Перейти до вмісту

Абу Табіт Амір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абу Табіт Амір
Народився12 вересня 1284
Помер28 липня 1308 (23 роки)
Танжер, Марокко
·хвороба
ПохованняШелла
Країна Марокко
 Мариніди
Діяльністьполітик, правитель
Титулсултан
Посадасултан
Конфесіяіслам і сунізм
РідМариніди
БатькоАбу Якуб Юсуф (султан Марокко)[http://dx.doi.org.ezp-prod1.hul.harvard.edu/10.1163/1573-3912_islam_SIM_4966_Encyclopaedia_of_Islam]_—_[[:Лейден|Лейден]]:_[[:Brill|Brill]].[[d:Track:Q917031]][[d:Track:Q43631]][[d:Track:Q61719553]]-1">[1]
Брати, сестриАбу аль-Рабі Сулейман[http://dx.doi.org.ezp-prod1.hul.harvard.edu/10.1163/1573-3912_islam_SIM_4966_Encyclopaedia_of_Islam]_—_[[:Лейден|Лейден]]:_[[:Brill|Brill]].[[d:Track:Q917031]][[d:Track:Q43631]][[d:Track:Q61719553]]-1">[1]

Абу Табіт Амір (араб. أبو ثابت عامر; нар. 12 вересня 1284 — 28 липня 1308) — 5-й маринідський султан Марокко в 13071308 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Маринідів. Син султана Абу Якуб Юсуфа. Народився 1284 року. 1297 року супроводжував батька в поході проти Заянідів. 1307 року після вбивства Абу Якуб Юсуфа (це вчинив його власний євнух) оголосив себе султаном.

У цей час ситуація в державі була складною: тривала облога зайнідської столиці Тлемсен, але без успіху, на півночі ширилося повстання на чолі з Османом ібн Абі аль-Улою, відпала Сеута. Також проти нового султана виступили 3 родичі, що претендували на трон.

Спочатку Абу Табіт Амір переміг 3 претендентів-суперників, за цим уклав мирну угоду з Абу Заяном I, султаном Тлемсену. Відтак рушив проти Османа ібн Абі аль-Ули, завдавши тому низку поразок, відвоював Арзілу і Кесар. Але водночас султан Абу Заян I відвоював усі землі, що були захоплені Маринідами у 1295—1297 роках.

Султан Абу Табіт Амір зайняв Танжер та наказав відновити місто Тетуан для зміцнення влади в цьому регіоні. Розпочав облогу Сеути. Але раптово захворів й помер у Танжері 1308 року. Йому спадкував брат Абу аль-Рабі Сулейман.

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-1">б Encyclopaedia of IslamЛейден: Brill.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord, des origines à 1830, édition originale 1931, réédition Payot, Paris, 1994
  • C.E. Bosworth, The New Islamic Dynasties: A Chronological and Genealogical Manual, Edinburgh University Press (2004), pp. 41–42 ISBN 9780748621378