The Sunday Telegraph

Sunday Telegraph (укр. Санді Телеграф) — британська щотижнева недільна газета великого формату (broadsheet), яка заснована 5 лютого 1961 року. «Санді Телеграф» є недільним додатком The Daily Telegraph, але має автономний характер і окрему редакцію. Газета входить до холдингу Telegraph Media Group, відділення Press Holdings. Має консервативні погляди. Середній тираж становить 396 699 примірників (на вересень — жовтень 2014 року).[1] [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.] Щотижнева аудиторія складає 1 313 000 читачів[2] [Архівовано 6 грудня 2014 у Wayback Machine.].

Sunday Telegraph

Логотип газети
Країна	Велика Британія[…]
Тип	загальнонаціональна, щотижнева
Мова	англійська
Місце публікації	Лондон[…]
Видавець	Telegraph Media Group[…]
Формат	Broadsheet
Періодичність	1 тиждень[…]
Засновано	1961
Власник	Telegraph Media Group
Редактор	Allister Heathd
Ціна	£ 2,00 (2014)
Головний офіс	111 Buckingham Palace Road, London, SW1W 0DT
Наклад	396 699 (вересень — жовтень 2014)
ISSN	9976-1874
telegraph.co.uk​(англ.)
The Sunday Telegraph у Вікісховищі

З 1961 по 1997 р. назву газети асоціювали з ім'ям Перегрін Уорсторн (Peregrine Worsthorne) — найвідомішим журналістом газети. Він працював редактором протягом трьох років з 1986 по 1989 р.

Щороку газета публікує список 100 найкращих приватних компаній Великої Британії під назвою Top Track 100.

Історія

У суботу, 4 лютого 1961 року, вечірній випуск новин BBC був продовжений на 5 хвилин, щоб повідомити про запуск нової недільної газети. Водночас цю подію висвітлював інший канал — ITV. Це була визначна подія, тому що «Санді Телеграф» — перше недільне видання, яке вийшло за 40 років, в той час, коли газетна індустрія була під загрозою. Серед видань, які були нещодавно закриті, було The Sunday Graphic, яке мало мільйонний наклад. 5 лютого 1961 вийшов перший випуск «Санді Телеграф»[3] [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.].

Першим редактором «Санді Телеграф» був Дональд Маклаклан, який займав цю посаду 5 років. Перший номер «Санді Телеграф» містив 28 сторінок і коштував 5 пенсів, які складали скромну суму, доки ви не перегорнули сторінку газети. Там можна було побачити рекламу дорогих автомобілів і розкішних садиб. Після розділу новин у газеті розміщувався розділ «Сіті», редактором якого був Найджел Лоусон. Перед запуском «Санді Телеграф» сторінки розділу Сіті були нудними й непривабливими для звичайного читача. Лоусон розумів, що пропозиції про купівлю контрольного пакета акцій і скандали у залі засідань — це не просто сухі ділові питання, а речі, що хвилюють людей у їхньому повсякденному житті. Читачі обожнювали його поради. У нього був величезний успіх, тому, коли він через три роки пішов у політику, друзі та колеги вважали його божевільним.

Серед багатьох фінансових журналістів, які обіймали посаду редактора Сіті, був Роберт Пестон, який приніс багато сенсаційних новин у «Санді Телеграф» і став голосом світової фінансової кризи у 2008 році. Перегрін Уорсторн був один із журналістів, які друкувалися з першого випуску. Він був редактором видання з 1986 по 1989 рр. Уорсторн вів політичну колонку, яка вирізнялася красномовством і дотепністю.

Першим додатком «Санді Телеграф» був Telegraph Sunday Magazine, що вийшов 12 вересня 1976. У 1980-ті та 1990-ті газета мала багато додатків. 11 вересня 1988 року Telegraph Sunday Magazine був замінений на новий розділ «7 днів», який представляв найцікавіші фотографії з новин у повному кольорі[4] [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.].

У 1987 році власником стає Конрад Блек.

11 червня 1989 «Санді Телеграф» міняє структуру і має дві секції. Перша була присвячена новинам, а друга секція під назвою «Sunday Telegraph Review» присвячена мистецтву та книжковим рецензіям. Кольорова секція «7 днів» була перезавантажена як журнал про телебачення, радіо та кіно.

Контент газети

«Санді Телеграф» пропонує читачам величезний обсяг різноманітного контенту:

• газетні секції «Новини» «Спорт» (Sports), «Подорож» (Travel), «Гроші» (Money), «Робота»(Job), «Бізнес та життя» (Business and Life) — включає «Нерухомість» (Property), «Садівництво» (Gardering), «Купівля» (Purchase);
• журнальні додатки «Телеграф Мегезін» (Telegraph Magazine [Архівовано 2 грудня 2014 у Wayback Machine.]) — лайф-стайл-видання з яскравими ілюстраціями та високоякісним друком, «Стелла Мегезін» (Stella Magazine [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]) — жіночий журнал моди, «Севен Мегезін» (Seven Magazine [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.]) — журнальний додаток про мистецтво, книжки, ідеї.

