Анабар

Анабар
сточище річки Анабар
71°37′55″ пн. ш. 113°54′00″ сх. д.
Витік	Анабарське плато злиття річок Мала Куонамка та Велика Куонамка
• координати	69°26′39″ пн. ш. 106°20′20″ сх. д.
• висота, м	16 м
Гирло	Море Лаптєвих
• координати	73°12′30″ пн. ш. 113°33′25″ сх. д.
Басейн	Море Лаптєвих→Північний Льодовитий океан
Країни:	Росія, • Республіка Саха
Прирічкові країни:	Росія, • Республіка Саха
Регіон	Саха
Довжина	939 км
Площа басейну:	100 000 км²
Середньорічний стік	498 м³/сек (гирло)
Притоки:	праві — Ебелях, Удя, Більлях, Маят, Середня ліві — Кичкін, Федір, Яків, Доруоха, Коннієс, Харабил, Суолема
Медіафайли у Вікісховищі

Анаба́р (рос. Анабар, якут. Анаабыр) — річка в Якутії, Росія. Бере початок на Анабарському плато при злитті двох річок — Мала Куонамка та Велика Куонамка, протікає по Північно-Сибірській низовині, впадає в море Лаптєвих, утворюючи в гирлі мілководний естуарій (Анабарська губа).

Географія

Довжина річки становить 939 км, площа басейну — 100 000 км². Середньорічні витрати води в гирлі — 498 м³/сек, а за 200 км від гирла (станція Саскилах) — 453 м³/сек. Живлення снігове. Скресає наприкінці червня, замерзає наприкінці вересня. Взимку на перекатах промерзає до самого дна.

Острови: Арабил-Арита, Баттахтах-Арита, Гала-Ари, Истакан-Арита, Кемюктях-Ари, Кюлюс-Арита, Оюльге, Сельденкелір-Ари, Сіннігес-Ари, Урунг-Хая-Арита, Чокогор-Ари та інші.

Нерегулярне судноплавство здійснюється до села Джелінда (на річці Мала Куонамка). Значні рибні багатства — ряпушка, омуль, нельма, муксун, сиг тощо.

Див. також

• Найдовші річки Росії

Посилання

• Річка Анабар / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
• Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 28(рос.)
• Анабар // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.