Французька Полінезія
|
Французька Полінезія | |||||
|
|||||
| Девіз: «Tahiti Nui Mare'are'a» Liberté, Égalité, Fraternité (Воля, рівність, братерство) | |||||
| Гімн: Марсельєза | |||||
.svg) | |||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Папеете 17°32′ пд. ш. 149°33′ зх. д.country H G O | ||||
| Офіційні мови | Французька, таїтянська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Форма правління | Залежна територія, протекторат Франції з 1842 року | ||||
| - Президент Франції | Емманюель Макрон | ||||
| - Президент Фр. Полінезії | Едуар Фріч | ||||
| - Верховний комісар | Ліонель Беффре | ||||
| Заморська територія Франції | з 1946 року | ||||
| - Заморська спільнота | з 28 березня 2003 | ||||
| - Адміністративна автономія | з 27 лютого 2004 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 4 167 км² (173-тя) | ||||
| - Внутр. води | 12 % | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2016 | 285 735 осіб[1] (181-ше) | ||||
| - перепис 2012 | 268 270 осіб[2] (177-ме) | ||||
| - Густота | 76 осіб/км² (130-тя) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2014 р., оцінка | ||||
| - Повний | 5,623 млрд. USD (не входить) | ||||
| - На душу населення | 20 098 USD1 (не входить) | ||||
| ІЛР (n/a) | n/a (n/a) (n/a) | ||||
| Валюта | Французький тихоокеанський франк (XPF)
| ||||
| Часовий пояс | UTC-10, UTC-9:30, UTC-9, без літнього часу | ||||
| Коди ISO 3166 | PF / PYF / 258 | ||||
| Домен | .pf | ||||
| Телефонний код | 689 | ||||
| |||||
| |||||
Французька Полінезія (фр. Polynésie française, таїт. Pōrīnetia farāni) — заморська спільнота (collectivité d'outre-mer) Франції, складова країна і найбільша (за площею акваторії) її заморська адміністративна одиниця, знаходиться в центрі південної частини Тихого океану. Межує на північному заході з Республікою Кірибаті, на заході — з Островами Кука (Нова Зеландія), на південному сході з Піткерном (Брит).
Складається з кількох груп полінезійських островів (Туамоту, Тубуаї, Товариства, Маркізькі острови, Росіян, Раєвського, Гамб'є та ін.), загалом більш ніж 130 островів переважно коралового чи вулканічного походження, найвідоміший з яких — Таїті в архіпелазі Товариства, це також найбільш населений острів і місце розташування адміністративного центру території (місто Папеете). Хоча формально і не входячи до складу території, острів Кліппертон підпорядковувався уряду Французької Полінезії до 2007 року. ВЕЗ спільноти становить близько 4, 8 мільйонів км².
Основні відстані (від Папеете):
- 17 100 км — Париж,
- 3 900 км — Окленд,
- 4 700 км — Нумеа,
- 4 400 км — Гонолулу
- 5 700 км — Сідней,
- 6 200 км — Лос-Анджелес,
- 7 500 км — Сантьяго,
- 8 800 км — Токіо.
У центрі Французької Полінезії тропічний вологий клімат, на півдні — субтропічний вологий, на півночі — субекваторіальний. Температура протягом року майже не змінюється дотримуючись позначки близько 26—27 °C. Температура води протягом року також близько 26 °C.
Першим відкритим європейцями островом був Пука-Пука в архіпелазі Туамоту (Магеллан, 1521). Маркізькі острови були відкриті в 1595 році Менданією, Таїті — в 1606 році Валлісом, Тубуаї — в 1777 році Джеймсом Куком, Гамб'є — в 1797 Уїлсоном.
У 1842 році Франція взяла під свій протекторат Таїті, острови Товариства, Туамоту, Тубуаї і Маркізькі острови. 29 червня 1880 р. останній правитель Таїті Помар V дозволяє Франції встановити колоніальне правління в обмін на довічне утримання себе та своєї сім'ї з урахуванням його королівського сану. Його рішення підтримали підлеглі. Торгова палата була створена одразу ж, сільськогосподарська — у 1884 році. У 1887 році до колоній Франції додаються острови Гамб'є. У Тубуаї в 1867 році до колоній доєднуються атоли Рапа, в 1900-му Раруту, в 1901 році Ріматара. Колонія спільних атолів отримала назву «Французька володіння в Океанії» (фр. Établissements français de l'Océanie, EFO).
До 1894 року колоніями керували військові французького флоту, з 1896 року губернатором, який був представником Республіка Франція. Папеете отримав статус муніципалітету в 1890 році. У 1911 році почався видобуток фосфатів на атолі Макатеа (Туамоту), який продовжувався французькою компанія до 1966 року. У Першу світову війну бл. 1000 остров'ян брали участь у бойових діях у Європі на боці Франції. У роки Другої світової полінезійці ухвалили рішення стати на бік Вільної Франції, та був створений комітет підтримки. З 1942 по 1945 рік на островах Бора-Бора розміщувалися військові бази США (близько 5000 солдатів).
