Перейти до вмісту

Бабський Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бабський Сергій Олександрович
 Лейтенант
Загальна інформація
Народження1981(1981)
Коростень
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma MaterЖДТУ
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

Сергі́й Олекса́ндрович Ба́бський — український військовослужбовець, десантник, лейтенант Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Житель міста Коростень. Закінчив Житомирський державний технологічний університет, де здобув спеціальність «гірничий інженер». Під час навчання закінчив військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта і спеціальність командира піхотного взводу. До війни працював головним ­інженером на кар'єрі.

З початком російської збройної агресії проти України Сергій, потай від рідних, пішов добровольцем до військкомату. За кілька днів надійшла повістка на навчальні збори.

10 березня 2014-го зарахований до лав 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).

На початку квітня 2014 новобранці поїхали на полігон ­Широкий лан на Миколаївщину, а звідти 7 квітня на БТРах — на Донеччину. Близько місяця перебували в тимчасовому розташуванні підрозділу біля Добропілля, потім їх перевели до Антитерористичного центру в Ізюм. Підрозділ Сергія практично щодня виконував завдання з супроводу конвоїв і прикриття та охорони рот забезпечення: підвезення боєприпасів, води, продовольства та техніки на блок-пости в зоні АТО. На той час молодший лейтенант Бабський був командиром бойової машини. До екіпажу БТР з водієм і навідником, були додані ще семеро десантників. Супроводжуючи колони, кілька разів потрапляли в засідки.

13 червня 2014 року військова колона мала евакуювати підбитий гелікоптер. Їхали повільно, бо везли техніку — старий підйомний кран і тягач. Близько 15:00 колона потрапила під обстріл поблизу Слов'янська. БТР Бабського, який йшов першим, терористи із засідки підбили з протитанкового гранатомета. Постріл прийшовся у переднє відділення, де сиділи водій і командир машини. Водій звернув убік, що дало можливість іншій частині колони успішно проскочити засідку. Коли БТР в'їхав у лісосмугу і зупинився, вся кабіна вже була охоплена полум'ям, на бійцях горів одяг. Навідник кулемету дістав осколкове поранення у живіт, але витягнув з машини водія і командира, усі троє сильно обгоріли. Сергій Бабський дістав опіки 35 % тіла ІІ — ІІІ ст. голови, шиї, рук та ніг, спини, а також опік верхніх дихальних шляхів та опік очей. Крім того, проникаюче осколкове поранення лівого ока. Водій БТРа, солдат Олександр Голяченко, на третій день помер у госпіталі. Навіднику старшому солдату Сергію Хартнику[1] зробили успішну операцію. Легке поранення дістав старший солдат Олександр Ніколайчук, інші десантники не постраждали.

Сергій Бабський отямився у Харкові в реанімації. Проходив лікування в Головному військовому клінічному госпіталі у місті Києва, згодом переведений до Київського опікового центру. 15 серпня, за допомоги української діаспори, Сергій вилетів до США для проходження лікування та реабілітації у Клівленді, на півроку. Там зробили чотири операції, решту часу ставили на ноги.

В січні 2015, коли Сергій перебував у США, з картки, на яку перераховувалися благодійні внески на його лікування, зловмисники вкрали 230 тисяч гривень[2]. Сергій Бабський виграв суд у «ПриватБанка»[3][4].

Після лікування повернувся до мирного життя, працює на своїй попередній посаді, з дружиною Оксаною виховує двох маленьких дітей.

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

14 листопада 2014 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня[5].

Нагороджений недержавним орденом «Народний Герой України» (наказ № 1 від 4 червня 2015 року)[6].

У місті Коростень 26 лютого 2016 року нагородили переможців щорічного загальноміського відкритого рейтингу популярності «Гордість міста». У номінації «Сила духу» переможцем визнано Сергія Бабського[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. За останні дні на сході України поранені п'ять десантників 95-ї житомирської бригади. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  2. У пораненого бійця житомирської 95-ї бригади вкрали з карти 230 тис. грн. [Архівовано 28 квітня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  3. В Житомирі біля апеляційного суду пікет на підтримку бійця 95-й бригади, який судиться з банком [Архівовано 28 квітня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  4. В Житомирі кілька десятків людей прийшли в суд, щоб підтримати бійця 95-й бригади, котрий судиться з ПриватБанком. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  5. Указ Президента України № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 17 листопада 2016.
  6. Двоє бійців 95-ї житомирської бригади отримали ордени «Народний Герой України». Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  7. У Коростені пораненого десантника Сергія Бабського визнали гордістю міста в номінації «Сила духу». Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 8 червня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]