Перейти до вмісту

Іоселіані Платон Ігнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іоселіані (прізвище).
Іоселіані Платон Ігнатович
Народився15 листопада 1810(1810-11-15)
Помер15 листопада 1875(1875-11-15) (65 років) або 1875Бібліотека_Конгресу_—_[[:Бібліотека_Конгресу|Library_of_Congress]].[[d:Track:Q13219454]][[d:Track:Q131454]]-1">[1]
ПохованняДідубійський пантеон
КраїнаГрузія
Діяльністьісторик
CMNS: Іоселіані Платон Ігнатович у Вікісховищі

Платон Гнатович Іоселіані (груз. პლატონ ეგნატეს ძე იოსელიანი; 1810—1875) — дослідник цивільної та церковної історії Грузії. Біограф Ґіорґі Саакадзе і грузинського царя Георгія XII.

Біографія

[ред. | ред. код]

Після закінчення Санкт-Петербурзької духовної академії, Іоселіані став викладачем фізики та філософських наук у Тифліській духовній семінарії. Пізніше був чиновником особливих доручень при кавказькому наміснику. У 1849 році за підтримки Михайла Воронцова здійснив державну поїздку до Греції та відвідав середньовічний грузинський Іверський монастир на Афоні.

Платон Іоселіані був чудовим знавцем історії Грузинської церкви і тбіліських старожитностей. Співпрацював із академіком Броссе. У 1838 році Імператорська Академія Наук і Святійший синод РПЦ доручили Іоселіані розбір стародавніх історичних актів (гуджарів), зібраних при Грузинському синодальному комітеті[2].

У 1845-1855 роках Іоселіані працював редактором газети «Закавказский вестник». Багато часу і сил присвятив реабілітації грузинського національного героя Ґіорґі Саакадзе.

Праці Іоселіані друкувалися в таких виданнях: «Журнал Министерства народного просвещения» (1842), «Журнал Министерства внутренних дел» (1844), «Кавказ», «Кавказький календарь» та інших місцевих виданнях. Випустив окремою книгою «Подорожні записки по Дагестану»1862). У 1880 році у грузинському журналі «Иверия» надрукована остання праця Іоселіані «Про останнього грузинського царя Георгія».

Іоселіані був одружений з княжною Анною Багратіон-Мухранелі (1839—1913).

Похований в зведеній ним, «за обітницею» на одужання сина, Вознесенській церкві (вулиця Амаглеба), пізніше перепохований в Дідубійському пантеоні.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Святої Анни ІІІ ступеня (29.04.1848)[3] — за старанну службу редактором «Закавказского Вестника».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бібліотека_Конгресу_—_[[:Бібліотека_Конгресу|Library_of_Congress]].[[d:Track:Q13219454]][[d:Track:Q131454]]
_1-0">↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  • ↑ У 1811 році Грузинська православна церква була насильно підпорядкована Петербурзькому Святому Синоду.
  • ↑ Список кавалерам Российских Императорских и Царских орденов всех наименований за 1849 год., Ч. III., СПб., В типографии II-го Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии., 1850, С. 685.

    • Посилання

    [ред. | ред. код]

    Бібліографія

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іоселіані_Платон_Ігнатович&oldid=43967444