Александер Гамільтон
.svg){kind=small}
Александер Гамільтон (англ. Alexander Hamilton; 11 січня 1755, Невіс — 12 липня 1804, Нью-Йорк) — американський політик часів революції, один з найвидатніших мислителів на Філадельфійському конвенті. Простого походження, народжений батьками, які мешкали поза шлюбом на островах Британської Вест-Індії. Завдяки шанувальникам свого таланту молодиком переїхав до Нью-Йорка. Відвідував коледж, доки війна за незалежність, в якій він брав дуже активну участь, не перервала його студії. Після війни вивчав право та адвокатував. Був делегатом Континентального конгресу та одним з організаторів скликання установчого конвенту. Як делегат Філадельфійського конвенту відіграв доволі незначну роль, адже був відсутній на багатьох засіданнях через свою адвокатську практику, до того ж бажав сильнішого федерального уряду, ніж більшість учасників, а також тому, що не надто порозумівся з рештою делегатів від штату Нью-Йорк. Був одним з авторів «Федераліста», активно сприяв ратифікації Конституції у штаті Нью-Йорк. Секретар Джорджа Вашингтона під час Війни за незалежність. Обіймав в уряді Дж. Вашингтона посаду міністра фінансів та очолював партію федералістів. У 1804 р. загинув під час дуелі з віцепрезидентом США Аароном Берром. Відомий усім за портретом на 10-доларовій банкноті.
«Федераліст» (англ. The Federalist Papers) — збірка з 85 памфлетів, написаних Гамільтоном, Джеймсом Медісоном, Джоном Джеєм та ін., яка побачила світ у 1787—1788 рр. у США. У ній обґрунтовувалась концепція політичного устрою незалежної американської держави.
Александер Гамільтон був з-поміж тих, хто найбільше вплинув на зміст американської Конституції. У низці статей він разом із Дж. Медісоном і Д. Джеєм сформулював й обґрунтував федералізм як конституційний принцип. Федерація, доводив Гамільтон, перешкоджає внутрішнім розбратам і народним повстанням. Федералісти були переконані, що тільки сильна центральна влада здатна створити міцну авторитетну державу.
В основі Конституції США Гамільтон убачав модель конституційного ладу Англії з її чітким поділом влади. Визнаючи республіканський лад неодмінною умовою, уважав визначальною сильну президентську владу, наближену до моделі влади конституційного монарха. Єдиноначальність виконавчої влади Гамільтон називав однією з головних переваг американської Конституції. Відстоював думку, що президент повинен обиратися довічно, мати широкі повноваження, зокрема й у питаннях контролю законодавчої влади. Гамільтон пропонував зробити членів Верховного суду, наділеного конституційною юрисдикцією, незалежними та з довічним призначенням.
Законодавчий орган убачався ідеологові федералізму як двопалатний. Усіх людей політик розділяв на багатих і бідних, освічених і неосвічених, здатних і нездатних керувати справами суспільства. Такий поділ, на його думку, мав природне походження. Тільки багатим належало право представляти вищі державні органи.
Гамільтон був проти надання народові можливості брати активну участь у державних справах, адже це неминуче призвело б, на його думку, до помилок і безладдя через нерозумність і непостійність мас, а отже — до слабкості держави[15].
- ↑
