Вікіпедія

Island Records

британсько-ямайський звукозаписний лейбл

Island Records — британський лейбл звукозапису, заснований 1959 року.

Island Records
Фото
Головна компанія Warner Music Group
Рік заснування: 1959
Рік закриття:
Засновник(и): Грем Гудолл, Кріс Блеквелл, Леслі Конг
Дистриб'ютор: Virgin Records, EMI, Mercury Records
Жанр(и): різні
Країна: Ямайка
Місцезнаходження: Лондон, Велика Британія

Історія компанії

ред.

Засновником компанії став 21-річний британський підприємець Кріс Блеквелл(інші мови). Він жив на Ямайці й 1959 року відкрив там власний бізнес по продажу музичних записів. Назва компанії «Island Records» походила від назви книги британського письменника Алекса Во(інші мови) «Острів сонця(інші мови)», що вийшла 1955 року. Першим альбомом, виданим Блеквеллом, став запис джазових стандартів у виконанні бермудського піаніста Ленса Гейворда(інші мови) Lance Haywood At The Half Moon Hotel, Montego Bay. Протягом наступних трьох років Блеквелл видавав записи місцевих виконавців джазу, ритм-енд-блюзу та регі. Найбільшим хітом, що виходив на Island Records в ці часи, стала пісня Лорела Ейткена «Boogie in my Bones»[1][2].

1962 року Блеквелл із трьома партнерами повернувся до Великої Британії. Спочатку він продовжував розповсюджувати ямайську музику в Лондоні, Бірмінгемі та Манчестері, продаючи їх прямо з власного автомобілю імігрантам з Вест-Індії. Завдяки партнерству із мейджор-лейблом Fontana Records, який був частиною групи компаній Philips, Island Records досягли гучного успіху, випустивши кавер-версію хіта п'ятидесятих «My Boy Lollypop(інші мови)», яку 1964 року виконала ямайська співачка Міллі Смолл(інші мови). На хвилі успіху Блеквелл започаткував декілька дочірніх лейблів (Surprise, Sue, Jump Up, Black Swan, Aladdin), на яких виходили записи різних стилів: ритм-енд-блюз, соул, поп, регі, ска і навіть гумористичні виступи[1][2].

В середині 1960-х років Блеквелл почав приділяти увагу рок-музикантам. Одним з перших підписань лейблу став бірмінгемський гурт The Spencer Davis Group(інші мови), започаткований 1963 року, а коли 1967 року його залишив фронтмен Стів Вінвуд(інші мови), то його новий колектив Traffic також підписав контракт з Island Records. Це стало початком вкрай успішного періоду в історії компанії, який також називають «Pink Island» через рожевий колір наліпок на вінілових платівках Island Records того часу. В проміжку від 1967 до 1975 року на лейблі виходили популярні записи таких виконавців, як Оуен Грей(інші мови), Кет Стівенс, Нік Дрейк, Джон Мартін, гурти Traffic, Quintessence(інші мови), Spooky Tooth, Jethro Tull, Free(інші мови), King Crimson, Emerson, Lake & Palmer, Fairport Convention(інші мови) та Roxy Music[1][2].

Попри шалену популярність рок-виконавців, Кріс Блеквелл не забував і про своє походження, випускаючи записи ямайських виконавців. 1968 року він разом із партнером Лі Гопталом(інші мови) заснував британський регі-лейбл Trojan Records(інші мови). Коли за чотири роки Блеквелл продав свою частину компанії, то залишив на Island Records двох ключових виконавців, колективи Bob Marley and the Wailers та Toots and the Maytals(інші мови). 1972 року на Island Records вийшов саундтрек до ямайського фільму «Тернистий шлях(інші мови)», який збільшив популярність музики регі у світі. З 1973 по 1980 року лейбл видав цілу низку альбомів Боба Марлі та його гурту, в тому числі гучний хіт «No Woman, No Cry»[1][2].

В середині 1970-х років Блеквелл заснував американське відділення Island Records, на якому, серед інших, виходили альбоми Джо Саута(інші мови), гуртів War(інші мови) та Sparks. У 1980-ті роки до каталогу артистів додалися гурти U2 та Frankie Goes to Hollywood, Грейс Джонс, Роберт Палмер, Стіві Вінвуд(інші мови). Станом на 1987 рік показники продажів Island Records перевищували 100 млн доларів на рік. Успіх інді-лейблу не залишився непоміченим, і 1989 року Блеквелл погодився на пропозицію мейджор-лейблу PolyGram продати свій медіабізнес за 272 млн долларів, залишившись на позиції керівника лейблу[1][2].

Протягом 1990-х років провідними артистами Island Records були The Cranberries, Пі Джей Гарві, Pulp, Dru Hill(інші мови), зірки танцювальної музики The Orb та Tricky. Альбоми Different Class (1995) рок-гурту Pulp та OK(інші мови) (1998) англо-індійського музиканта Талвіна Сінгха(інші мови) отримали британську музичну премію Mercury Prize. Наприкінці десятиліття у керівництві лейблу відбулися суттєві зміни. Спочатку 1997 року Блеквелл залишив посаду керівника Island Records, а ще за два роки батьківську компанію PolyGram придбала музична група Universal Music Group[1][2].

У складі UMG Island Records став частиною музичної групи Island Def Jam Music Group (IDJMG), заснованої 1999 року після об'єднання із Def Jam Recordings. 2011 року до IDJMG доєднався відомий лейбл Motown. 2014 року було вирішено розпустити це об'єднання, залишивши Island Records, Def Jam Recordings та Motown трьома окремими компаніями. Протягом 2000-х років на Island Records виходили альбоми гуртів U2, Sugababes, Keane, Деніела Бедінгфілда(інші мови), Пі Джей Гарві, Пола Веллера(інші мови), Емі Вайнгауз. У 2010-ті роки зірками Island Records були Florence the Machine, Mumford & Sons, Бен Говард, Hozier, Дрейк, Аріана Гранде, Post Malone та багато інших виконавців. 2019 року лейбл відзначив своє 60-річчя[2].

Артисти

ред.

Станом на 2024 рік лейбл співпрацює з наступними артистами.

Island Records Велика Британія[3]:

Island Records США[4]:

Island Records Австралія[5]:

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е Southall, 2003, с. 138—139.
  2. ↑ а б в г д е ж History. Island Records (амер.). Процитовано 14 травня 2024.
  3. ↑ Artists. Island Records. Процитовано 15 травня 2024.
  4. ↑ Artists. Island Records (амер.). Процитовано 15 травня 2024.
  5. ↑ Artists. Island Records Australia (англ.).

Література

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Island_Records&oldid=43480211