Z20 Karl Galster
Z20 «Карл Гальстер» (нім. Z20 Karl Galster) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу 1936 Кріґсмаріне за часів Другої світової війни.
| Z20 «Карл Гальстер» | ||
|---|---|---|
 | ||
| Схематичне зображення есмінця Z20 «Карл Гальстер». 1945 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескадрений міноносець типу 1936 | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Третій Рейх
| |
| Належність |  Крігсмаріне
| |
| Замовлено | 6 січня 1936 | |
| Закладено | 14 вересня 1937 | |
| Спущено на воду | 15 червня 1938 | |
| Введено в експлуатацію | 21 березня 1939 | |
| На службі | 1939-1956 | |
| Статус | 6 лютого 1946 року переданий по репарації до ВМФ СРСР, перейменований на «Прочний»; 1950 році перероблений на тренувальний корабель. 25 червня 1956 року виключений зі списків флоту та зданий на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Кампанія в Арктиці Арктичні конвої | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 2 450 тонн (стандартна) 3 470 тонн (повна) | |
| Довжина | 123,4 м | |
| Ширина | 11,75 м | |
| Осадка | 4,5 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Wagner 6 × парових котлів Wagner | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 70 000 к.с. | |
| Швидкість | 36 вузлів (67 км/год) | |
| Дальність плавання | 2 050 миль (3 800 км) | |
| Екіпаж | 323 офіцери та матроси | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 5 (5 × 1) × 127-мм корабельних гармат SKC/34 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів 60 морських мін загородження 4 бомбоскидачі 4 бомбомети 18 глибинних бомб | |
| Зенітне озброєння | 4 (2 × 2) × 37-мм зенітних гармати SKC/30 6 (6 × 1) × 20-мм зенітних гармат FlaK 30 | |
Есмінець Z20 «Карл Гальстер» закладений 14 вересня 1937 року на верфі заводу DeSchiMAG у Бремені, 15 червня 1938 року спущений на воду, а 21 березня 1939 року введений до складу військово-морських сил Третього Рейху. Корабель брав активну участь у бойових діях Другої світової війни, бився біля берегів Норвегії, Скагерраку, Каттегату, в атлантичних та арктичних водах, у Балтійському морі. Капітулював у Копенгагені. За репараціями переданий СРСР, уведений до складу РСЧФ під назвою «Прочний». 30 листопада 1954 року перероблений на плавучу казарму та перейменований на «ПКЗ-99». 25 червня 1956 року виключений зі списків флоту та зданий на брухт.
Історія служби
ред.У ніч на 17/18 жовтня 1939 року контрадмірал Гюнтер Лют'єнс на борту флагманського корабля Z21 «Вільгельм Гайдкамп» очолив групу есмінців Z16 «Фрідріх Еккольдт», Z19 «Герман Кунне», Z17 «Дітер фон Редер», Z18 «Ганс Людеман» і Z20 «Карл Гальстер», коли вони встановили мінне поле у гирлі англійської річки Гамбер. Британці не знали про існування мінного поля і втратили на ньому сім суден загальною тоннажністю 25 825 БРТ.
У ніч на 10/11 січня 1940 року комодор Фрідріх Бонте на чолі групи німецьких есмінців Z4 «Ріхард Бітцен», Z14 «Фрідріх Ін», Z16 «Фрідріх Еккольдт», Z20 «Карл Гальстер», Z21 «Вільгельм Гайдкам» і Z22 «Антон Шмітт» здійснив чергову постановку мінного поля в районі Ньюкасла. На цьому мінному полі затонув лише один риболовецький траулер вагою 251 тонну.
У ніч з 24 на 25 листопада Z4 «Ріхард Бітцен», Z10 «Ганс Лоді» та Z20 «Карл Гальстер» вийшли в бойовий похід з Бреста, прямуючи до району Лендс-Енд. У ході походу вони натрапили на кілька англійських риболовецьких суден поблизу маяка Волф-Рок і обстріляли їх з гармат. Пізніше німецькі кораблі помітили невеликий конвой і потопили одне з трьох суден та пошкодили ще одне. П'ять есмінців британської 5-ї флотилії не змогли перехопити німецькі есмінці до світанку. Через три ночі німецькі есмінці знову атакували британські цивільні судна, але цього разу близько 06:30 29 листопада 5-та флотилія есмінців Королівського флоту змогла перехопити ворожі кораблі. Німці відкрили вогонь першими, кожен есмінець випустив по чотири торпеди, з яких лише дві з Z10 «Ганс Лоді» вразили свою ціль — британський есмінець «Джавелін». Вибухами торпед були відірвані ніс та корма, але британці змогли відбуксирувати пошкоджений корабель додому.
13 липня 1941 року «Карл Гальстер» спільно з есмінцями Z16 «Фрідріх Еккольдт», «Герман Шеман», «Ганс Лоді» і «Ріхард Батцен» потопив у Баренцевому морі радянський сторожовий корабель «Пассат». 24 липня спільно з есмінцями Z16 «Фрідріх Еккольдт», «Герман Шеман» і «Ріхард Батцен» потопив у Баренцевому морі радянське гідрографічне судно «Меридіан».
У вересні 1943 року есмінець брав участь в операції «Цитронелла», рейді Крігсмаріне на норвезький острів Шпіцберген[Прим. 1].
8 травня 1945 року Z20 «Карл Гальстер» разом з есмінцями Z6 «Теодор Рідель», Z10 «Ганс Лоді», Z14 «Фрідріх Ін», Z25, Z38, Z39, міноносцями T17, T19, T23, T28 і T33 відпливли з Геля до Глюксбурга з 20 000 солдатів і цивільних, які прибули 9 травня.
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- ↑ У рейді на Шпіцберген брали участь лінкори «Тірпіц» і «Шарнгорст» та 9 есмінців 4-ї, 5-ї й 6-ї флотилій: Z6 «Теодор Рідель», Z10 «Ганс Лоді», Z15 «Ерік Штайбрінк», Z20 «Карл Гальстер», Z27, Z29, Z30, Z31 і Z33. Головні сили десанту становив батальйон 349-го гренадерського полку 230-ї піхотної дивізії вермахту
- Джерела
Посилання
ред.- Z20 Karl Galster [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Z-20 Karl Galster (1938) [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
Література
ред.- Erich Gröner, Dieter Jung [Bearb.]: Die Schiffe der deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939—1945 und ihr Verbleib. Bernard & Graefe, Bonn 2000 (9., neu bearb. und erw. Aufl.), ISBN 978-3-7637-6215-6.(нім.)
- Koop, Gerhard; Schmolke, Klaus-Peter (2003). German Destroyers of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-307-1.(англ.)
- Wolfgang Harnack: Zerstörer unter deutscher Flagge: 1934 bis 1945. Koehler, Hamburg, 1997 (3., überarb. Aufl.), ISBN 3-7822-0698-3.(нім.)
- Ulrich Elfrath: Deutsche Zerstörer, 1934—1945. Podzun-Pallas, 1990, ISBN 3-7909-0161-X.
- Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
- Патянин С. В., Морозов М. Э. Немецкие эсминцы Второй мировой. Демоны морских сражений. — Война на море. — Москва: Эксмо, Яуза, 2007. — 160 с. — ISBN 978-5-699-24368-6