Чемпіонат ФРН з футболу 1965—1966: Бундесліга
Сезон Бундесліги 1965–1966 був третім сезоном в історії Бундесліги, найвищого дивізіону футбольної першості ФРН. Він розпочався 14 серпня 1965 і завершився 28 травня 1966 року[1]. Чинним чемпіоном країни був бременський «Вердер», який не зміг захистити чемпіонський титул і фінішував лише на четвертому місці, поступившись новому чемпіону, «Мюнхену 1860», п'ятьма турнірними очками.
| Сезон | 1965–66 |
|---|---|
| Чемпіони | «Мюнхен 1860» 1-й титул переможців Бундесліги 1-й титул чемпіонів Німеччини |
| Вибули | «Боруссія» (Нойнкірхен) «Тасманія 1900» |
| Кубок чемпіонів | «Мюнхен 1860» |
| Кубок володарів кубків | «Боруссія» (Дортмунд) (діючі володарі) «Баварія» (Мюнхен) |
| Забито голів | 987 |
| Сер. рез/гру | 3.23 |
| Найкращий бомбардир | Лотар Еммеріх (31) |
| Найбільша перемога вдома | «Гамбург» 8–0 «Карлсруе» (12 лютого 1966) |
| Найбільша перемога в гостях | «Тасманія 1900» 0–9 «Майдеріхер» (26 березня 1966) |
| Найрезультативніша гра | «Боруссія» (М) 8–3 «Нюрнберг» (12 березня 1966) |
← 1964–65 1966–67 → | |
Формат змагання
ред.Кожна команда грала з кожним із суперників по дві гри, одній вдома і одній у гостях. Команди отримували по два турнірні очки за кожну перемогу і по одному очку за нічию. Якщо дві або більше команд мали однакову кількість очок, розподіл місць між ними відбувався за співвідношенням забитих і пропущених голів. Команда з найбільшою кількістю очок ставала чемпіоном, а дві найгірші команди вибували до Регіоналліги.
Зміна учасників у порівнянні з сезоном 1964–65
ред.«Карлсруе» і «Шальке 04» посіли останні місця Бундесліги попереднього сезону і відповідно до регламенту мали залишити найвищий дивізіон. Утім згодом берлінську «Герту» було визнано винною у фінансових зловживаннях, покарання за які передбачало позбавлення ліцензії на виступи в Бундеслізі. Дещо пізніше Німецький футбольний союз ухвалив рішення про розширення Бундесліги до 18 команд. Тож «Карлсруе» і «Шальке 04» зберегли місця у лізі, до них приєдналися «Баварія» (Мюнхен) і «Боруссія» (Менхенгладбах), які виграли свої групи плей-оф Регіоналліги, а місце «Герти» зайняв інший берлінський клуб «Тасманія 1900» аби з політичних міркувань Західний Берлін не втратив представництва в елітному футбольному турнірі ФРН[2].
Огляд сезону
ред.Сезон 1965–66 став дебютним у створеній двома роками раніше Бундеслізі для «Боруссії» (Менхенгладбах) і мюнхенської «Баварії», команд, які згодом стануть найуспішнішими в історії за кількістю перемог учасниками цього змагання. Сезон також був позначений першою участю в Бундеслізі двох команд з одного міста, причому обидва учасники тогорічного Мюнхенського дербі до останнього боролися за перемогу у сезоні. Вправнішим виявився «Мюнхен 1860», який на три очки обійшов земляків з «Баварії», яка задовільнилася бронзовими нагородами, і здобув свій перший титул чемпіонів Німеччини.
Боротьба унизу турнірної таблиці по суті точилася за непотрапляння на передостаннє, 17-те місце турнірної таблиці, оскільки головний невдаха сезону був визначений невдовзі після його початку — берлінська «Тасманія 1900» потрапила до Бендесліги виключно з політичних міркувань для представлення Західного Берліна у лізі і за підбором гравців і рівнем гри кардинально поступалася усім суперникам. Результати виступу цієї команди були катастрофічними, і вона встановила відразу низку антирекордів Бундесліги, багато з яких лишаються чинними і досі, — зокрема берлінці набрали найменше очок за сезон (лише 8), здобули лише дві перемоги за сезон, найбільше програли (28 матчів), найменше забили (15 голів за сезон) і найбільше пропустили (108 голів за сезон). Також їхня домашня гра проти менхенгладбаської «Боруссії» 15 січня 1966 року пройшла за найменшої присутності глядачів на трибунах для гри Бундесліги (827 осіб)[3].
