Александра Грипенберг

Александра Грипенберг швед. Aleksandra Gripenberg
Народження:	30 серпня 1857(1857-08-30)[[d:Track:Q769544]][[d:Track:Q10429758]]-1">[1] Kurkijokid, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Смерть:	24 грудня 1913(1913-12-24) (56 років) Гельсінкі, Агентство регіонального управління Південної Фінляндіїd, Фінляндія
Поховання:	Гієтаніємі-2">[2]
Країна:	Велике князівство Фінляндське
Партія:	Finnish Partyd[[d:Track:Q4294879]]-3">[3]
Батько:	Johan Ulrik Sebastian Gripenbergd
Медіафайли у Вікісховищі

Баронеса Александра Грипенберг (фін. Aleksandra Gripenberg, спочатку Alexandra Gripenberg; 30 серпня 1857(18570830)-24 грудня 1913) — фінський політик, громадська діячка, письменниця (автор численних оповідань і дорожніх нотаток, пізніше — публіцистичних творів^[⇨]); редактор різних періодичних видань Була представником відомого з XVII століття дворянського роду Грипенбергів, який мав шведське походження^[⇨].

Найвідоміша фінська феміністка свого часу, причому її популярність виходила далеко за межі Фінляндії. Протягом багатьох років очолювала Асоціацію фінських жінок (1889—1904 та 1909—1913). Учасниця перших загальних парламентських виборів у Фінляндії, член фінського парламенту (1907—1909)^[⇨].

Біографія

Дитинство та юність

Александра Грипенберг народилася 30 серпня 1857 року у Великому князівстві Фінляндському, у громаді Куркійокі у Північному Приладожжі (зараз — Куркійокське сільське поселення Лахденпохського району Республіки Карелія у складі Росії). Її батьком був поміщик і сенатор барон Юган Ульрік Юхан Себастіан Грипенберг (1795—1869), загалом у нього було 17 дітей у двох шлюбах. Мати Александри Грипенберг, Марія Ловіса Орнберг (1817—1880), з 1842 року була другою дружиною барона, до шлюбу вона працювала покоївкою. Александра була 16-ою за віком дитиною в сім'ї — і єдиною з усіх дітей, хто здобув виключно домашню освіту. На час її дитинства та юності припав психологічно важкий період хвороб та останніх років життя її батька, однієї з сестер, бабусі з боку матері, а трохи пізніше — і самої матері. Її безкомпромісну релігійність, яку вона пронесе через своє життя, значною мірою пояснюється цим замкнутим простором, наповненим хворими та старими людьми, в якому вона жила стільки років. Як вона писала пізніше, не дивно, що в умовах такої «духовної пустелі» її меланхолія, яка і від природи була досить сильною, взяла гору над іншими почуттями. Їй, однак, вдалося знайти вихід для своєї самотності — у літературній творчості.

Александра Грипенберг у молодості

У віці 14 років Александра написала своє перше оповідання, яке прочитав письменник Захаріас Топеліус. Він схвалив її заняття літературою — і через шість років, 1878 року, вона опублікувала (під псевдонімом) збірку «Berättelser» («Короткі оповідання»). У 1880-х роках Грипенберг почала жити самостійно, продовжувала писати літературні тексти. Два роки вона жила у будинку Захаріаса Топеліуса, працюючи його секретарем. У ці роки вона опублікувала (під псевдонімом) два твори — «Strån» («Травинки», «Соломинки», 1884) та «I tätnande led». У цих роботах відчувається сильний вплив Топеліуса — Грипенберг писала про жінок, орієнтуючись на ідеали моральності й утримання від алкоголю, а також порушуючи питання розвитку фінської національної самосвідомості. До середини 1880-х років належить і початок редакторської діяльності Грипенберг, якою вона більшою чи меншою мірою займатиметься до кінця свого життя: у 1885—1889 роках вона була редактором дитячого журналу шведською мовою «Nya Trollsländan» («Нова бабка»), одночасно з цим, у 1887—1888 роках, — редактором дитячого журналу фінською мовою «Sirkka» («Цвіркун»).

У 1887 році Грипенберг поїхала до Англії, плануючи займатися більшою мірою літературними справами, поїздка зовсім змінила її плани. З Англії вона поїхала до США, де на початку 1888 року як раз відбувалися установчі збори Міжнародної ради жінок. Там вона познайомилась з багатьма представницями жіночого руху та вирішила присвятити своє життя пробудженню та просвіті жінок Фінляндії, відмовившись від своїх літературних мрій.

Громадська та політична діяльність

У 1889 році вона очолила Асоціацію фінських жінок — некомерційну організацію, яка виступала за надання жінкам тих самих прав, що й чоловікам у галузі освіти та соціального забезпечення. У тому ж 1889 році заснували журнал цієї організації Koti ja Yhteiskunta («Будинок і суспільство»), Грипенберг була його незмінним редактором до 1911 року. Щодо прав жінок у сфері політики Асоціація займала двоїсту позицію: з одного боку, вона виступала за надання жінкам права обирати та бути обраними, але одночасно виступала проти загального виборчого права, стверджуючи, що жінки, що належать до нижчих класів, неосвічені та схильні до пороків, а тому не повинні діяти самостійно: ними повинні керувати морально їхні панівні «сестри з вищих верств». Політика Асоціація щодо виборчого права полягала у тому, що лише ті особи повинні мати виборче право, які відповідають певним майновим вимогам, але ці вимоги для чоловіків і жінок мають бути однаковими.

