Балавенський Федір Петрович

Балавенський Федір Петрович
Народився	31 грудня 1864 (12 січня 1865) Люботин, Люботинська волость, Валківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	8 листопада 1943(1943-11-08) (78 років) Ліанозово, Москва, СРСР
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Діяльність	скульптор
Alma mater	Малювальна школа Мурашка (1896) і Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1903)
Вчителі	Беклемішев Володимир Олександрович
Відомі учні	Кавалерідзе Іван Петрович, Епштейн Марко Ісайович, Руденко-Щелкан Тетяна Василівна, Панащатенко Валентина Степанівна, Климов Володимир Васильович, Писаренко Анастасія Митрофанівна, Федченко Василь Харлампійович, Сниткін Петро Васильович і Теремець Олександр
Заклад	Тбіліське художнє училищеd, Київське художнє училище і Миргородський керамічний технікум
Членство	Товариство прихильників української науки, літератури і штуки і Наукове товариство імені Шевченка
Медіафайли у Вікісховищі

Федір Петрович Балаве́нський (12 січня 1865, Люботин — 8 листопада 1943, Ліанозово) — український скульптор і педагог. Член Товариства прихильників української літератури, науки і штуки з 1904 року та Наукового товариства імені Шевченка з 1913 року.

Біографія

Народився 31 грудня 1864 [12 січня 1865](18650112) року в місті Люботині (нині Харківська область, Україна). 1896 року закінчив Київську рисувальну школу Миколи Мурашка. Протягом 1898—1903 років навчався у Вищому художньому училищи при Російській імператорській академії мистецтв, був учнем Володимира Беклемішева. Закінчив зі званням художника за групу «Відьми, що летять на шабаш».

У 1905—1906 роках викладав у Тифліському; у 1907—1922 роках — у Київському художніх училищах. Мешкав у Києві в будинку на Андріївському узвозі, № 15 (у «Замку Річарда — Левове серце»). У 1922—1930 роках продовжив викладацьку діяльність у Миргородському художньо-керамічному технікумі. Серед учнів: Марко Епштейн, Іван Кавалерідзе, Володимир Климов, Валентина Панащатенко, Анастасія Писаренко, Тетяна Руденко-Щелкан, Петро Сниткін, Олександр Теремець, Василь Федченко.

Помер 8 листопада 1943 року у селищі Ліанозовому (нині район Москви). Похований у Москві на Новому донському цвинтарі.

Творчість

Працював у галузі станкової та монументально-декоративної пластики. Виконав понад 20 портретів Тараса Шевченка, зокрема «Тарас Григорович Шевченко», «Тарас Шевченко» (гіпс; порцеляна, бісквіт, обидва — 1903; Національний музей Тараса Шевченка), монументальні погруддя у Лубнах (1927) та Золотоноші (1928; не збереглися). Імовірно він автор гіпсового погруддя Шевченкові, встановленого у 1903 році в маєтку Лизогубів у Седневі.

Створив портрети Миколи Лисенка, Івана Котляревського (обидва — 1903, гіпс), надмогильне погруддя Марка Кропивницького на цвинтарі Харкова (1914, бронза).

У 1910 та 1912 роках був членом журі конкурсу на проєкт пам'ятника Тарасові Шевченку для Києва. 1911 року брав участь у цьому конкурсі, отримав другу премію (першу не присуджено нікому). У його проєкті митець сидить зі схиленою головою. Біля підніжжя невисокого п'єдесталу розташовано групи, що втілювали образи Шевченкової поезії. В ідею пам'ятника покладено рядки «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами». Спорудження заборонив царський уряд.

У 1911 році керував роботою своїх учнів Івана Кавалерідзе та Петра Сниткіна під час створення пам'ятника княгині Ользі у Києві. Автор алегоричних горельєфів у Києві на прибутковому будинку інженера Ф. Ісерліса (1909; бетонна композиця «Тріумф Фріни»; нині житловий будинок, Музейний провулок, № 4), Бессарабського ринку (1910), головному будинку Маріїнської громади сестер-жалібниць Червоного Хреста (1912—1913, бетонні статуї Медицини, Життя, Милосердя та Любові; нині Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва НАМН України, вулиця Саксаганського, № 75);), на будинку головного корпусу колишнього міського іподрому (1915—1916, скульптури юнаків-візників і дівчат з вінками; нині адміністативний будинок, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, № 9). Разом з учнями виготовив і встановив на терасах та внутрішніх гвинтових сходах подвір'я «Замку Річарда» копії химер Собору Паризької Богоматері (зникли у 1943 році).

Уламки бюста Тараса Шевченка роботи Федора Балавенського, розбитого денікінцями 31 серпня 1919 року.

Протягом 1918—1919 років брав участь у здійсненні «Ленінського плану монументальної пропаганди» (виготовляв погруддя Володимира Леніна та Карла Маркса). 1919 року створисв гіпсове погруддя Тараса Шевченка, яке було встановленого на місці демонтованого пам'ятника цареві Олександру ІІ у Києві (знищене того ж року денікінцями). Автор бронзового пам'ятника революціонеру Г. Фокіну в Брянській області (1924).

Пам'ять

Надгробне погруддя Марка Кропивницького.

Скульптору присвячено одну з вітрин Музею однієї вулиці у Києві. На ній експонуються скульптурні портрети Тараса Шевченка та Івана Котляревського, виконані майстром, його графічні малюнки та особисті речі.

На честь скульптора названа вулиця в його рідному місті, Люботині.

Література

• Балавенський Федір // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — ISBN 5-7707-4049-3.;
• Балавенський Федір Петрович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — 856 с.;
• Балавенский (Баловенский), Федор Петроч // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф О. Э. Вольценбург и другие — Москва: Издательство «Искусство», 1970. — Том 1 (Аавик—Бойко). С. 268. (рос.);
• Балавенський Федір Петрович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Балавенський Федір Петрович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. ., С. 53—54;
• Балавенський Федір Петрович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с.;
• Балавенський Федір Петрович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 43 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• О. В. Замостян. Балавенський Федір Петрович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 132. — ISBN 5-88500-027-1;
• Балавенський Федір Петрович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 37 . — ISBN 5-88500-071-9.;
• І. М. Блюміна. Балавенський Федір Петрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.;
• Наталя Янко. Балавенський Федір Петрович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — Т. 1 А—В. — С. 307—308. — ISBN 978-966-02-6421-2.;
• А. Л. Щербань. Балавенський, Федір Петрович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.