Команди-учасниці
ред.
| Клуб | Стадіон[4] | Вміщує[4] |
|---|---|---|
| «Тасманія 1900» | Олімпіаштадіон | 100,000 |
| «Айнтрахт» (Брауншвейг) | Айнтрахтштадіон | 38,000 |
| «Вердер» | Везерштадіон | 32,000 |
| «Боруссія» (Дортмунд) | Роте Ерде | 30,000 |
| «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) | Вальдштадіон | 87,000 |
| «Гамбург» | Фолькспаркштадіон | 80,000 |
| «Ганновер 96» | АВД-Арена | 86,000 |
| «Кайзерслаутерн» | Бетценберг | 42,000 |
| «Карлсруе» | Вільдпаркштадіон | 50,000 |
| «Кельн» | Рейн Енергі Штадіон | 76,000 |
| «Майдеріхер» | Ведауштадіон | 38,500 |
| «Боруссія» (Менхенгладбах) | Бекельбергштадіон | 34,500 |
| «Мюнхен 1860» | Грюнвальдер | 44,300 |
| «Баварія» (Мюнхен) | Грюнвальдер | 44,300 |
| «Боруссія» (Нойнкірхен) | Елленфельдштадіон | 32,000 |
| «Нюрнберг» | Штедтішес Штадіон | 64,238 |
| «Шальке 04» | Глюкауф-Кампфбан | 35,000 |
| «Штутгарт» | Мерседес-Бенц Арена | 53,000 |
Турнірна таблиця
ред.| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація або пониження |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | «Мюнхен 1860» (C) | 34 | 20 | 10 | 4 | 80 | 40 | 40 | 50 | Перший раунд Кубка чемпіонів 1966—1967 |
| 2 | «Боруссія» (Дортмунд) | 34 | 19 | 9 | 6 | 70 | 36 | 34 | 47 | Другий раунд Кубка володарів кубків 1966—1967[a] |
| 3 | «Баварія» (Мюнхен) | 34 | 20 | 7 | 7 | 71 | 38 | 33 | 47 | Перший раунд Кубка володарів кубків 1966—1967 |
| 4 | «Вердер» | 34 | 21 | 3 | 10 | 76 | 40 | 36 | 45 | |
| 5 | «Кельн» | 34 | 19 | 6 | 9 | 74 | 41 | 33 | 44 | |
| 6 | «Нюрнберг» | 34 | 14 | 11 | 9 | 54 | 43 | 11 | 39 | Перший раунд Кубка ярмарків 1966—1967 |
| 7 | «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) | 34 | 16 | 6 | 12 | 64 | 46 | 18 | 38 | |
| 8 | «Майдеріхер» | 34 | 14 | 8 | 12 | 70 | 48 | 22 | 36 | |
| 9 | «Гамбург» | 34 | 13 | 8 | 13 | 64 | 52 | 12 | 34 | |
| 10 | «Айнтрахт» (Брауншвейг) | 34 | 11 | 12 | 11 | 49 | 49 | 0 | 34 | |
| 11 | «Штутгарт» | 34 | 13 | 6 | 15 | 42 | 48 | −6 | 32 | Перший раунд Кубка ярмарків 1966—1967 |
| 12 | «Ганновер 96» | 34 | 11 | 8 | 15 | 59 | 57 | 2 | 30 | |
| 13 | «Боруссія» (Менхенгладбах) | 34 | 9 | 11 | 14 | 57 | 68 | −11 | 29 | |
| 14 | «Шальке 04» | 34 | 10 | 7 | 17 | 33 | 55 | −22 | 27 | |
| 15 | «Кайзерслаутерн» | 34 | 8 | 10 | 16 | 42 | 65 | −23 | 26 | |
| 16 | «Карлсруе» | 34 | 9 | 6 | 19 | 35 | 71 | −36 | 24 | |
| 17 | «Боруссія» (Нойнкірхен) (R) | 34 | 9 | 4 | 21 | 32 | 82 | −50 | 22 | Пониження у класі до Регіоналліги |
| 18 | «Тасманія 1900» (R) | 34 | 2 | 4 | 28 | 15 | 108 | −93 | 8 |
Правила розподілу місць у групі: 1) очки; 2) співвідношення забитих і проопущених голів.
