Інокентій (Тихонов)
| Інокентій (Тихонов) | ||
 | ||
| Архієпископ Інокентій (Тихонов) | ||
| ||
|---|---|---|
| 23 квітня 1937 — 29 листопада 1937 | ||
| Церква: | УПЦ МП | |
| Попередник: | Олександр (Петровський) | |
| Наступник: | Євлогій (Марковський) | |
| ||
| січень 1937 — 22 квітня 1937 | ||
| Церква: | УПЦ МП | |
| Наступник: | Олександр (Петровський) | |
| ||
| 1 листопада 1933 — січень 1937 | ||
| Церква: | РПЦ | |
| ||
| 30 серпня 1930 — 19 вересня 1932 | ||
| Церква: | РПЦ | |
| Попередник: | Трофим (Якобчук) | |
| Наступник: | Герман (Кокель) | |
| ||
| 9 квітня 1922 — 29 серпня 1930 | ||
| Церква: | РПЦ | |
| Альма-матер: | Санкт-Петербурзька Духовна Академія, Санкт-Петербурзький Археологічний інститут | |
| Науковий ступінь: | кандидат богослов'я | |
| Діяльність: | архієпископ | |
| Ім'я при народженні: | Тихонов Борис Дмитрович | |
| Народження: | 3 червня 1889 м. Троїцьк, Оренбурзької губернії | |
| Смерть: | 29 листопада 1937 (48 років) Вінниця, Україна | |
| Чернецтво: | 18 квітня 1913 | |
| Єп. хіротонія: | 9 квітня 1922 | |
Архієпископ Іннокентій (в миру: Борис Дмитрович Тихонов, 22 травня (3 червня) 1889, Троїцьк —29 листопада 1937, Вінниця) — єпископ Російської Православної Церкви; з 23 квітня 1937 архієпископ Вінницький.
Народився 22 травня/3 червня 1889 року у м. Троїцьку Оренбурзької губернії, у подружжя Дмитра та Зіновії Тихонових. Родина Тихонових не була священицькою.
Жив і виховувався у Томську, де закінчив реальне училище, а у 1911 духовну семінарію.
У тому ж році майбутній архіпастир вступає до Санкт-Петербурзької Духовної академії. Під час навчання, а саме 5/ 18 квітня 1913 року приймає постриг з ім'ям Інокентій на честь святителя Інокентія єпископа Іркутського.
У Лазареву суботу 6/19 квітня 1913 року інок Інокентій був висвячений у сан ієродиякона, а через два місяці по тому у день пам'яті святого великомученика Феодора Стратилата, 8/21 червня в неділю другу після П'ятидесятниці — у ієромонаха.
В 1914 — духівник хворих і поранених воїнів у підвізному автомобільному перев'язному загоні.
В 1915 — духівник при другому Серафимівському лазареті.
В 1915 —1917 був професорським стипендіатом Петроградської духовної академії при кафедрі Церковної археології.
В 1916 закінчив Петроградську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я і Археологічний інститут.
З 1916 спільно з ієромонахом Левом та Гурієм (Єгоровими) активно брали участь у місіонерській діяльності в Петрограді. У 1917 вступив до числа братії Олександро-Невської Лаври: згодом один із його засновників; очолював всередині братства гурток любителів православного богослужіння.
В 1918 призначений управителем справ Духовного Собору Лаври. З 1919 обіймав посади в Російському Відділенні Академії історії матеріальної культури. В 1921 возведений у сан архімандрита.
9 квітня 1922 рукопокладений митрополитом Петроградським Веніаміном у співслужінні його вікаріїв в єпископа Ладозького, вікарія Петроградської єпархії.
Заарештовано 2 червня 1922 і постановою ДПУ від 4 січня 1923 заслано в Усть-Цильму Архангельської губернії (місце заслання опісля змінено на Туркестан).
Після повернення до Ленінграда з літа 1925 року входив в Єпископську раду. Знову заарештований 19 грудня 1925 по звинуваченню «в поширенні літератури контрреволюційного характеру». Засуджений 29 квітня 1926 до посиланням у Норільський край на три роки; відтак перебував у місті Архангельську.
З 1930 — єпископ Благовіщенський, призначення не прийняв. Заарештовано і 2 грудня 1931 засуджено до трьох років таборів: в ув'язненні перебував в Белбалтлагу, працював на підривних роботах, отримав контузію і незабаром був звільнений.
З 19 жовтня 1933 — єпископ Старорусский, вікарій Новгородської єпархії. З січня 1937 — архієпископ Харківський, з 23 квітня 1937 — архієпископ Вінницький.
29 листопада 1937 о 24:00 розстріляний.
22 червня 1993 визначенням Священного Синоду Української Православної Церкви прославлений як місцевошанований святий Харківської єпархії[1].
- ↑ Харківська єпархія. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 24 вересня 2011.
{{cite web}}: Текст «Українська Православна Церква» проігноровано (довідка)
- Шкаровский М. В. Александро-Невское братство 1918—1932 годы. СПб., 2003.
- Інокентій (Тихонов) На сайті Російське Православ'я
- Священномученик Инокентий (Тихонов) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Сайт «Винницкий паломник» [Архівовано 29 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Відкриття особистості [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] Газета «Одигітрія» [Архівовано 26 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Архиепископ Иннокентий (Тихонов) [Архівовано 17 вересня 2014 у Wayback Machine.] Журнал «Вода живая» [Архівовано 12 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- На следствии он не назвал ни одной фамилии [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Газета «Кифа» [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
| Слобідсько-Українські і Харківські (1799—1836) | .svg) | |
|---|---|---|
| Харківські і Охтирські (1836—1945) | Мелетій (Леонтович) • Смарагд (Крижанівський) • Інокентій Херсонський • Елпідіфор (Бенедиктов) • Філарет (Гумілевський) • Макарій (Булгаков) • Нектарій (Надєждін) • Сава (Тихомиров) • Іустин (Охотин) • Амвросій (Ключарев) • Флавіан (Городецький) • Арсеній (Брянцев) • Антоній (Храповицький) • Нафанаїл (Троїцький) • Костянтин (Дяков) • Сергій (Гришин) • Інокентій (Летяєв) • Інокентій (Тихонов) • Олександр (Петровський) | |
| Харківські і Богодухівські (1945 — теперішній час) | ||