Очікує на перевірку

Мова Ґрімніра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мова Ґрімніра
Grímnismál
Перша сторінка рукопису AM 748 I 4to.
Жанрпоема
ТемаОдін
Авторневідомий
Мовадавньоскандинавська
Написаноневідомо

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

Мова Ґрімніра (давньосканд. Grímnismál) — одна з міфологічних поем «Старшої Едди». Оповідь ведеться від імені Ґрімніра, одного зі втілень Одіна, якого катував конунґ Ґейррьод (давньосканд. Geirröth).

Пісня розпочинається з довгої оповіді в прозі про обставини, які призводять до монологу Ґрімніра. Сам монолог складається з 54 стансів. Остання частина також написана прозою й оповідає про загибель Ґейррьода, сходження його сина на престол та зникнення Одіна. Обидві частини, написані прозою, імовірно, не входили до початкової усної традиції.

Поема збереглася в манускриптах «Codex Regius» та «AM 748 I 4to».

Зміст

[ред. | ред. код]

В першому прозовому уривкові розповідається про те, як Ґейррьод прийшов до влади, виштовхнувши назад у море свого брата Аґнара[1]. Потім, спостерігаючи за світами, Одін та Фріґґ посперечалися про жадіність Ґейррьода. Фріґґ надіслала свою служницю Фуллу попередити Ґейррьода й, за її напучуванням, Ґейррьод наказав схопити та катувати подорожнього Ґрімніра, на якого перетворився Одін, посадивши його поміж двох багать. Аґнар, син Ґейррьода (названий на честь брата Ґейрььода), дав Одінові напитися з рога, після чого оповідь переходить до монологу Ґрімніра.

Поетична частина починається з подяки та благословіння Одіном Аґнара. Потім Одін розповідає про дев'ять світів, про справи та місце кожного божества та інших міфічних істот. Загалом пісня являє собою оповідь про світобудову. По тому Одін перераховує свої імена й позбавляє Ґейррьода своєї підтримки, пророкуючи йому швидку загибель.

В останньому уривкові коротко перераховано наслідки цієї промови: Ґейррьод хотів звільнити Ґрімніра з вогню, дізнавшися, що це Одін, але підковзнувся й впав на свій меч. Аґнар, його син, обійняв його місце й ще довго керував.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ця історія відома також з "Історії ланґобардів, Павла Диякона.

Посилання

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]