(C) Чемпіон; (R) Вибули.
Примітки:
- ↑ «Боруссія» (Дортмунд) здобула Кубок володарів кубків 1965—1966 і кваліфікувалася до розіграшу турніру наступного сезону як діючий володар.
Результати
ред.| Команда | ТАС | АЙБ | ВЕР | БРД | АЙФ | ГАМ | ГАН | КАЙ | КАР | КЕЛ | МАЙ | БРМ | М60 | БАВ | БРН | НЮР | Ш04 | ШТТ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| «Тасманія 1900» | — | 0–2 | 1–1 | 0–2 | 0–3 | 0–4 | 1–5 | 1–1 | 2–0 | 0–6 | 0–9 | 0–0 | 0–5 | 0–2 | 2–1 | 0–1 | 1–2 | 0–2 |
| «Айнтрахт» (Брауншвейг) | 3–1 | — | 1–0 | 4–0 | 2–2 | 1–4 | 2–1 | 1–1 | 2–0 | 1–2 | 1–0 | 1–1 | 2–2 | 2–4 | 1–2 | 3–0 | 3–0 | 1–1 |
| «Вердер» | 5–0 | 4–0 | — | 1–0 | 3–2 | 2–0 | 3–3 | 4–1 | 3–1 | 2–1 | 2–0 | 2–0 | 0–2 | 1–1 | 5–2 | 1–0 | 2–0 | 3–1 |
| «Боруссія» (Дортмунд) | 3–1 | 1–1 | 2–1 | — | 3–0 | 2–2 | 4–0 | 4–0 | 4–1 | 3–2 | 1–1 | 3–1 | 0–2 | 3–0 | 1–0 | 2–0 | 7–0 | 4–0 |
| «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) | 4–0 | 4–1 | 1–0 | 4–1 | — | 2–0 | 0–1 | 6–0 | 1–0 | 0–0 | 2–0 | 3–1 | 5–2 | 0–0 | 1–2 | 1–2 | 4–1 | 3–2 |
| «Гамбург» | 5–1 | 2–1 | 1–3 | 1–1 | 0–1 | — | 2–1 | 4–1 | 8–0 | 2–2 | 2–0 | 5–0 | 1–2 | 0–4 | 3–0 | 0–2 | 1–1 | 4–1 |
| «Ганновер 96» | 5–0 | 1–1 | 2–1 | 1–1 | 4–1 | 0–0 | — | 4–0 | 5–2 | 1–1 | 0–3 | 2–1 | 0–1 | 3–4 | 6–0 | 2–2 | 0–3 | 4–2 |
| «Кайзерслаутерн» | 0–0 | 1–1 | 2–3 | 0–0 | 5–2 | 2–1 | 1–1 | — | 1–0 | 3–2 | 1–0 | 1–2 | 3–0 | 1–2 | 0–0 | 0–0 | 3–2 | 1–2 |
| «Карлсруе» | 3–0 | 1–4 | 3–2 | 0–0 | 4–0 | 1–4 | 1–0 | 1–0 | — | 2–1 | 0–4 | 3–3 | 1–1 | 1–0 | 1–1 | 1–2 | 1–0 | 3–0 |
| «Кельн» | 4–0 | 3–0 | 2–0 | 1–2 | 1–0 | 5–1 | 0–1 | 3–2 | 2–0 | — | 1–1 | 2–2 | 3–1 | 6–1 | 4–2 | 2–1 | 2–1 | 3–1 |
| «Майдеріхер» | 3–0 | 4–1 | 1–2 | 2–1 | 0–0 | 3–1 | 2–2 | 2–2 | 8–2 | 2–3 | — | 3–2 | 2–3 | 1–1 | 1–0 | 1–2 | 5–1 | 5–2 |
| «Боруссія» (Менхенгладбах) | 5–0 | 1–0 | 0–7 | 4–5 | 1–2 | 0–0 | 2–0 | 2–0 | 1–1 | 2–3 | 1–2 | — | 1–1 | 1–2 | 4–1 | 8–3 | 2–0 | 1–0 |