У 1946 році Французькі володіння в Океанії отримала статус заморської території Франції, але до 1957 року продовжували використовувати стару назву закріплену за островами[3]. З 2004 року — це заморська спільнота Франції.
Разом із проєктом Floating Island Project планується створити пілотний проєкт одного плавучого острова і, якщо проєкт буде вдалим, подальшого створення островів, де має бути розташовано 300 будинків для місцевих жителів. Утворення матиме власний уряд, а місцевими грошима стане криптовалюта Varyon[4].
Острови Французької Полінезії виникли в результаті вулканічних вивержень. Цим пояснюється різноманіття і краса пейзажів, незвичні форми скель та островів, колір піску, який може бути білосніжним, жовтим, помаранчевим і навіть чорним. Острови Французької Полінезії не схожі один на одного, майже всі оточені атолами, що робить воду дуже блакитною і спокійною.
Чисельність населення за переписом 2007 року становила 259 596 осіб[5]. Етнічний склад:
- полінезійці — 78 %
- китайці — 12 %
- місцеві французи (в основному франко-полінезійські метиси — Demis) — 6 %
- французи — 4 %.
Офіційні мови: французька (61.1 %) і таїтянська (31.4 %) — по перепису 2002 року.
Релігії: протестанти 54 %, католики 30 %, інші 10 %, атеїсти 6 %.
Адміністративний поділ Французької Полінезії має два рівні: п'ять адміністративних підрозділів, які, своєю чергою, поділені на 48 комун.
Влада Франції представлена верховним комісаром, який призначається на цей пост президентом Франції. Виконавча влада — Рада міністрів спільноти. Місцевий парламент — Асамблея спільноти складається з 57 депутатів, що обираються строком на п'ять років. Жителі території також обирають одного сенатора Франції та двох членів парламенту Франції. Політичні партії: Альянс «Наш Дім» (27 місць в Асамблеї), Союз за демократію (20 місць), Народний Рух за Республіку Полінезія (10 місць).
Основна галузь економіки — обслуговування туристів (близько четвертини ВВП). Також розвинені видобуток перлів і рибальство.
У сільському господарстві культивуються кокоси, ваніль, овочі, фрукти, кава. Присутнє тваринництво (на островах Туамоту традиційно розводять собак на м'ясо).
Експортні товари — перли, кокоси, ваніль, акуляче м'ясо.
У Французькій Полінезії, на відміну від Австралії, практично немає небезпечних звірів і комах. Високий рівень охорони здоров'я.
- Підвітряні острови: Таїті (Tahiti), Бора-Бора (Bora Bora), Муреа (Муреа), Раіатеа (Райат), Тахаа (Taha'a), Хуахіне (Huahine),
- Архіпелаг Туамоту: Маніхі (Manihi), Рангіроа (Rangiroa), Тікехау (Tikehau),
- Маркізькі острови: Нуку-Хіва (Nuku Hiva), Хіва-Оа (Hiva'oa).
- 81203 Полінезія — перший астероїд, який було відкрито з території Французької Полінезії.
- Аеропорт «Анаа»
- Аеропорт «Апатакі»
- Французька Полінезія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- ↑ Total Population - Both Sexes. World Population Prospects, the 2015 Revision. Департамент з економічних і соціальних питань ООН, Population Division, Population Estimates and Projections Section. July 2015. Процитовано 1 червня 2016.
- ↑ Population des communes de Polynésie française. INSEE. Процитовано 13 жовтня 2013.
- ↑ Tamatoa Bambridge, La terre dans l'archipel des îles Australes: Etude du pluralisme juridique et culturel en matière foncière, Au vent des îles, 2009, 414 p. ISBN 978-2-9156-5441-7(фр.)
- ↑ У Тихому океані може з’явитися острівна держава із власним урядом і криптовалютою. Tokar.ua (укр.). 25 травня 2018. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 30 листопада 2018. [Архівовано 2018-07-10 у Wayback Machine.]
- ↑ (фр.) Institut Statistique de Polynésie Française (ISPF). Recensement de la population 2007 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2007. Процитовано 2 грудня 2007. [Архівовано 2007-12-03 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Франції. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||
| |||||||||
1 Також відомо як заморські департаменти. 2 Оспорюється Коморськими Островами. 3 Оспорюється Мадагаскаром. 4 Оспорюється Сейшельськими Островами. 5 Оспорюється Маврикієм. | |||||||||
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · De Agostini · Encyclopédie Larousse · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Treccanis Dizionario di Storia · Treccanis Enciclopedia Italiana |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BIBSYS: 7004455 · BNCHL: 000022308 · BNE: XX5834917 · BNF: 118653379 · CANTIC: 981060788858606706 · FAST: 1202933 · Freebase: /m/02wzv · GND: 4018191-1 · J9U: 987007557269305171 · LCCN: n50064529 · N6I: vtls001222372 · NDL: 00563741 · NKC: ge129153 · NLA: 1128071 · SKMASNL: vtls003032885 · SUDOC: 026398443 · VIAF: 142613073 |