Александра Грипенберг (четверта ліворуч у першому ряду) разом з іншими жінками-депутатами після перших загальних парламентських виборів (1907)

На чолі Асоціації вона залишалася до 1904 року, після чого відмовилася від своєї посади, щоб зосередитися на політичній діяльності. У 1906 році фінляндський сейм ухвалив рішення про скасування у країні станового представництва та запровадження загального та рівного виборчого права. Грипенберг відреагувала на новину про отримання жінками права балотуватися до парламенту скептично: вона говорила, що надання цього права є невчасним, що «ми [жінки] не готові». Те, як себе проявлять жінки у фінському парламенті, може суттєво вплинути на терміни надання права голосу жінкам у США та Великій Британії, вважала вона, — і це було ще одним її аргументом проти права всіх жінок ставати кандидатами в депутати. Попри такі заяви, сама вона взяла участь у перших загальних виборах і була обрана депутатом едускунти — фінського парламенту, який замінив становий сейм, — від Південного виборчого округу Або-Б'єнеборгської губернії (зараз — виборчий округ Варсінайс-Суомі). Всього до 200-місного парламенту обрали 19 представників жіночої статі, при цьому серед жінок-депутатів за кількістю голосів виборців Грипенберг була на другому місці після Гільї Пярссінен, голови Фінського соціал-демократичного союзу. Результатами виборів Грипенберг була незадоволена: публічно нарікала, що серед депутатів-жінок так багато колишніх служниць, швачок та фабричних робітниць; їхнє обрання вона називала «жахливим конфузом».

Александра Грипенберг виступає на засіданні фінського парламенту (приблизно 1907)

З моменту обрання до парламенту входила до складу парламентської групи Фінської партії і користувалася в ній великою повагою як член партійної комісії та головою жіночого комітету партії. На других загальних виборах 1908 року її знову обрали депутатом едускунти від того ж округу. Загалом вона була депутатом парламенту два роки — з 22 травня 1907 по 31 травня 1909.

Її адаптація до роботи в парламенті пройшла досить просто, жінки з Фінської партії під її керівництвом працювали як єдиний колектив, займалися підготовкою законопроєктів про становище жінок і дітей, про сухий закон, виступали у парламенті на різні актуальні теми, але парламентська робота водночас, діяла на Грипенберг гнітюче: їй не подобалося, що депутати-чоловіки дивляться на депутатів-жінок зверхньо, а карикатуристи регулярно публікують у газетах образливі малюнки з її зображенням, її дратували жарти фіномовних виступаючих щодо неправильної фінської мови шведськомовних депутатів (до яких вона відносилась), — і загалом усі справи у парламенті робилися, на її думку, дуже «патріархально»; якось вона сказала, повторивши слова з Книги псалмів, що почувається у парламенті «самотньо, як пелікан у пустелі».

У 1909 році вона за станом здоров'я не стала брати участь у парламентських виборах і повернулася до керівництва Асоціації фінських жінок. Крім того, коли у 1911 році створили (як відділення Міжнародної ради жінок) Фінський жіночий національний союз, який об'єднав різні фінські жіночі організації, його головою обрали Александру Грипенберг. Громадською роботою вона займалася до останніх днів свого життя. Померла у Гельсінкі 24 грудня 1913 у віці 56 років.

Сім'я

Александра Грипенберг ніколи не мала дітей і не була одружена. Деякі з її братів і сестер стали дуже відомими людьми: сестра Марія Фурхьєльм (1846—1916) була діячем народної освіти та письменницею, брат Одерт Себастіан Грипенберг (1850—1925) — архітектором, сенатором і банкіром. Його донька (племінниця Александри Грипенберг) Марія Маргарита (Меггі) Грипенберг (1881—1976) була балериною, художницею та кіноакторкою.

Бібліографія

Деякі публікації :

• Berättelser (1878, под псевдонимом Ringa)
• Strån. Skizzer (1884, под псевдонимом Aarne)
• I tätnande led (1886, под псевдонимом Aarne)
• Till Aavasaksa (1886, под псевдонимом -io)
• Från läktaren. Profiler från lantdagen 1885 (1887, под псевдонимом X.G.) — биографические заметки
• Ett halfår i Nya Verlden. Strödda resebilder från Förenta Staterna (1889) [1891]
• Om kvinnofrågan (1890)
• Orjien vapauttaminen Pohjois-Amerikassa (1892)
• Reformarbetet till förbättrande af kvinnans ställning (1893—1903, в трёх томах)
• Det röda folket. Berättelser om Indianerna. För ungdomen och folket (1894)
• England (1900)
• Skottland (1902)
• Irland (1903)
• Vaaliaikana. Yksinäytöksinen ilveily (1906)
• Slöjdförhållanden i utlandet. Redogörelse utarbetad på uppdrag af statens slöjdkommitté (1908)
• Makars äganderättsliga förhållanden i olika länder. Kort öfversikt (1909)

Примітки

_1-0">↑ Alexandra Gripenberg — SLS.

d:Track:Q769544d:Track:Q10429758