Пінчук Олег Степанович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Paintgol (обговорення | внесок)
5086 редагувань
Paintgol (обговорення | внесок)
5086 редагувань
Рядок 75: Рядок 75:
== Нагороди ==
== Нагороди ==


* [[Народний художник України]] (з [[2018]]) <ref>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/188/2018#Text Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 188/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»]</ref>.
* [[Народний художник України]] (з [[2018]]).

* [[Почесна грамота міського голови]].
* [[Почесна грамота міського голови]].

* [[Орден преподобних Антонія і Феодосія Печерських]].
* [[Орден преподобних Антонія і Феодосія Печерських]].

* Звання «Скульптор Року» фестивалю «Золотий перетин».
* Звання «Скульптор Року» фестивалю «Золотий перетин».


Версія за 05:54, 24 грудня 2023

Пінчук Олег Степанович
Народився15 червня 1960(1960-06-15)[[:fr:Jean-Pierre_Delarge|Delarge J.]]_Le_Delarge_—_[[:Париж|Paris]]:_[[:fr:Éditions_Gründ|Gründ]],_[[:fr:Jean-Pierre_Delarge|Jean-Pierre_Delarge]],_2001._—_ISBN_978-2-7000-3055-6[[d:Track:Q3118641]][[d:Track:Q11305732]][[d:Track:Q90]][[d:Track:Q20056651]]-1">[1] (64 роки)
Дрогобич, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьскульптор
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пінчук.

Олег Степанович Пінчук (15 червня 1960, Дрогобич) — сучасний український скульптор, майстер бронзової скульптури та арт-інсталяцій. Народний художник України (з 2018). Член Національної спілки художників України з 1990[2].

Біографічні відомості

Народився 15 червня 1960 року в місті Дрогобич, Львівської обл., Україна. Навчався в студії образотворчого мистецтва Григорія Хусіда в Києві (1977—1982). Закінчив відділення скульптури Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури у 1988. Педагоги з фаху – В. Чепелик, В. Борисенко, І. Макогон,В. Сухенко. Згодом удосконалював майстерністіь у Вищій школі образотворчого мистецтва (ESAV) у Женеві,(Швейцарії) (1993—1995 рр.)

Учасник багатьох виставок, серед яких: Cite Inrernationale des Arts (Франція), «Ukrainian Seasons» (Франція), Дні культури Києва в Тулузі (Франція), Kyiv Art Contemporary («Мистецький Арсенал», Україна), «Великий скульптурний салон» («Мистецький Арсенал», Україна). Також в: Kanagava Municipal Gallery (Японія), галереї «Arrte» (Нідерланди), галереї «Soret — II» (Швейцарія) та багатьох інших.

Роботи експонувалися і знаходяться в колекціях Віденського музею історії мистецтв, ювелірній фірмі Cartier в Женеві, Espace Pierre Cardin в Парижі, Ризькому музеї іноземних колекцій, Московському музеї сучасного мистецтва, Національному музеї історії України, Національному музеї «Київська картинна галерея», Одеському музеї західного і східного мистецтв, Національному музеї у Львові і т. д. Монументальні роботи знаходяться в історичних центрах європейських міст.

В 2016 році очолював «Центр сучасного мистецтва М17».

Персональні та групові виставки (вибірково)

1987 — Національна Експозиція в Центральному домі художника (Київ, Україна)

1994 — Cartier International SA (Женева, Швейцарія)

1996 — Баварський фонд HANNS SEIDEL (Мюнхен)

1997 — нагорода Міжнародного фестивалю мистецтв «Золотий Перетин» (Україна)

1999 — Espace Pierre Cardin (Париж, Франція)

2000 — Національний художній музей (Київ, Україна)

2000 — Одеський музей західного та східного мистецтва (Україна)

2000 — Муніципальна галерея Kanagava (Йокогама, Японія)

2001—2002 — CitO International des Arts (Париж, Франція)

2002 — Московський музей сучасного мистецтва (Москва, Росія)

2003 — Національний музей історії України (Київ, Україна)

2004 — Музей Богдана та Варвари Ханенків (Київ, Україна)

2004 — Музей зарубіжних колекцій (Рига, Латвія)

2005 — Музей культурної спадщини (Київ, Україна)

2007 — Одеський музей західного та східного мистецтва (Україна)

2007 — I Художній салон (Київ, Україна)

2008 — II Міжнародний художній салон (Київ, Україна)

2008 — Художній музей (Харків, Україна)

2009 — Донецький художній музей (Донецьк, Україна)

2010 — Art Kyiv Contemporary «Український дім», (Київ, Україна)

2011 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)

2011 — Ukrainian Seasons (Париж, Франція)

2012 — Київський міський музей, (Київ, Україна)

2013 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)

2014 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)

2015 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)

Серед шанувальників і колекціонерів Олега Пінчука: нобелівський лауреат з літератури Маріо Варгас Льоса, член Палати Лордів Великої Британії — Ширлі Вільямс, баронеса — Вільямс оф Кросбі, П'єр Карден, Мстислав Ростропович, брати Клички, Любов Хоба, та ін.

  • Галерея робіт Олега Пінчука

Нагороди

  • Звання «Скульптор Року» фестивалю «Золотий перетин».

Використання скульптур

Зображення скульптур Олега Пінчука використовуються на годиннику швейцарської фірми BOVET.

Сім'я

Одружений. Виховує двох дітей.

Джерела

Примітки

  1. [[:fr:Jean-Pierre_Delarge|Delarge J.]]_Le_Delarge_—_[[:Париж|Paris]]:_[[:fr:Éditions_Gründ|Gründ]],_[[:fr:Jean-Pierre_Delarge|Jean-Pierre_Delarge]],_2001._—_ISBN_978-2-7000-3055-6[[d:Track:Q3118641]][[d:Track:Q11305732]][[d:Track:Q90]][[d:Track:Q20056651]]
_1-0">↑ Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
  • ↑ Пінчук О.С. на сайті КОНСХУ
  • ↑ Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 188/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

    • Посилання

    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пінчук_Олег_Степанович&oldid=41207135