Чиковані Симон Іванович
Симон Іванович Чиковані (9 (22) січня 1903, Наєсаково, Самеґрело-Земо Сванеті — 24 квітня 1966, Тбілісі) — грузинський радянський поет, голова Спілки радянських письменників Грузії, лауреат Сталінської премії першого ступеня (1947). Депутат Верховної ради Грузинської РСР. Депутат Верховної ради СРСР 3-го скликання (1950—1954).
| Чиковані Симон Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 9 (22) січня 1903 Наєсаково, муніципалітет Абаша, Самеґрело-Земо Сванеті, Грузія | |||
| Помер | 24 квітня 1966[1][2][3] (63 роки) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[1] | |||
| Поховання | Мтацмінда | |||
| Країна |  СРСР | |||
| Діяльність | поет, перекладач, письменник, політик | |||
| Сфера роботи | поезія | |||
| Alma mater | Тбіліський державний університет | |||
| Мова творів | грузинська | |||
| Жанр | вірш, оповідна поезіяd і есей | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| Партія | КПРС | |||
| Нагороди |      | |||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 27 грудня 1902 року (9 січня 1903) в селі Наєсаково (нині Абашського муніципалітету Грузії) в дворянській родині. Закінчив реальне училище в Кутаїсі, потім — філологічний факультет Тбіліського державного університету.
З 1922 по 1925 рік служив у політвідділі грузинських частин Червоної армії.
З 1925 по 1944 рік працював в редакції грузинського літературного журналу «Мнатобі», у видавництві «Федерація», в Спілці радянських письменників Грузії. Член ВКП(б) з 1941 року.
Почав публікуватися в 1924 році, був близький до символістської групи Блакитні роги, пізніше приєднався до футуристів, очолював літературну групу «Мемарцхенеоба» («Лівий край»). У 1930-і роки відійшов від поетичного радикалізму. Від футуристичного експериментаторства прийшов до класичної стрункості вірша і гострої проблематики: революційне перетворення Грузії, інтернаціональна солідарність. У своїх віршах поет реалістично зображує оновлену соціалістичну республіку, розкриває багатий духовний світ радянської людини («Ушгульський комсомол», «Мінгрелські вечори», «Вечір застає в Хахматі» та ін.). Філософськи осмислив долю М. М. Бараташвілі в лірико-епічному циклі «Гянджинського зошита» (1964—1965).
У 1944—1951 роках — голова правління Спілки радянських письменників Грузії.
Головний редактор літературного журналу «Мнатобі» (1954—1960). Автор есе про світову літературу, перекладач російської та української поезії.
Помер 24 квітня 1966 року. Похований в Тбілісі в пантеоні Мтацмінда.
Переклади українською
ред.Окремі поезії Симона Чиковані переклав українською поет Петро Осадчук.
Нагороди та відзнаки
ред.- орден Леніна
- три ордени Трудового Червоного Прапора (31.01.1939; 17.04.1958; 12.02.1963)
- медаль «За оборону Кавказу»
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
- медалі
- Сталінська премія І ст. (1947) — за поему «Пісня про Давида Гурамішвілі» (1944) та поезії «Горі», «Картлійські вечори», «Свято Перемоги», «Хто сказав» та ін.
Примітки
ред.- ↑ а б Чиковани Симон Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела
ред.- Р. Хведелідзе. Чиковані Симон // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 783.
Посилання
ред.- Чиковані Симон Іванович [Архівовано 8 лютого 2021 у Wayback Machine.]