Перейти до вмісту

Ахмад аль-Магді бін Ях'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ахмад аль-Магді бін Ях'я
араб. المهدي أحمد بن يحيى المرتضى
Імам Ємену
1391 — 1392
Попередник: Мухаммед аль-Насір Салах-ад-Дін
Наступник: Алі аль-Хаді
 
Ім'я при народженні: Ахмед бін Ях'я бін аль-Муртада
Народження: 1363(1363)
ЄменЧеська_національна_авторитетна_база_даних[[d:Track:Q13550863]]-1">[1]
Смерть: 1436(1436)
Причина смерті: чума
Національність: Араб
Релігія: Іслам шиїтського спрямування
Рід: Рассіди

Ахмад Аль-Магді бін Ях'я (араб. المهدي أحمد بن يحيى المرتضى; 13631436) – імам Зейдитської держави в Ємені.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Був нащадком зейдитського імама Юсуфа ад-Даї. Був гарно освіченим і плідним письменником.

1391 року загинув старий імам Мухаммед аль-Насір Салах-ад-Дін, залишивши тільки молодих нащадків. Каді Абд Алі ібн аль-Хасан ад-Доварі тимчасово узяв на себе адміністративні клопоти у зейдитських регіонах єменського високогір'я від імені синів аль-Насіра. Тим не менше, зейдитські улеми у Сані обрали Ахмеда бін Ях'я імамом. Такий крок не сприйняв ад-Доварі, який одразу ж призначив сина померлого імама Алі аль-Мансура бін Салах-ад-Діна. Аль-Магді та його прибічники втекли з Сани до Бейт-Боуса й упродовж одного року два імами боролись один з одним за владу і вплив. 1392 року у селищі Мабар, на південь від Сани, аль-Магді був схоплений людьми аль-Мансура та ув'язнений на 7 років. 1399 колишній імам утік за допомогою охоронців, які йому співчували. Далі він жив приватним життям, допоки 1436 року не помер через чуму[2]. Того ж року від чуми у Сані помер і його суперник Алі аль-Мансур.

До літературної спадщини Ахмада аль-Магді належить значна кількість творів з догматики, логіки, поезії, граматики та права. Наприклад, він є автором богословсько-правової енциклопедії «Аль-Бахр аль-захер»[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">↑ Чеська національна авторитетна база даних
  • Encyclopaedia of Islam, Vol. V. Leiden 1986, стор. 1241
  • Carl Brockelmann, Geschichte der arabischen Literatur, Vol I. Leiden 1943, стор. 238—240