Тадей Баронч

Тадей Баронч
пол. Tadeusz Barącz вірм. Տադէուշ Բարոնչ
Народився	24 березня 1849(1849-03-24)[[d:Track:Q64]][[d:Track:Q41640909]][[d:Track:Q496126]][[d:Track:Q19276262]][[d:Track:Q324303]][[d:Track:Q98818]]-3">[3] Львів, Австрійська імперія[[d:Track:Q164396]][[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q6429958]][[d:Track:Q2657718]]-1">[1]
Помер	12 березня 1905(1905-03-12)[[d:Track:Q164396]][[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q6429958]][[d:Track:Q2657718]]-1">[1] (55 років) Львів, Австро-Угорщина[[d:Track:Q164396]][[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q6429958]][[d:Track:Q2657718]]-1">[1]
Поховання	Личаківський цвинтар[[d:Track:Q62416080]][[d:Track:Q116966495]]-4">[4]
Країна	Австрійська імперія  Австро-Угорщина
Національність	вірмени[[d:Track:Q164396]][[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q6429958]][[d:Track:Q2657718]]-1">[1]
Місце проживання	Флоренція[[d:Track:Q164396]][[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q6429958]][[d:Track:Q2657718]]-1">[1]
Діяльність	скульптор
Alma mater	Краківська академія мистецтв (1869)[[d:Track:Q164396]][[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q6429958]][[d:Track:Q2657718]]-1">[1] і Мюнхенська академія мистецтв (1871)[[d:Track:Q164396]][[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q6429958]][[d:Track:Q2657718]]-1">[1]
Вчителі	Владислав Лущкевичd
Magnum opus	Пам'ятник Яну III Собеському (Гданськ)
Рід	Q63531257?
Брати, сестри	Еразм Барончd, Станіслав Барончd і Роман Баронч
Медіафайли у Вікісховищі

Тадей (Тадеуш) Ба́ронч (пол. Tadeusz Barącz, вірм. Տադէուշ Բարոնչ; нар. 24 березня 1849, Львів — пом. 12 березня 1905, Львів) — польський скульптор вірменського походження. Брат Еразма, Романа, Владислава та Станіслава Барончів.

Біографія

Народився 24 березня 1849 року у Львові в родині Якуба Баронча — власника готелю «Краківського» та Теклі з Трухлінських. Навчався у кадетській школі у Гайнбургу, після чого закінчив реальну школу у Львові. Мистецьку освіту розпочав у Краківській школі мистецтв у 1868—1869 роках. У Мюнхені навчався в Академії мистецтв у Макса Віндмана (1869—1871) і ймовірно в ательє К. К. Цумбуша, пізніше — у Флоренції в майстерні Августо Ривальто (1872—1875). Повернувся до Львова на початку 1876 року. Мав майстерню у готелі «Краківському» на пл. Бернардинській (нині пл. Соборна). Ранні роботи Баронча відносять до пізнього романтизму (до 1875) пізніше — до реалізму, неоренесансу і необароко. Часто працював у портретному жанрі, виконав портрети багатьох відомих львівських сучасників. Брав участь у щорічних виставках Товариства шанувальників красних мистецтв. Відомий своєю неприязню до львівського скульптора Леонарда Марконі. Друкував з цього приводу критичні статті у львівській пресі.

Помер у Львові 12 березня 1905 року на 56 році життя після тривалої важкої хвороби. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 59), як і батько. Того ж року влаштовано посмертну виставку робіт, на якій було представлено близько 120 погрудь, скульптурних груп і рельєфів. Майже 50 творів Баронча нині зберігаються у Львівській галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

Твори

• Скульптури на фасаді гімназії імені Франца Йосифа I на вул. Баторія 5, нинішній Князя Романа (1876).
• Скульптурний портрет Тараса Шевченка (теракота, 1877); портрет подарував товариству імені Тараса Шевченка у Львові і дозволив робити з нього копії та репродукції для продажу з метою зібрати кошти на пам'ятник українському поетові.
• Пам'ятник Янові III Собеському у Калуші (1880-ті, знищений 1919).
• Погруддя Яна III Собеського у Львові на вул. Лисенка (1891, знищене у 1949).

Пам'ятник королю Янові III Собеському, колись встановлений у Львові. Нині — у Гданську

• Бронзовий пам'ятник Янові III Собеському у Львові (1898). Виготовленню пам'ятника передував скандал, у зв'язку із вимогами Леонарда Марконі оголосити відкритий конкурс проєктів. Розгорілась тривала дискусія у львівській пресі, до якої долучились Тадеуш Висньовецький, Антон Попель, Юліан Марковський, Томаш Дикас. В кінцевому результаті замовлення дісталось Барончу. Фігуру гетьмана відлили у фірмі Артура Круппа у Відні, а високий необароковий п'єдестал виготовили з сірого пісковику в майстерні львівського скульптора Юліана Марковського. Пам'ятник урочисто відкритий 20 листопада 1898 року на Гетьманських Валах (нині Проспект Свободи). У перші роки радянської окупації у Львові цей пам'ятник порівнювали з пам'ятником Богданові Хмельницькому у Києві з огляду на їхню схожість. У 1950 році пам'ятник був перевезений зі Львова до Варшави, звідти у 1965 році — до Ґданська, де був встановлений на площі Дров'яній.
• Статуя хлопця під назвою «Ощадність» в інтер'єрі Галицької ощадної каси у Львові (знищена 1945).
• Пам'ятник Міцкевичу в Бориславі (1898).
• Пам'ятник Міцкевичу у Трускавці (1898).
• Надгробок львівського архиєпископа РКЦ Францішека Вешхлейського в катедрі Львова у каплиці Святих Дарів (інші назви — Вишневецьких, або Найсвятішого Сакраменту).
• Алегорія Комедії, а також статуї муз — Мельпомени і Талії на фасаді Міського театру у Львові (1899).
• Низка надгробків і пам'ятників на Личаківському цвинтарі:
  • Юліану Костянтину Ордону (1884—1886, спільно з Юліаном Марковським);
  • медальйон Якуба Баронча (1880);
  • Людвіки Крувчинської (1881);
  • Генрику Шмітту (1883, не зберігся);
  • Лікареві Франциску Равичу Косинському (бл. 1900)
  • Пам'ятник на гробівці родини Левицьких (1900)
  • Матильді Злобіцькій (1895)
• Ряд ескізів пам'ятників, з різних причин нереалізованих: пам'ятник Міцкевичу у Кракові (1884–1885), Дороті (Зофії) Хшановській в Теребовлі (1885), Фредра у Львові (1892), Тадеуша Костюшка в Чикаго (1893, третя нагорода на конкурсі), також Тадеуша Костюшка у Львові (1904).
• Пам'ятник Тадеушу Костюшку у Чикаго.
• Погруддя Міцкевича у Карлових Варах.
• Олійний портрет і бюст Садока Баронча.

Примітки

_1-0">^а [[:hy:s:Հայկական_սովետական_հանրագիտարան|Вірменська_радянська_енциклопедія]]_/_за_ред._[[:Амбарцумян_Віктор_Амазаспович|Վ. Համբարձումյան]],_[[:hy:Կոստանդին_Խուդավերդյան|Կ. Խուդավերդյան]]_—_[[:d:Q124405912|Հայկական_հանրագիտարան_հրատարակչություն]],_1974.[[d:Track:Q164396]][[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q6429958]][[d:Track:Q2657718]]