Бакланов Гліб Володимирович

Гліб Володимирович Бакланов
Народження	1 (14) серпня 1910(1910-08-14) Москва Російська імперія
Смерть	16 січня 1976(1976-01-16) (65 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1932—1967
Партія	КПРС
Звання	Генерал-полковник
Командування	299th Rifle Divisiond, 13-а гвардійська стрілецька дивізія, 13-а армія, Сибірський військовий округ і Північна група військ
Війни / битви	Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна
Діти	Andrey Baklanovd
Автограф
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Сталінграда» Майстер спорту СРСР Іноземні Легіон Заслуг (Командор) (США) Хрест «За видатні заслуги» (США)

Гліб Володи́мирович Бакла́нов (1910–1976) — радянський військовий діяч, Герой Радянського Союзу (1945), генерал-полковник (з 1960). Депутат Верховної Ради СРСР 6 та 7-го скликань та член Олімпійського комітету СРСР. Майстер спорту СРСР з гімнастики.

Рідний брат актриси Ольги Бакланової, батько російського дипломата Андрія Бакланова

Біографія

Народився 14 серпня 1910 року в місті Москва у багатодітній заможній родині.

У листопаді 1932 року призваний до лав РСЧА. Служив командиром взводу, помічник командира роти, з 1937 року — начальник штабу батальйону, згодом начальник служби полку, помічник начальника штабу, а у 1938 році звільнений у запас. З 1939 року призваний повторно, з серпня того ж року на посаді начальника штабу стрілецького полку. Учасник радянсько-фінської війни 1939-40 років. Навчався в академії імені М. В. Фрунзе.

З перших днів Німецько-радянської війни Г. В. Бакланов в діючій армії: начальник штабу мотострілецького полку, з серпня 1941 року — командир полку на Західному фронті. З січня 1942 року — командир стрілецької бригади, яка відмітилася в боях під Старою Русой на Північно-Західному фронті. З серпня 1942 року — командир 299-ї стрілецької дивізії, яка в складі Сталінградського, а згодом Донського фронтів вела успішні бої в ході Сталінградської битви.

З травня 1943 року Г. В. Бакланов — командир 13-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї гвардійської армії, яка брала участь в звільненні 23 вересня 1943 року міста Полтави, 29 вересня 1943 року міста Кременчука і форсуванні Дніпра. Наказом Верховного Головнокомандуючого Й. В. Сталіна 13-й гвардійській стрілецькій дивізії Г. В. Бакланова присвоєно почесне звання «Полтавська». В березні 1944 року дивізія під командуванням генерал-майора Г. В. Бакланова в складі військ 2-го Українського фронту в ході Умансько-Ботошанської операції, брала участь в прориві оборони ворога південніше Кіровограду і, розвиваючи наступ, 20 березня 1944 року оволоділа селом Лиса Гора та 22 березня 1944 року містом Первомайськ.

З жовтня 1944 року Г. В. Бакланов — командир 34-го гвардійського стрілецького корпусу. В складі 1-го Українського фронту корпус, діючі в 1-му ешелоні 5-ї гвардійської армії, брав участь у боях з оточення фашистів у місті Бреслау; в квітні 1945 року брав участь у Берлінській операції, в прориві оборони ворога на річці Нейсі, оволодінні рядом міст, у тому числі Дрезденом, який взяли 8 травня 1945 року. Наказом Верховного Головнокомандуючого Й. В. Сталіна 34-му гвардійському стрілецькому корпусу Г. В. Бакланова присвоєно почесну назву «Дрезденський». В травні 1945 року корпус брав участь в Празькій операції.

За вміле керівництво військами в боях за Дрезден і виявлений героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 травня 1945 року генерал-майору Бакланову Глібу Володимировичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна (№ 39910) і медалі «Золота Зірка» (№ 6564).

Після війни Г. В. Бакланов командував корпусом в Прикарпатському військовому окрузі. З червня 1948 року він — начальник управління фізичної підготовки і спорту Сухопутних військ. У 1948 був одним з керівників радянської делегації на Олімпіаді-1948 в Лондоні.

У 1948 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу.

З 1954 — 1959 командував 13-ю армією (Прикарпатський військовий округ). В 1960 році Г. В. Бакланову присвоєно військове звання генерал-полковник.

З травня 1960 року по вересень 1964 року командував військами Сибірського Військового Округу, а в 1964-67 роках — Північною групою військ.

Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань. 16 січня 1976 року помер. Похований на Новодівочому кладовищі.

Нагороди

• Золота Зірка Героя Радянського Союзу (29.05.45)
• орден Леніна (29.05.45)
• три ордена Червоного Прапора (15.01.40; 19.04.42; 03.11.53)
• орден Кутузова 1-го ступеня (06.04.45)
• орден Суворова 2-го ступеня (23.09.44)
• орден Кутузова 2-го ступеня (10.01.44)
• орден Олександра Невського (14.02.43)
• орден Червоної Зірки (24.06.48)

медалями, а також іноземними орденами і медалями.

Мемуари

Генерал-полковник Бакланов Г. В. є автором книги воєнних спогадів «Вітер воєнних років», виданої в Києві 1985 року «Політвидавом України» (українською мовою).