Юліан Романчук

|Lib=

Юліан Романчук
Юліан Романчук
Народився	24 лютого 1842(1842-02-24) с. Крилос, нині Галицький район
Помер	22 квітня 1932(1932-04-22) (90 років) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина →  ЗУНР
Національність	українець
Діяльність	громадський діяч, педагог, письменник, журналіст
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Мова творів	українська
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Партія	Українська національно-демократична партія
Діти	Романчук Тит Юліанович
Юліан Романчук у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Юліян (Юліа́н) Семенович Романчу́к (24 лютого 1842, с. Крилос, нині Галицький район— 22 квітня 1932, Львів)— довголітній політичний провідник галицьких українців, визначний громадський та культурно-освітній діяч (педагог, письменник, журналіст, видавець).

Член-засновник материнського товариства «Просвіта» (1868) та довголітній його голова (1896—1906), один із засновників НТШ (1873), «Рідної школи» (1881), Учительської Громади (другий голова, згодом почесний член).

Батько та дід художників Тита й Антона Романчуків.

Біографія

Народився 24 лютого 1842 року в с. Крилос (Станиславівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Галицький район, Івано-Франківська область, Україна) в родині вчителя. Закінчив Львівський університет.

1863–1900— був гімназіальним учителем (класична філологія) у Львові, де мешкав до смерті. Разом з О. Барвінським упорядкував і видав український фонетичний правопис.

Член-засновник материнського товариства «Просвіта» (1868) та довголітній його голова (1896—1906), один із засновників НТШ (1873), «Рідної школи» (1881), Учительської Громади (другий голова, згодом почесний член).

Засновник і видавець газети «Батьківщина» (1879), співзасновник і співробітник «Діла» (1880), місячника Ruthenische Revue (Ukrainische Rundschau) у Відні.

1884— почав активізувати діяльність за реформування системи освіти задля збільшення шкіл, з українською мовою навчання.

Юліан Романчук (сидить) з Левом Левицьким (ліворуч) та Олександром Колессою (праворуч)

1883–1895 — посол до Галицького сейму (з 1889 — голова Українського Сеймового Клубу («Руського клубу»), до виходу з нього 24 травня 1894 року).

1885 — ініціатор і співзасновник Народної Ради. 1890 року став одним із творців так званої «нової ери», в опозиції до якої став 1894 року.

1891—1897 і 1901—1918 — посол до австрійського парламенту (1907—1910, 1916—1917 голова Української Парламентарної Репрезентації, з 1910 віце-президент парламенту).

1899 — співзасновник Національно-Демократичної Партії (до 1907 її голова).

Під час Першої світової війни — голова Українського Допомогового Комітету і Української Культурної Ради у Відні.

7 листопада 1916 — парламентські клуби націонал-демократичної і радикальної партій саморозпустилися, натомість утворили одноцільну парламентську організацію всіх українських послів Галичини; головою обрано Ю. Романчука, заступниками Лева Бачинського та Євгена Петрушевича, секретарем Льонґина Цегельського.

1918 — делегат Української Національної Ради ЗУНР.

10 листопада 1918 — Ю. Романчук заприсягнув у Львові членів Державного Секретаріату ЗУНР.

По відданні 1923 року Радою Амбасадорів Антанти Галичини Польщі прийняв на площі св. Юра від тисячних мас присягу на вірність українській державності.

Могила Юліана Романчука

Як сеньйор галицьких політичних і громадських діячів Романчук користувався загальною пошаною серед українського громадянства, мав великий вплив на розвиток політичного, громадського і культурно-освітнього життя. У 1900—1910 разом з Євгеном Олесницьким і Костем Левицьким був членом фактичного політичного проводу галицьких українців. У 1920-х роках очолював скликувану для політичних консультацій «Раду Сеньйорів».

Помер у Львові, похований на 69 полі Личаківського цвинтаря.

Літературна діяльність

Редактор місячних книжечок і календарів «Просвіти», упорядник виданих 1879 року шкільних підручників (української читанки для народних і середніх шкіл), у які разом з Олександром Барвінським увів 1890 року фонетичний правопис, з 1899 — також у популярні видавництва «Просвіти». Підтримував активні зв'язки з українськими письменниками й громадськими діячами у центрі та на сході України. У 1903 репрезентував галичан на відкритті пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві.

Редактор збірника творів українських класиків під назвою «Руська письменність». Автор та укладач підручників «Читанка для низших кляс середніх шкіл» і «Руська читанка для четвертого класу народніх шкіл» (1879).

Видавець-редактор творів Тараса Шевченка в Галичині — «Поезії» (1902), «Твори» (I—II, 1907), «Кобзар» (1914), дослідник текстів Шевченкових поезій, автор літературно-критичних статей, ініціатор видання «Просвітою» бібліотеки українських класиків «Руська Письменність» і видавець-редактор 23 її томів у 1904—1920 роках.

Іван Франко та Юліян Романчук

Львівська газета «Діло» опублікувала статтю Ю. Романчука «Смутна поява» після публікації в іншій львівській польськомовній газеті передмови Івана Франка до свого твору. У відповідь поет написав вірш «Сідоглавому».

Вшанування

• Вулиця Юліяна Романчука у Львові (раніше Яна Замойського).

Джерела та література

• Артимишин П., Соляр І. Романчук Юліан Семенович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 346-347. ISBN 978-966-2067-65-1.
• Гирич І. Романчук Юліан Семенович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 642. — ISBN 978-966-611-818-2.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Жадько В (упорядник). Енциклопедія «Черкащина». — К., 2010. — С. 754.
• Меленчук О. Шевченкові ідеї в житті і творчості Юліана Романчука / О. Меленчук // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. : Філологія. – 2018. – № 33. – Т.1. – Одеса : Міжнародний гуманітарний університет, 2018. – С. 48 – 51.  
• Меленчук О. Юліан Романчук – видавець і дослідник творів Т. Шевченка // Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / [редактори-упорядники В. Ільницький, А. Душний, І. Зимомря]. – Дрогобич : Видавничий дім «Гельветика», 2018. – Вип. 20. Том 2. – С. 77–83.
• Пилипишин О. І. Виборчі кампанії до віденського парламенту у Східній Галичині (1895—1910 рр.): пропозиції Ю. Романчука [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2013. — Вип. XXXVII. — С. 60—65.
• Стефанович Александер. Спомини про перший вибір посла Романчука в Калуши р. 1883 [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Дїло. — 1913. — 7 черв.
• Чорновол І. П. Романчук Юліян [Архівовано 2 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 287. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Чорновол І. Юліян Романчук — сеньйор українських політиків [Архівовано 6 липня 2012 у Wayback Machine.] // Бібліотека Ї — Genius Loci.
• Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.

Посилання

• Романчук Юліан Семенович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 537.
• Романчук Юліян // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1630. — 1000 екз.