Акінчиц Фабіан Іванович
| Акінчиц Фабіан Іванович | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 20 січня 1886 Акінчиціd, Мінський повіт |
| Помер | 7 березня 1943 (57 років) Мінськ, Білорутенія, Райхскомісаріат Остланд |
| Поховання | Військовий цвинтар в Мінськуd |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Польська Республіка.svg){kind=small} Райхскомісаріат Остланд |
| Діяльність | публіцист, політик, правник |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Знання мов | білоруська, польська і німецька |
| Заклад | Q13031732? |
| Членство | Товариство білоруської школи і Central Union of Belarusian Cultural and Educational Organizations and Institutionsd |
| Партія | Білоруська селянсько-робітнича громада і Білоруська націонал-соціалістична партія |
Фабіан Іванович Акінчиц (біл. Фабіян Акінчыц; 20 січня 1886 — 7 березня 1943) — білоруський націоналістичний діяч, керівник білоруської націонал-соціалістичної партії[1].
Народився в селі Акинчиці біля Стовпців. У 1906—1913 вивчав право на юридичному факультеті Петербурзького університету. До революції 1917 року — есер. У 1923 році повернувся на Столбцовщину, де працював вчителем. У 1926 році вступив в ряди Білоруського селянсько-робітничого союзу, був одним з його керівників. У січні 1927 року заарештований польською владою і засуджений на 6 років позбавлення волі. У 1930 році, після дострокового звільнення, стає членом управління білоруської організації «Центросоюз» яку покидає в березні 1931 року. Після невдалої спроби створення полонофільськой організації «Відродження» повертається з Вільно в Стовпці, де засновує Білоруське товариство доброчинності, а в 1934 році як його голова стає членом Білоруського національного комітету у Вільно[2].
У 1933 — один з творців Білоруської націонал-соціалістичної партії. З 1938 року — в Німеччині, працює в міністерстві пропаганди. Під час Німецько-радянської війни співпрацював з німецькою окупаційною владою в Білорусі. Пропонував А. Розенбергу розпустити колгоспи, проте останній відповів, що «зробить це тоді, коли справжніх селян, тобто „куркулів“, повернуть з Сибіру»[3]. Дружив з видавцем окупаційної «Білоруської газети» поетом Владиславом (Вацлавом) Козловським. Убитий в квартирі Козловського, незабаром після цього був убитий радянськими партизанами і Козловський[4].
Дослідники схиляються до двох версій. Згідно з першою, це вбивство — справа рук радянських партизан. За деякими даними, Акінчица могли убити активісти Білоруської народної партії як помста за донос Акінчиця на Вінцента Годлевського (керівника антинімецького націоналістичного руху), який був арештований німцями і страчений у 1942 році.
- ↑ Акінчыц Фабіян [Архівовано 15 вересня 2008 у Wayback Machine.](біл.)
- ↑ Ю. Туронак «Дзейнасць групы Фабіяна Акінчыца (1939—1943)» [Архівовано 4 грудня 2010 у Wayback Machine.](біл.)
- ↑ ВЫРВАНЫЯ БАЧЫНЫ «Я быў намесьнікам АКІНЧЫЦА» [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.](біл.)
- ↑ Теракт на площади Свободы [Архівовано 18 липня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- Леонід Марков: Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. Т.1. —Мн:, 2003
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | GKG: /g/12116x7w · ISNI: 0000000409041255 · LIH: LNB:7Y0;=yh · MAK: 9810668765005606 · VIAF: 302471398 |
|
Це незавершена стаття про Білорусь. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |