Імператор Комей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Імператор Комей
яп. 統仁
Ім'я при народженніяп. 煕宮
Народився22 липня 1831(1831-07-22)
Кіото, Японія
Помер30 січня 1867(1867-01-30) (35 років)
Кіото, Японія
·натуральна віспа
ПохованняTsuki no wa no misasagid
КраїнаЯпонія
Діяльністьправитель
Знання мовяпонська
Титулімператор Японії і Імператорський принц Японії
Посадаімператор Японії
КонфесіяСинто
РідІмператорський дім Японії
БатькоІмператор Нінко
МатиŌgimachi Naokod
РодичіTakatsukasa Yasukod, Кан'їн Котохіто, Prince Fushimi Sadanarud, Prince Kachō Hirotsuned, Kitashirakawa Satonarid, Princess Bunshūd-1">[1] і Prince Yamashina Akirad
Брати, сестриChikako, Princess Kazud, Princess Sumikod, Misahito, Prince Katsurad і Kuni Asahikod
У шлюбі зЕйсьо (імператриця) і Nakayama Yoshikod
ДітиІмператор Мейджі
Автограф

Імператор Ко́мей (яп. 孝明天皇, こうめいてんのう, комей тенно; 22 липня 1831 — 30 січня 1867) — 121-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 10 березня 1846 — 30 січня 1867[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Імператор Комей народився 22 липня 1831 року. Він був четвертим сином Імператора Нінко. Матір'ю хлопчика була старша фрейліна Імператорського двору Оґіматі Наоко. Новонародженому дали ім'я Осахіто та титул принц Хіро[3].

1840 року принц отримав титул Великого сина Імператора, спадкоємця престолу. В березні 1846 року, після смерті батька, він став новим Імператором Японії, а в жовтні наступного року пройшов церемонію інтронізації[3].

В добу правління Імператора Комея почастішали візити іноземних делегацій до Японії, які японці відмовлялися приймати через дотримання політики ізоляції. Імператор також стояв на ізоляціоністських позиціях, а тому у вересні 1846 року видав вказівку сьоґунату Токуґава, що виконував функції японського уряду, посилити берегову оборону країни. Коли у 18521854 роках сьоґунат вступив у переговори з американською делегацією Меттью Перрі, він застеріг уряд, аби той не приймав пропозиції іноземців. Сьоґунат уклав японсько-американський договів про мир і дружбу, що викликало сильні антиіноземні й антиурядові настрої в японському суспільстві. Невдоволення урядом підвищило престиж Імператора Комея та його двору, які в очах народу перетворилися на оборонців японських традицій і гарантів спокою. Через це сьоґунат не міг в майбутньому ігнорувати позицію монарха в міжнародних питаннях[3].

1858 року сьоґунат звернувся до Імператора Комея з проханням надати дозвіл на підписання нового японсько-американського договору про дружбу і торгівлю. Договір був нерівноправним, тому Імператорський двір відмовився схвалювати його. Тоді голова сьоґунатського уряду Ії Наосуке самовільно підписав угоду, знехтувавши думкою Імператора. Протестуючи проти такого свавілля, останній вирішив скласти з себе повноваження японського монарха, але за порадою антиіноземної партії в середовищі палацових аристократів, надіслав таємного посланця до уділу Міто з вимогою взятися за реформування сьоґунату[3].

1860 року, після вбивства Ії Наосуке, Імператор Комей став на шлях відновлення співпраці із сьоґунатом задля реалізації антиіноземного курсу. Він підтримав ідею аристократично-самурайського союзу, що мусив керувати державними справами, і дозволив шлюб своєї сестри Тікако, принцеси Кадзу, із сьоґуном Токуґавою Іємоті. Монарх також змусив сьоґуна прибути до столиці й найняти на службу Мацудайру Йосінаґу для реформування урядового апарату сьоґунату. Крім цього 1863 року він видав сьоґунату розпорядження, в якому вимагав розпочати вигнання іноземців з Японії[3].

1863 року, через інцидент Бункю, Імператор Комей посварився з антиіноземною партією палацових аристократів і був змушений, за наполяганням поміркованої партії, вигнати лідера антиіноземців Сандзьо Санетомі та війська уділу Тьосю зі столиці. Разом із Хітоцубасі Йосінобу, Мацудайрою Йосінаґоб та Ямауті Тойосіґе монарх взявся за реалізацію аристократично-самурайського союзу, критикуючи радикальних чиновників на зразок Івакури Томомі, які ратували за ліквідацію сьоґунату та відновлення прямого Імператорського правління[3].

В серпні 1866 року, під час другого карального походу проти уділу Тьосю, сьоґун Іємоті помер, тому Імператор Комей видав наказ припинити похід. Каральні війська розпустили, але сьоґунат зазнав непоправного удару — вперше за декілька сотень років самурайські війська підпорядковувалися японському монарху, що зламав традиційну командирську вертикаль самурайського уряду[3].

30 січня 1867, невдовзі після призначення Токуґави Йосінобу новим сьоґуном, Імператор Комей помер у 36-річному віці. Офіційною причиною смерті була визнана натуральна віспа. Проте також сучасники висували припущення, що монарха отруїли представники сил, які були зацікавлені в поваленні сьоґунату. Поховали Імператора Комея в гробниці Нотіноцукінова-Хіґасіяма[4], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото[3][5].

Генеалогічне дерево

[ред. | ред. код]
 
(114) Накамікадо
 
(115) Сакураматі
 
(117) Ґо-Сакураматі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(116) Момодзоно
 
(118) Ґо-Момодзоно
 
 
 
 
 
 
Наохіто
 
Сукехіто
 
Харухіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(119) Кокаку
 
(120) Нінко
 
(121) Комей
 
(122) Мейджі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сукехіра
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тікако
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">↑ https://geocity1.com/okugesan_com/komei.htm
  • Усі дати подані за європейським календарем.
  • а б в г д е ж и Імператор Комей // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  • 後月輪東山陵, のちのつきのわのひがしのみささぎ, ноті но цукі но ва хіґасіяма но місасаґі.
  • Гробниця Нотіноцукінова-Хіґасіяма // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 6 липня 2010.
  • Джерела та література

    [ред. | ред. код]

    Імператор Комей // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

    • (яп.) 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
    • (яп.) 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Історія Імператорів
    • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

    Посилання

    [ред. | ред. код]