Ян Кароль Ґалль
Ян Кароль Галль (пол. Jan Karol Gall; 18 серпня 1856, Варшава, Російська Імперія — 30 жовтня 1912, Львів, Австро-Угорщина) — польський композитор і хоровий диригент, педагог і музичний критик.
| Ян Кароль Ґалль | |
|---|---|
.jpg) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 18 серпня 1856[1][2] |
| Місце народження | Варшава, Російська імперія |
| Дата смерті | 30 жовтня 1912[1][2] (56 років) |
| Місце смерті | Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина |
| Поховання | Личаківський цвинтар[3] |
| Громадянство | Королівство Польське Австро-Угорщина |
| Професії | диригент, композитор, музичний педагог |
| Освіта | Віденський університет музики й виконавського мистецтва |
| Заклад | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка |
| Діти | Iwo Galld |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Навчався у Віденській консерваторії у педагога Франца Кренна (композиція), продовжив музичну освіту по класу фортепіано, органу та композиції у Йозефа Райнбергера в Мюнхенській консерваторії, а потім в Міланській консерваторії імені Джузепе Верді у Франческо Ламперті по класу співу.
У 1880 року був прийнятий диригентом Галицького музичного товариства у Львові.
У 1891—1895 — професор співу Краківської консерваторії, а з 1892 — диригент хорового товариства «Ехо» у Львові.
Від 1896 року та й до кінця життя мешкав у Львові.
Помер 30 жовтня 1912 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
Творчість
ред.Композитор Я. Галль писав в основному пісенну музику. Ним створено близько 400 пісень, обробок хорової народної музики, квінтетів тощо. Він написав 4 опери — «Баркарола» (1884), «Віола» (1886), «Фраскіта» (1888), «Лілі, Лоло, Ляля» (1889), 3 кантати і мініатюри для фортепіано, вокальні терцети, квартети, а також 250 обробок народних, в тому числі українських, пісень. Його композиції не вирізняються художніми знахідками. Уклав збірки «Українські пісні народні» (1899), «12 українських пісень на мішаний хор», «150 пісень і пісеньок для хору чоловічого і мішаного» (1903), «Ruskie pieśni ludowe».
Родина
ред.Дружина — Марія з Вуйцікевичів. Син — польський сценограф, театральний режисер Іво Ґалль[pl] (1890—1959)[4].
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 101. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ Iwo Gall. encyklopediateatru.pl (пол.). Encyklopedia teatru polskiego. Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 7 травня 2023.
Література
ред.- Л. З. Мазепа Галль Ян // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Ґалль Ян Кароль // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 566.
- Л. З. Мазепа. Ґалль Ян-Кароль // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
- Людкевич С. Кілька слів про «Ruskie pieśni ludowe» Ґалля // Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи / С. Людкевич; НАН України, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича. — Львів: б. в., 1999. — (Історія української музики; Вип.5). — Т. 2 / упоряд., ред., переклади і примітки З. Штундер. — 2000. — 816 с. — ISBN 966-02-1389-1.