Ізабелла Карле
| Ізабелла Карле | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | англ. Isabella Helen |
| Народилася | 2 грудня 1921 Детройт, Мічиган, США |
| Померла | 3 жовтня 2017 Александрія, Вірджинія, США ·рак головного мозку[d] |
| Поховання | Columbia Gardens Cemeteryd |
| Країна |  США |
| Діяльність | хімік, викладачка університету, кристалограф, фізико-хімік, біофізикиня |
| Alma mater | Університет Мічигану (1940) Університет Мічигану |
| Галузь | кристалографія |
| Заклад | Університет Мічигану |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Членство | Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук |
| У шлюбі з | Джером Карлі |
| Нагороди |   |
 Ізабелла Карле у Вікісховищі | |
Ізабелла Карле (англ. Isabella Karle; 2 грудня 1921 — 3 жовтня 2017) — американська жінка-хімік. Займалася розробкою методів отримання хлориду плутонію із суміші, що містить оксид плутонію.[11] За свою наукову роботу Карле отримала медаль Гарвана-Оліна, премію Грегорі Аміноффа, медаль Бенджаміна Франкліна, національну медаль науки і нагороду за заслужену цивільну службу ВМФ (що є найвищою формою визнання військово-морським флотом цивільних працівників).
Вона народилася 2 грудня 1921 року як Ізабелла Гелен Лугоскі в Детройті, штат Мічиган, у сім'ї іммігрантів з Польщі.[11] Ізабелла навчалася в місцевих державних школах.[12] Отримала повну стипендію на навчання в Мічиганському університеті, де вона вивчала фізичну хімію і отримала ступінь бакалавра наук у віці 19 років, потім магістра наук і кандидат наук. Під час дипломної роботи вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком і науковим співробітником Джеромом Карле.
Карле працювала над проєктом Мангеттен під час Другої світової війни, де розробила методику отримання хлориду плутонію з суміші, що містить оксид плутонію.[13]
Після закінчення війни вона працювала у дослідницькій лабораторії Військово-морського флоту США (NRL). У NRL її чоловік Жером розробив «прямі методи» для аналізу структури кристалів. Проте протягом багатьох років кристалографічна спільнота була скептично налаштована щодо їхньої корисності.[11][14] Ізабелла Карле була першим науковцем, яка застосувала цей метод. Вона розробила символічну процедуру додавання, яка пов'язує теоретичний апарат «прямого методу» і фактичні дані рентгенівської дифракції.[14] Цей метод розширив область рентгенівської кристалографії, дозволивши визначити структуру кристалів. Ця техніка відіграла важливу роль у розробці нових фармацевтичних продуктів та інших синтезованих матеріалів.[13]
У 1985 році Джером Карле отримав Нобелівську премію з хімії разом з математиком Гербертом А. Гауптманом за розробку прямих методів аналізу рентгенівських дифракційних даних. Джером Карле і багато інших кристалографів твердо вірили, що Ізабелла Карле повинна була теж нагороджена премією.[14][11]
Карле отримала багато нагород. Вона була обрана членом Національної академії наук (1978) та Американської академії наук і мистецтв (1993).[15] Крім того, вона отримала Національну медаль наук (1995), різні нагороди та вісім почесних докторантів.[16]
31 липня 2009 року Карле та її чоловік звільнилися з дослідної лабораторії.[13] На церемонії виходу на пенсію подружжя Карле брав участь секретар військово-морського флоту Сполучених Штатів Рей Мабус, який подарував парі нагороду за заслужену цивільну службу ВМФ, яка є найвищою формою визнання військово-морського флоту цивільними працівниками.[13]
Ізабелла Карле померла 3 жовтня 2017 року в госпісі в Александрії, штат Вірджинія .[11]
Карле була заміжня за Джеромом Карле, з яким у неї було три дочки, всі з яких працювали в наукових галузях:[17]
- Луїза Карле (1946 р.) — хімік-теоретик
- Жан Карле (1950) — органічний хімік
- Мадлен Карле (1955) — музейний спеціаліст з досвідом у галузі геології.
- Медаль Гарвана-Оліна (1976)
- Премія контр-адмірала Вільяма С. Парсонса (1988)
- Премія Грегорі Аміноффа (1988)
- Медаль Бенджаміна Франкліна (1993)
- Національна медаль наук (1995)
- Премія за заслужену цивільну службу ВМФ (2009)
