кільцевої будови. Містить (%): Al2О3 — 19; BeO — 14; SiO2 — 67.
Забарвленням виділяють різновиди берилу: аквамарин — зеленувато-блакитний, смарагд — яскраво-зелений та інші. Зустрічається у гранітних пегматитах, ґрейзенах і гідротермально-пневматолітових жилах, зв'язаний з кислими виверженими гірськими породами. Берил з пегматитів представлений головним чином натрієвими, натрієво-літієвими, літієво-цезієвими різновидами. Найменша кількість домішок характерна для берилу з кварцових жил, кварц- і флюорит-мусковітових ґрейзенів. Деякі з різновидів берилу — дорогоцінне каміння. Найбільш відомі пегматитові родовища берилу: Бернік-Лейк (Канада), Блек-Гілс (США), Мінас-Жерайс, Боа-Вісту (Бразилія). Дрібно- і тонковкраплені руди берилу збагачуються флотацією. В українській науковій літературі вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Феофана Прокоповича, яка читалася в Києво-Могилянській академії в 1705—1709 рр.
Найбільш відомі пегматитові родовища берилу: Бернік-Лейк (Канада), Блек-Хілс (США), Мінас-Жерайс, Боа-Вісту (Бразилія). Берил в Україні зустрічається у гранітних пегматитах на північному заході Українського щита і у Приазов'ї.
За хімічним складом виділяють такі різновиди берилу:
- берил літієвий — містить понад 1 % Li2O
- берил натрієвий — містить понад 1 % Na2O
- берил лужний — містить до 5 % (Na, K)2O
- берил цезієвий (вороб'євіт) — містить до 3 % Cs2O
- смарагд — берил, який містить до 3 % Cr2O3
- берил скандієвий — бацит
За кольором та ювелірними особливостями:
- берил Барбари — (берил з провінції Трансвааль з місцевості Барбара, ПАР);
- берил благородний — (дорогоцінний берил без включень і дефектів);
- берил блакитний — аквамарин
- берил золотистий — геліодор
- берил рожевий — варіація берилу рожево-червоного кольору
- ростерит — безбарвний або блідо-рожевий берил, представлений короткостовпчастими або таблитчастими кристалами, які містять натрій та літій або цезій. Названий на честь дослідника Г. Ростера.
Красиво забарвлені берили та різновиди берилу — популярні самоцвіти, використовуються як дорогоцінні камені в ювелірній справі. Хороші екземпляри берилу високо цінуються і прикрашають колекції та музейні зібрання. З берилу виготовляють також різні дрібні вироби, печатки, різьблені прикраси, а непрозорі камені («звичайний берил») є рудним мінералом і служать джерелом для отримання оксиду берилію.
[[:Ернест_Генрі_Нікель|Нікель Е. Г.]],_[[:d:Q16917772|Nichols M. C.]]_[http://rruff.info/rruff_1.0/uploads/MINERALlist.pdf_IMA/CNMNC_List_of_Mineral_Names_(March_2007)] _—_2007. [[d:Track:Q20645057]][[d:Track:Q16917772]][[d:Track:Q1356348]]