| «Мюнхен 1860» | 4–0 | 1–1 | 3–1 | 2–1 | 4–2 | 1–1 | 5–0 | 4–2 | 2–0 | 2–1 | 3–3 | 3–3 | — | 1–0 | 4–1 | 1–1 | 3–0 | 0–0 |
| «Баварія» (Мюнхен) | 2–1 | 2–2 | 3–1 | 0–2 | 2–0 | 3–0 | 3–1 | 3–0 | 5–1 | 1–4 | 3–0 | 5–2 | 3–0 | — | 6–0 | 0–0 | 1–0 | 0–1 |
| «Боруссія» (Нойнкірхен) | 3–1 | 1–0 | 1–2 | 1–3 | 1–6 | 1–1 | 1–0 | 1–4 | 1–0 | 2–1 | 0–1 | 1–1 | 1–9 | 0–4 | — | 2–1 | 1–0 | 1–2 |
| «Нюрнберг» | 7–2 | 1–1 | 2–1 | 0–0 | 0–0 | 5–0 | 2–1 | 1–1 | 3–0 | 2–0 | 4–1 | 2–2 | 1–4 | 2–2 | 3–1 | — | 1–0 | 1–1 |
| «Шальке 04» | 4–0 | 1–1 | 1–6 | 2–3 | 3–2 | 2–1 | 1–0 | 2–1 | 0–0 | 0–0 | 0–0 | 0–0 | 0–2 | 1–1 | 2–0 | 1–0 | — | 2–0 |
| «Штутгарт» | 2–0 | 0–1 | 0–2 | 1–1 | 0–0 | 1–3 | 4–2 | 4–1 | 1–0 | 0–1 | 2–0 | 5–0 | 0–0 | 0–1 | 2–0 | 1–0 | 1–0 | — |
Колір: блакитний = перемога господарів; жовтий = нічия; рожевий = перемога гостей.
Найкращі бомбардири
ред.- 31 гол
- 26 голів
- 20 голів
- 18 голів
- 17 голів
- 16 голів
- 15 голів
Склад чемпіонів
ред.| Мюнхен 1860 |
|---|
Воротар: Петар Раденкович .svg){kind=small} (34).Захисники: Бернд Патцке (28); Ганс Райх (26); Манфред Вагнер (26); Рудольф Цайзер (12); Рудольф Штайнер (9). Головний тренер: Макс Меркель Були у заявці, але не брали участі у жодній грі чемпіонату: Вільфрід Тепе, Альфред Кольгойфль, Людвіг Брюндль, Ганс Фішер, Гельмут Ріхерт, Ернст Вінтергальдер. |
Примітки
ред.- ↑ Archive 1965/1966 Schedule. DFB. Архів оригіналу за 8 червня 2011.
- ↑ Weinrich, Matthias (1998). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 3: 35 Jahre Bundesliga, Teil 1: 1963–1975. Kassel: AGON Sportverlag. с. 38. ISBN 3-89784-132-0. (нім.)
- ↑ Weinrich, Matthias (1998). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 3: 35 Jahre Bundesliga, Teil 1: 1963–1975. Kassel: AGON Sportverlag. с. 69. ISBN 3-89784-132-0. (нім.)
- ↑ а б Grüne, Hardy (2001). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 7: Vereinslexikon. Kassel: AGON Sportverlag. ISBN 3-89784-147-9. (нім.)
- ↑ TABELLE ROUND 34. DFB. Процитовано 10 жовтня 2013.