Ґолем, як він прийшов у світ

фільм, 1920

«Ґолем, як він прийшов у світ» (нім. Der Golem, wie er in die Welt kam) — фільм епохи німецького кіноекспресіонізму режисерів Карла Бьозе і Пауля Вегенера за мотивами єврейської легенди про Ґолема, глиняну статую, що ожила під дією магії. Прем'єра фільму відбулася у Німеччині 29 жовтня 1920 року.

Ґолем, як він прийшов у світ
Der Golem, wie er in die Welt kam
Жанрніме кіно, фільми про монстрівd, горор і фентезійний фільм
РежисерПауль Вегенер[1] і Карл Безеd
ПродюсерПауль Девідсонd
СценаристГенрік Галеєн
На основієврейської легенди про Голема
У головних
ролях
Пауль Вегенер, Ернст Дойч, Альберт Штайнрюкd, Ліда Салмонова, Лотар Мютельd, Отто Ґебюрd, Грета Шредер, Лоні Нестd, Макс Кронертd і Фріц Фельдd
ОператорКарл Фройнд
КомпозиторГанс Ландсбергерd
ХудожникГанс Пьольціг
КінокомпаніяPAGUd
Дистриб'юторUniversum Film AG
Тривалість85 хв.
КраїнаВеймарська республіка Веймарська республіка
Рік1920
Дата виходу29.10.1920
IMDbID 0011237
ПопереднійҐолем і танцівниця
CMNS: Ґолем, як він прийшов у світ у Вікісховищі

Сюжет

ред.

Імператор (Отто Ґебюр) має намір вигнати євреїв з празького гетто під тим приводом, що вони практикують чорну магію. Ребе Льов (Альберт Штайнрюк) бачить єдину можливість запобігти вигнанню — справді звернутися до темних сил. Викликаний ним демон Астарот повідомляє ребе таємне Ім'я, яке може оживити Ґолема (Пауль Вегенер). Створивши могутню глиняну людину і вдихнувши в неї життя, ребе веде його до Імператора як демонстрацію дивовижної потужності своєї магії. На прийомі у Імператора ребе створює ще одне диво — показує на стіні палацу історію Виходу, заздалегідь узявши з присутніх слово зберігати тишу. Коли придворний блазень цю умову порушує, зі стіни сходить зображення Мойсея, що ожило, і помахом руки трощить палац. Імператор благає ребе врятувати його, обіцяючи не виганяти євреїв з міста; тоді Ґолем за наказом хазяїна підпирає руками кам'яні балки, що падають, і рятує Імператора і придворних.

Ребе і Ґолем з тріумфом повертаються в гетто. Ребе виймає з грудей Ґолема амулет з ім'ям, який дає боввану життя, і збирається зруйнувати його, але відволікається на помічника Фамулуса, який кличе його на свято.

В цей час дочка ребе Міріам (Ліда Салмонова) ховає у себе в спальні Флоріана — одного з придворних Імператора. До неї приходить Фамулус (який теж в неї закоханий) і хоче відвести її до синагоги. Дівчина відмовляється, але тут Фамулус чує, що в її кімнаті хтось ховається. Він повертається в лабораторію, знаходить амулет, оживляє Ґолема і наказує йому увірватися до кімнати Міріам. Флоріан вибігає на дах, але Ґолем наздоганяє його і скидає вниз.

Вбивство виводить Ґолема з-під контролю людини. Він викрадає Міріам і влаштовує у будинку пожежу. Ребе Льов рятує дочку з вогню, але Ґолема у будинку вже немає — він виходить за межі гетто і зустрічає дітей. Коли він піднімає на руки одну з дівчаток, та виймає у нього з грудей амулет, і Ґолем кам'яніє. Ребе Льов і його помічники повертають статую до гетто, щоб більше не оживляти її ніколи.

В ролях

ред.

Зйомки

ред.

За первинним задумом творців, сцени фільму на цвинтарі планувалося знімати на реальному єврейському цвинтарі, проте єврейська громада заборонила зйомки. Тоді Пауль Вегенер разом з художником Гансом Пельцігом і оператором Карлом Фройндом задекорували справжній ліс під цвинтар, що надало сценам поєднання ефекту реальності і удаваності.

Під час зйомок сцен оживлення мертвого Ґолема, за словами співрежисера фільму Карла Бьозе, «не годилися ні технічні, ні фізичні, ні хімічні прийоми і способи». Розрахунок робився на уяву глядача і на ілюзію. Сцена оживлення була реалізована простою заміною об'єкта на живого актора. Для цього Альберту Штайнрюку, який грав рабина, потрібно було зображувати незручність при читанні пергаменту так, щоб здавалося, що він ось-ось його впустить. У цей момент, коли погляд глядача був спрямований на обличчя актора, об'єкт підмінявся живим актором — Паулем Вегенером.[2]

Факти

ред.
  • Багато в чому саме завдяки виконанню ролі Ґолема Паулем Вегенером, образ глиняної людини, що ожила під дією магії став досить впізнаваним і часто використовується у фантастичній літературі і кіно, хоча багато в чому і був витіснений схожим по смислу образом Чудовиська, створеного Франкенштейном.

Примітки

ред.
  1. Filmportal.de — 2005.
  2. Янина Маркулан. «Киномелодрама. Фильм ужасов». Издательство «Искусство», Ленинград, 1978. стр. 128

Посилання

ред.