Вікіпедія

Швайка Олесь Павлович

український хімік

Олесь (Олексій) Павлович Швайка (19 липня 1932 року — 13 серпня 2021 року) — український хімік, професор, доктор хімічних наук за напрямком органічна хімія, лауреат Премії НАН України імені А. І. Кіпріанова, провідний науковий співробітник відділу хімії гетероциклічних сполук Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України.

Швайка Олесь (Олексій) Павлович
Народився19 липня 1932(1932-07-19) (92 роки)
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьхімік, викладач університету
Галузьорганічна хімія[1]
ЗакладІнститут фізико-органічної хімії та вуглехімії імені Л. М. Литвиненка НАН України[1]
Посадапровідний науковий співробітник відділу хімії гетероцикличних сполук[1] (з 2015 року[2])
член спеціалізованої вченої ради з хімичних наук[3] (з 2014 року[4])
Вчене званняпрофесор>[6][2]
Науковий ступіньдоктор хімічних наук (з 1977 року[2])
Відомі учніКороткіх Микола Іванович
Аспіранти, докторантиКороткіх Микола Іванович
Відомий завдяки:Глосарій термінів з хімії[5]
Нагородипремія НАН України імені А. І. Кіпріанова (2006 рік)[7][8]

Біографія

ред.

Олесь Павлович Швайка народився 19 липня 1932 року. 1953 року закінчив Львівський політехнічний інститут[9].

Наукову діяльність розпочав у Харківській філії Всесоюзного науково-дослідного інституту хімічних реактивів, з дослідження органічних сцинтиляційних матеріалів[10]. Його співавторами були Греков Анатолій Петрович, Нагорна Лариса Панасівна[11][12][13][14][15][16][17][18][19][20]. 1963 року здобув ступінь кандидата хімічних наук у Харківському державному університеті[9].

Після заснування у Донецьку Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії АН УРСР[21] з 1969 року починає працювати у ньому як науковий співробітник, завідувач лабораторії та завідувач відділу.

23 грудня 1977 року здобув науковий ступінь доктора хімічних наук.[2], захистивши у Київському державному університеті докторську дисертацію за темою «Реакції рециклізації гетероцикличних сполук під дією гідразинів та деякі дослідження у ряді азолів»[22]. 20 травня 1988 року отримав звання професора[2].

Впродовж 20 років був завідувачем відділу хімії азолів Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України. З 2007 року — провідний науковий співробітник відділу хімії азотовмісних гетероциклічних сполук ІнФОВ НАН України[23].

З 4 січня 2014 року до 30 жовтня 2015 року займав посаду провідного наукового співробітника відділу № 5 хімії фосфоранів Інституту органічної хімії НАН України[2].

4 липня 2014 року наказом МОН призначений членом спеціалізованої вченої ради з хімичних наук ІнФОВ НАН України[4].

З 3 листопада 2015 року займає посаду провідного наукового співробітника відділу хімії гетероциклічних сполук ІнФОВ НАН України[2].

Наукові дослідження

ред.

До наукових інтересів професора Олеся Швайки входять дослідження трансформації гетероциклічних сполук, зокрема азолів, азолідинів та солей азолію, а також синтез гетероциклічних похідних малих кілець.

Під керівництвом О. П. Швайки та М. І. Короткіх в Україні на початку 1990-х засновано науковий напрямок з дослідження стабільних гетероароматичних карбенів[24]. Результатом цієї роботи, зокрема із дослідження стабільних карбенів[en], у подальшому стало звання лауреата Премії НАН України імені А. І. Кіпріанова у 2006 році[25].

Іншим напрямком є прикладні дослідження у галузі фармацевтичної та полімерної хімії, а також оптичної техніки. Є співавтором низки винаходів з органічної хімії, що було запантентовано з 1996 по 2003 рік[26].

Є автором навчальних матеріалів для застосування у профільних ВНЗ щодо синтезу лікарських засобів[27][28].

Інше

ред.

