Іванівка (Генічеський район)
| селище Іванівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Херсонська область |
| Район | Генічеський район |
| Тер. громада | Іванівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA65040030010022975 |
| Основні дані | |
| Засновано | 1820 |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 10,439 км² |
| Населення | ▼ 4 329 (01.01.2022)[1] |
| Густота | 451 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 75402 |
| Телефонний код | 380 5531 |
| Географічні координати | 46°42′36″ пн. ш. 34°32′59″ сх. д. / 46.71000° пн. ш. 34.54972° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 39 м
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Сірогози |
| До станції: | 36 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 170 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 75400, Херсонська обл., Генічеський р-н, смт. Іванівка, вул. Соборна, 1а |
| Голова селищної ради | Дебелий Віктор Олексійович |
| Карта | |
  Іванівка | |
 Іванівка | |
| |
Іва́нівка — селище Генічеського району Херсонської області, колишній районний центр. Від 2018 року — адміністративний центр Іванівської ОТГ.
Казенне село Іванівка засноване у 20-х роках XIX століття (1820 р.?) вихідцями із Рубанівської волості, сіл Білозерки, Великої і Малої Лепетихи, Шульгівки та інших. Переселенців у неозорі безводні степи привабили незаймані родючі землі та наявність природної водойми — балки.
Першими поселенцями були Іван Іващенко, Іван Братищенко та Іван Черепаха, що почали селитися навколо балки Конджагали (Калги). З 1829 року у складі Рубанівської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії. В 1864 р. в Іванівці налічувалося 270 дворів і мешкало 956 осіб чоловічої та 1012 жіночої статі. Діяла православна церква
Навіть після поразки Перших Визвольних Змагань на території Іванівки та в її околицях діяли загони українських повстанців, що чинили постійні напади на чекістів та червоногвардійців, а також на білогвардійців. Повстанці намагались за всяку ціну зірвати збір продподатку, аби позбавити червоних можливості знищити села голодом; «білим» — заважали проводити примусові мобілізації. На цьому терені повстанці розділились на дві групи, кожна з яких була озброєна кулеметами. Під час одного з нападів на Іванівку у березні 1921 року повстанці змогли вбити 7 партійних активістів та перешкодили вивезенню з села возів з награбованим.[2]
У 1956 році Іванівку віднесено до категорії селищ міського типу.
У 1933 році в Іванівці була відкрита лікарня на 20 ліжок, а в 1941 році були відкриті лікарні в селах Агаймани та Благодатне.
До 1940 року повністю було ліквідовано неграмотність. В районі працювало 45 шкіл. Під час проведення укрупнення сільськогосподарських районів у період з 30 грудня 1962 року по 4 січня 1965 року Іванівський район був реформований у Нижньосірогозький, після чого з карти взагалі зникло 67 сільських населених пунктів. Після тієї територіальної реформи залишилося близько 25 сіл. Зараз чотирнадцяти сільським та одній селищній радам підпорядковано 28 населених пунктів.
12 червня 1963 р. в Іванівці було відкрите училище механізації сільського господарства № 15 (з 2003 року — професійний аграрний ліцей).
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Іванівської селищної громади[3].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Іванівського району, село увійшло до складу Генічеського району[4].
24 лютого 2022 року селище тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.[5]
| 1959[6] | 1970[6] | 1979[6] | 1989[6] | 2001[6] | 2003[6] | 2004[6] |
|---|---|---|---|---|---|---|
| ▲ 5 178 | ▼ 4 818 | ▲ 5 173 | ▲ 5 649 | ▼ 5 231 | ▼ 5 140 | ▼ 5 081 |
| 2005[6] | 2006[6] | 2007[6] | 2008[6] | 2009[6] | 2010[6] | 2011[7] |
| ▼ 4 955 | ▼ 4 891 | ▼ 4 848 | ▼ 4 816 | ▼ 4 765 | ▼ 4 715 | ▬ 4 708 |
| 2012[8] | 2013[9] | 2014[10] | 2015[11] | 2016[12] | 2017[13] | 2018[14] |
| ▼ 4 692 | ▼ 4 645 | ▼ 4 630 | ▼ 4 564 | ▼ 4 544 | ▼ 4 507 | ▼ 4 426 |
| 2019[15] | 2020[16] | 2021[17] | 2022[18] | |||
| ▼ 4 410 | ▲ 4 427 | ▼ 4 390 | ▼ 4 329 |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[19]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 4768 | 90.91% |
| російська | 288 | 5.49% |
| вірменська | 13 | 0.25% |
| румунська | 12 | 0.23% |
| білоруська | 4 | 0.08% |
| кримськотатарська | 3 | 0.06% |
| болгарська | 3 | 0.06% |
| гагаузька | 1 | 0.02% |
| інші/не вказали | 153 | 2.90% |
| Усього | 5245 | 100% |
- Кібенок Віктор Миколайович (1963—1986) — ліквідатор аварії на ЧАЕС, Герой Радянського Союзу.
- Костенко Анатолій Олександрович (1920—1996) — український живописець.
- Дереза Павло Павлович — місцевий краєзнавець та просвітитель, автор низки краєзнавчих розвідок із історії Іванівського району та рідного селища.
- Ящишин Іван Євстафійович (1969—2019) — солдат Збройних сил України учасник російсько-української війни[20].
- Скрипець Марія Василівна — учителька Іванівського ліцею № 1 Іванівської селищної ради, заслужений учитель України[21].
- ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
- ↑ Державний архів Херсонської області: ф. Р-1111, оп. 1, д. 7.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Військовий експерт пояснив, чому російські війська так швидко захопили Херсонську область. www.unian.ua (укр.). Процитовано 27 лютого 2023.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Населення міст і містечок України. pop-stat.mashke.org (англ.). Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2011 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2012 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2013 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2014 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2015 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2016 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2017 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2018 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2019 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2020 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2021 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2022 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Ящишин Іван Євстафійович («Соліст»). Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 2 жовтня 2019.
- ↑ Указ президента України 254—2020. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2021.
- Дереза П. П. Іванівського краю історія жива. Мелітополь: «Люкс», 2010 р.
- Погода в селищі [Архівовано 11 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Облікова картка[недоступне посилання з лютого 2019]
|
Це незавершена стаття з географії Херсонської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 Населені пункти Іванівського району | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | |
| Села | Агаймани · Балашове · Благодатне · Воскресенка · Дмитрівка · Дружбівка · Захарівка · Зелений Гай · Квіткове · Любимівка · Мартівка · Михайлівка · Нововасилівка · Новодмитрівка Друга · Новодмитрівка Перша · Новомиколаївка · Новосеменівка · Першотравневе · Тимофіївка · Трохимівка · Українське · Широка Балка · Шотівка · Щасливе |
| Примітка: | ¹) 17 липня 2020 року колишній Іванівський район було ліквідовано в результаті адміністративно-територіальної реформи, а всі його населенні пункти увійшли до складу новоутвореного Генічеського району. |