Редактори

Редактори «Санді Телеграф» під час діяльності газети:

1961: Дональд Маклаклан (DonaldMcLachlan)

1966: Браян Робертс (Brian Roberts)

1976: Дж В. М. Томпсон (J. W. M. Thompson)

1986: Перегрин Уорсторн (Peregrine Worsthorne)

1989: Тревор Гроув (Trevor Grove)

1992: Чарльз Мур (Charles Moore)

1995: Домінік Лоусон (Dominic Lawson)

2005: Сара Сендс (Sarah Sands)

2006: Річард Елліс (Richard Ellis)

2006: Пейшенс Уіткрофт (Patience Wheatcroft)

2007: Ієн Макгрегор (Ian MacGregor)

Цікаві факти

1. У Британії ледь не вибухнув грандіозний скандал, через те, що газета надрукувала першотравневий жарт про заборону показувати пародії. У статті йшлося про те, що на естраді не можна показувати пародії, оскільки це суперечить закону про авторські права. Найкращі британські пародисти зібралися влаштовувати акції протесту, а редакцію завалили обуреними листами. [5] [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.]
2. У 2001 році «Санді Телеграф» опублікувала список найбільш курйозних висловлювань знаменитих людей. На першому місці виявилося питання, задане принцом Чарльзом братові Осами бен Ладена. У самий розпал операції в Афганістані спадкоємець престолу поцікавився у нього: «Як останнім часом йдуть справи у Вашого брата?». Ще одна яскрава цитата належить прем'єр-міністру Тоні Блеру. Після того як його заступник Джон Прескотт кинувся з кулаками на виборця, який кидав у нього курячими яйцями, Блер філософськи зауважив: «Джон є Джон». А ось відповідь голлівудської зірки Ніколь Кідман на питання журналістів, як вона почувається після розлучення з Томом Крузом. Кідман уїдливо промовила, що принаймні тепер зможе носити туфлі на високих підборах. У цей список потрапило і висловлювання Президента США Джорджа Буша-молодшого. Відповідаючи на запитання британського підлітка «На що схожа будівля, в якій працює американська адміністрація» Буш коротко пояснив: «Білий дім — білий»[6] [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.].

Скандали навколо газети «Санді Телеграф»

• У 2012 році «Санді Телеграф» опублікувала статтю, в якій стверджувала, що редакція видання отримала від ексголови ЮКОСа Михайла Ходорковського лист, у якому він закликає британського прем'єр-міністра Девіда Камерона заборонити в'їзд на Олімпійські ігри 308 російським високопосадовцям, причетним до порушень прав людини. Стаття викликала негативну реакцію адвокатів Ходорковського, які назвали її провокацією і викривленням слів підзахисного. Журналісти радіо «Свобода» зв'язалися з автором матеріалу Томом Парфіттом, оскільки саме він у своїй статті стверджував, що газета отримала персонального листа від Ходорковського. У спілкуванні з журналістом Парфітт визнав, що жодного листа не було, а був текст інтерв'ю, переданий газеті через адвокатів.

«Той факт, що Ходорковський послався на складений Гаррі Каспаровим перелік з 308 російських високопосадовців, причетних до порушення прав людини, і закликав британську спільноту порівняти імена цих людей зі списком запрошених на Олімпіаду, дав мені привід стверджувати, що він хотів, аби Британія заборонила цим людям візит на Олімпійські ігри», — сказав Парфітт в інтерв'ю журналістам[7] [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.].

• У 2014 році «Санді Телеграф» поклала відповідальність на президента Росії Володимира Путіна і його оточення за крах малазійського авіалайнера Boeing-777, збитого над Україною 17 липня 2014 р. Газета наголошує, що юристи Великої Британії готують багатомільйонний колективний позов відносно Володимира Путіна і його оточення через американські суди. За інформацією «Санді Телеграф», представники юридичної фірми McCue & Partners побували в Києві, де обговорили питання, що стосуються доказової бази. Також буде запропоновано приєднатися до позову сім'ям загиблих в катастрофі авіалайнера. Справа має «підкреслити роль», яку може грати Росія в розпалюванні конфлікту в східній Україні[8] [Архівовано 27 липня 2014 у Wayback Machine.].

Примітки

1. http://www.telegraph.co.uk [Архівовано 25 січня 2018 у Wayback Machine.]

2. http://www.newsworks.org.uk/the-sunday-telegraph [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.]

3. http://media.info/newspapers/titles/the-sunday-telegraph [Архівовано 6 грудня 2014 у Wayback Machine.]

4. http://gazeta.aif.ru/_/online/uznat/54/hz07_01 [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.]

5. http://www.1tv.ru/news/world/121233 [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.]

6. http://www.telegraph.co.uk/news/sunday-telegraph-at-50/8300953/The-Sunday-Telegraph-at-50.html [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.]

7. http://www.historic-newspapers.co.uk/old-newspapers/sunday-telegraph/ [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.]

8. http://tyzhden.ua/News/51386 [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.]

9. Збиття Боїнга 777 біля Донецька

10. http://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/ukraine/10993470/Putin-facing-multi-million-pound-legal-action-over-alleged-role-in-MH17-crash.html [Архівовано 27 липня 2014 у Wayback Machine.]