Є співавтором статті про проблеми української хімічної термінології, що було представлено у 1996—1997 роках на засіданнях мовознавчої комісії і комісії всесвітньої літератури НТШ у Львові[29].

Разом з ним є співатором «Тлумачного термінологічно словника з органічної та фізико-органічної хімії» та «Глосарію термінів з хімії»

Є автором низки статей у громадсько-політичному виданні «День»[30] з аналізом концепції «русский мир», як негативної для України[6][31].

Нагороди

ред.

2006 року, перемігши у конкурсі з роботою «Цикл наукових праць „Стабільні карбени та протокарбенові сполуки“» у співавторстві з Короткіх Миколою Івановичем та разом з ним, став лауреатом премії НАН України імені А. І. Кіпріанова[25].

Бібліографія

ред.
  • Сцинтилляторы и сцинтилляционные материалы (рос.)/ А. П. Греков, О. П. Швайка. — Москва — 105 арк.[20]
  • Тлумачний термінологічний словник з органічної та фізико-органічної хімії [Текст]: укр.-рос.-англ. / НАН України, Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка ; уклад.: Й. О. Опейда, О. П. Швайка. — К. : Наук. думка, 1997. — 532 с
  • Основи синтезу лікарських речовин та їх проміжних продуктів: навч. посіб. / О. П. Швайка ; НАН України, М-во освіти і науки України. — 2-ге вид., випр. і допов. — Донецьк : 2004. — 551 с.
  • Глосарій термінів з хімії / Й. Опейда, О. Швайка. — Донецьк, 2008[5].
  • Карбеновий та карбенокомплексний каталіз органічних реакцій: монографія / М. І. Короткіх, О. П. Швайка; НАН України, Донец. нац. ун-т, Ін-т фіз.-орган. хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка. — Донецьк: ДонНУ, 2013. — 371 c.
  • Основи хімії гетероциклічних сполук: навчальний підручник / О. П. Швайка, М. І. Короткіх ; НАН України, Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка. — Київ: Наука, 2016. — 240 с.
  • Начала хімії гетероциклічних сполук: навч. посіб. / О. П. Швайка, М. І. Короткіх ; НАН України. Ін-т фіз.-орган. хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка, НАН України. Ін-т органічної хімії, Донец. нац. ун-т ім. Василя Стуса. — Київ: Академперіодика, 2020. — 190 с

