Шардаринське водосховище
Шардаринське водосховище (каз. Шардара бөгені) — водосховище, розташоване на річці Сирдар'я на території Південно-Казахстанської області Казахстану. Побудовано в 1966 році.
| Шардаринське водосховище | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 41°12′ пн. ш. 67°59′ сх. д. / 41.200° пн. ш. 67.983° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Казахстан | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | водосховище | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 783 км² | |||
| Глибина середня | 9.6 м | |||
| Глибина макс. | 26 м | |||
| Довжина | 80 км | |||
| Ширина | 25 км | |||
| Об'єм | 5,7 км³ | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Вливаються | Сирдар'я | |||
| Витікають | Сирдар'я | |||
| Інше | ||||
  Шардаринське водосховище (Казахстан) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Шардаринське водосховище у Вікісховищі | ||||
Опис
ред.Здійснює багаторічне регулювання стоку, також використовується для енергетики, на греблі знаходиться Шардаринська ГЕС і для іригації — Кизилкумський канал. Є джерелом води для міста Шардара.
Довжина водосховища — 80 км, ширина — 25 км[1].
Площа — 783 км², повний об'єм — 5,7 км³, корисний — 4,2 км³[2]. У 2008 році повідомлялося, що критичний максимум — 5,5 км³[3]. У маловодні роки може спрацьовуватися нижче «мертвого об'єму», але при зниженні об'єму до 0,5 км³ залишається «брудна жижа»[4].
Витрати води[2]:
- середньобагаторічний — 626 м³/с,
- річний мінімальний — 56,3 м³/с,
- зимовий мінімальний — 137 м³/с,
- через всі 4 турбіни при розрахунковому напорі — 780 м³/с.
Водотоки, що витікають:
- Сирдар'я ,
- Кизилкумський канал ,
- протоки в Арнасайські озера,
- підвідний канал до каналу Достик[5].
Наповнення Айдаркуль
ред.Для контролю рівня води на водосховищі були поставлені шлюзи. У 1969 році трапилася сильна повінь, шлюзи були відкриті, оскільки пропускної здатності гідроагрегатів було недостатньо. З лютого 1969 року по лютий 1970 році 21 км³ води (майже 60 % щорічного стоку Сирдар'ї) було направлено з Шардаринського водосховища до Арнасайської низовини. В результаті утворилося озеро. З 1969 року Айдаркуль регулярно отримувало приплив з Сирдар'ї, якщо Шардаринське водосховище переповнювалося. Так поступово заповнилася водою Арансайська низовина і утворилося друге за розміром озеро в регіоні (після пересихаючого Аральського моря).
У 1993—2001 роках було скинуто майже 30 км³ води. За два роки (2002—2003) було випущено ще 7 км³[6].. Збільшення скидів було пов'язано з переводом Токтогульського водосховища в енергетичний режим і значним збільшенням зимових пропусків[6].
У 2000-х роках об'єм води в Айдаркуль перевищував корисну ємність Шардаринського водосховища в 10,5 разів.
Примітки
ред.- ↑ "Караван": Вода — это не оружие. Граница между мёртвой и живой водой Сырдарьи. Караван. №18 за 1 мая 2009. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 9 квітня 2012. [Архівовано 2016-08-08 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Краткая характеристика. АО "Шардаринская ГЭС". Архів оригіналу за 21 листопада 2013. Процитовано 8 квітня 2012.
- ↑ Наполнение Шардаринского водохранилища идет медленно. Казахстан Сегодня. 31 марта 2008. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 9 квітня 2012. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
- ↑ В Шардаринском водохранилище объём воды опустился ниже уровня "мертвого остатка". Казахстан Сегодня. 19-08-2008. Архів оригіналу за 07-06-2012. Процитовано 9 квітня 2012.
- ↑ Хлопчатник просит воды. В хлопкосеющем Мактаарале разгар поливного сезона совпал с дефицитом влаги. Казахстанская правда. 14.07.2011. Архів оригіналу за 07.06.2012. Процитовано 9 квітня 2012.
- ↑ а б О ситуации вокруг Арнасайских озёр. Позиция Узбекистана. centrasia.ru. 31.01.2004. Архів оригіналу за 07.06.2012. Процитовано 12 квітня 2012. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]