Історія Трансильванії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія Румунії

Доісторичний час
Культура Кукутені-Трипілля
Культура Хаманджія
Бронзова доба у Румунії
Дакія
Гети
Римська Дакія
Виведення Римських військ з Дакії
Середньовіччя
Етногенез румунів
Переселення готів
Печенізький каганат
Перше Болгарське царство
Золота Орда
Угорське королівство
Князівство Волощина Утворення Молдови
Новий час у Румунії
Трансильванське князівство (1570—1711)
Трансильванське князівство (1711—1867)
Фанаріоти
Дунайські князівства
Органічний регламент
Молдавська революція (1848)
Волоська революція (1848)
Війна за незалежність Румунії
Румунське королівство
Румунська кампанія (1916—1917)
Унія Трансильванії і Румунії
Унія Бессарабії і Румунії
Велика Румунія
Бесарабсько-буковинський похід (1940)
Румунія в Другій світовій війні
Соціалістична Республіка Румунія
Радянська окупація Румунії
Студентський рух (1956)
Румунська революція (1989)
Сучасність
Питання возз'єднання
Румунія

Портал «Румунія»

Трансильванія — історичний регіон в центральній частині Румунії.

У давні часи Трансильванія була частиною держави даків та Римської Дакії. З X століття Трансильванія стала частиною Угорського королівства. Після битви при Могачі в 1526 році, Трансильванія була частиною Східно-Угорського королівства, з якого виникло Трансильванське князівство, яке в XVI—XVII століттях було васалом Османської імперії. У кінці XVII століття, Трансильванія потрапила під контроль Габсбурзької імперії.

З 1437 по 1848 рік політична влада у Трансильванії була розділена між здебільшого угорською шляхтою, німецьким бюргерством та секеями (угорська етнічна група), хоча основні групи населення краю складали румуни, угорці (в основному секеї) та німці. Тому, Трансильванія була номінально приєднана до контрольованої Габсбургами Угорщини, хоча і мала окремий статус,[1][2][3] будучи об'єктом прямого керування імператорського уряду.[4] На практиці Трансильванія адмініструвалася із Угорщини[5] до 1867 року коли, після австро-угорського компромісу, окремий статус Трансильванії закінчився і вона була інкорпорована в Угорське королівство (Транслейтанія) — частини Австро-Угорщини. Після Першої світової війни, Трансильванія стала частиною Румунії. У 1940 році Північна Трансильванія була знову повернена в Угорщину в результаті Другого Віденського арбітражу, але після Другої світової війни стала знову частиною Румунії.

Завдяки своїй цікавій історії, населення Трансивальнії є досить різноманітним, з етнічної, лінгвістичної, релігійної та культурної точок зору. Зараз, більшість населення складають румуни, але значні меншини (головним чином угорців та циган) зберігають свої традиції. Однак, у комуністичну еру, етнічні стосунки в Румунії залишалися міжнародною проблемою. Вона зменшилась, але не зникла, після революції 1989 року, якою було повернено демократію в Румунію. Важливо, що у Трансильванії живе значна угорська меншина, трохи менш ніж половина якої ідентифікують себе як секеї.[6] Етнічні німці у Трансильванії (відомі як «сакси») зараз формують тільки 1 % населення. Проте, давній австрійський та німецький вплив залишив очевидний слід у архітектурі та міському ландшафті значної частини Трансильванії.

Історія регіону може бути відстежена за релігією його мешканців. Більшість румунів Трансильванії є православними, хоча у XVIII—XX століттях Румунська греко-католицька церква також мала значну вагу. Угорці здебільшого належать до римо-католицької віри або до реформаторської церкви, також є невелика кількість уніатів.

Давня історія

[ред. | ред. код]

Sayous, Histoire(pag. 25) https://archive.org/details/histoiregnra00sayouoft

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Peter F. Sugar. «Southeastern Europe Under Ottoman Rule, 1354—1804» (History of East Central Europe), University of Washington Press, July 1983, page 163, http://books.google.com/books?id=LOln4TGdDHYC&pg=PA163&dq=independent principality that was not reunited with Hungary&lr= [Архівовано 22 червня 2013 у Wayback Machine.]
  2. John F. Cadzow, Andrew Ludanyi, Louis J. Elteto, Transylvania: The Roots of Ethnic Conflict, Kent State University Press, 1983, page 79, http://books.google.com/books?id=fX5pAAAAMAAJ&q=diploma leopoldinum transylvania&dq=diploma leopoldinum transylvania&lr=&pgis=1 [Архівовано 23 червня 2013 у Wayback Machine.]
  3. Paul Lendvai, Ann Major. The Hungarians: A Thousand Years of Victory in Defeat C. Hurst & Co. Publishers, 2003, page 146; http://books.google.com/books?id=9yCmAQGTW28C&pg=PA146&dq=diploma leopoldinum transylvania&lr= [Архівовано 23 червня 2013 у Wayback Machine.]
  4. Transylvania. (2009). In Encyclopædia Britannica. Retrieved July 7, 2009, from Encyclopædia Britannica Online: http://www.britannica.com/EBchecked/topic/603323/Transylvania [Архівовано 20 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  5. Diploma Leopoldinum. (2009). In Encyclopædia Britannica. Retrieved July 07, 2009, from Encyclopædia Britannica Online: http://www.britannica.com/EBchecked/topic/1459175/Diploma-Leopoldinum [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  6. Population census of 2002 [Архівовано 24 квітня 2006 у Wayback Machine.] (рум.) — recensamant 2002 --> rezultate --> 4. POPULATIA DUPA ETNIE

Література

[ред. | ред. код]
  • Коротка історія Трансільванії / О. С. Гаврилів. — Л. : П. П. Сорока, 2010. — 46 c.