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Швайка Олексій Павлович. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  2. ↑ а б в г д е ж Швайка Олексій Павлович: Кар'єра у НАН України. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  3. ↑ Швайка Олесь Павлович Доктор хімічних наук Професор. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
  4. ↑ а б Склад спеціалізованих вчених рад. osvita.ua. Архів оригіналу (DOC) за 19 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. Додаток 4 до наказу Міністерства освіти і науки України 04.07.2014 № 793...ХІМІЧНІ НАУКИ...Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України...Члени ради:...15. Швайка Олесь Павлович, д.х.н., професор, провідний науковий співробітник, Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, спеціальність 02.00.03;
  5. ↑ а б Черних, В.П. (2014). Енциклопедичний тлумачний словник фармацевтичних термінів : українсько-латинсько-російсько-англійський (укр.). Вінниця: Нова книга. с. 815. ISBN 9789663825076. Процитовано 15 жовтня 2020. 93. Опейда Й., Швайка О. Глосарій термінів з хімії. – Донецьк: Вебер, 2008. – 758 с.
  6. ↑ а б «Русский мир» — узкий мир!». Архів оригіналу за 15 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  7. ↑ Швайка Олексій Павлович: Нагороди, відзнаки, конкурси. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  8. ↑ Нагороди та відзнаки НАН України. Премія імені А.І. Кіпріанова: Про нагороду. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 15 жовтня 2020.
  9. ↑ а б Korotkikh N. І. et al. Synthesis and properties of heteroaromatic carbenes of the imidazole and triazole series and their fused analogues // Organic Chemistry. – 2017. – №. part i. – С. 257-355. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 29 травня 2021.
  10. ↑ Промышленные кристаллы: место рождения — Харьков. Архів оригіналу за 15 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. [Архівовано 2020-10-15 у Wayback Machine.]
  11. ↑ К вопросу связи химического строения и сцинтилляционной эффективности производных 1,3,4-оксадиазола. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  12. ↑ Синтез пара-замещенных 2,5-дифенил-1,3,4-оксадиазола. Журнал общей химии.
  13. ↑ Исследования в области органических сцинтилляционных материалов. II. Синтез 2-арилпроизводных 1,3,4-оксадиазола.
  14. ↑ Синтез некоторых функциональных замещённых 2,5-дифенил-1,3,4-оксадиазола.
  15. ↑ Количественное определение однозамещенных 1-, 3-, 4-оксадиазола потенциометрическим титрованием нитритом натрия.
  16. ↑ Гидразиды и ацильные производные гидразидов метакриловой и изомасляной кислот.
  17. ↑ Производные оксадиазола в качестве сцинтилляционных активаторов в различных растворителях.
  18. ↑ Фотолюминесцентные и сцинтилляционные свойства некоторых производственных 1, 3, 4-оксадиазола.
  19. ↑ Количественное определение N-арилгидроксиламинов потенциометрическим титрованием нитритом натрия / Греков А. П. , Швайка О. П. // Ж. аналит . химии 15 , 732 (1960). {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  20. ↑ а б А.П. Греков, О.П. Швайка Сцинтилляторы и сцинтилляционные материалы, Оптика и спектроскопия. 105. М., 1960. Т. 15. 1963. с. 440.
  21. ↑ Київ-2000...доктор хімічних наук, професор Швайка Олесь Павлович Інститут фізико-хімії та вуглехімії НАН України, завідувач лабораторії.
  22. ↑ 38. Швайка О. П. Реакции рециклизации гетероциклических соединений под действием гидразинов и некоторые исследования в ряду азолов. Авт. дис. ... д-ра хим. наук. — Киев, 1976.
  23. ↑ Харків-2007...Офіційні опоненти...Швайка Олесь Павлович, доктор хімічних наук, професор, Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії імені Л.М. Литвиненка НАН України, провідний науковий співробітник відділу хімії азотовмісних гетероциклічних сполук;. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. [Архівовано 2020-10-17 у Wayback Machine.]
  24. ↑ В.А., Глушков (2012). N-гетероциклические карбены – новые инструменты органического синтеза и анализа. Вестник Пермского федерального исследовательского центра. № 3-4. с. 4. ISSN 2658-705X. Процитовано 16 лютого 2021.
  25. ↑ а б Премія імені А.І. Кіпріанова: Робота - переможець конкурсу 2006 року. Цикл наукових праць "Стабільні карбени та прокарбенові сполуки. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  26. ↑ Швайка Олесь Павлович. uapatents.com. Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 15 жовтня 2020. Лікарська композиція для локального лікування оніхомікозів / Спосіб одержання феніл-4-дифеніліл-1-імідазолілметану та його солей /Отверджувач водоемульсійних епоксидних композицій та спосіб його одержання / Композиція для апретування волокнистих матеріалів / Спосіб оцінки схильності вугілля до самозапалювання
  27. ↑ Швайка, Олесь Павлович. Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. Сучасні методи синтезу лікарських засобів: Курс лекцій [Архівовано 2020-10-18 у Wayback Machine.]
  28. ↑ ВА665148. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. Швайка, Олесь Павлович Основи синтезу лікарських речовин та їх проміжних продуктів [Текст] : навч. посіб. для студ. хім. спец. вищ. навч. закл. / О. П. Швайка ; НАН України. - 2.вид., випр. й доп. - Донецьк : [б.в.], 2004. - 552 с. - Бібліогр.: с. 519-520. - ISBN 966-02-3436-8
  29. ↑ Йосип Опейда, Олесь Швайка. Деякі проблеми української хімічної термінології.
  30. ↑ Олесь Швайка. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  31. ↑ «День» спонукає до мислення. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Швайка_Олесь_Павлович&oldid=43948863