Церква Святої Великомучениці Параскеви (Луків)
Церква Святої Параскеви — парафіяльна церква у селищі Луків Ковельського району Волинської області України. Парафія належить до Турійського благочиння Володимир-Волинської єпархії УПЦ.
| Церква Святої Параскеви | |
|---|---|
 Храм святої великомучениці Параскеви в селищі Луків(2023) | |
| 51°13′33″ пн. ш. 24°20′25″ сх. д. / 51.225833333333° пн. ш. 24.340277777778° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Луків |
| Засновник | граф Петро-Михайло Міончинський |
| Кінець будівництва | 1723 |
| Стиль | бароко |
| Належність | Українська Православна Церква |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
  Церква Святої Великомучениці Параскеви (Луків) (Україна) | |
 | |
 Церква Святої Великомучениці Параскеви у Вікісховищі | |
Церква та дзвіниця є пам'ятками архітектури та містобудування національного значення, охоронний номер у комплексі № 135, номер церкви № 135/1, дзвіниці № 135/2[1]. Ансамбль пам'ятки представляє рідкісний приклад поєднання мурованої споруди в стилі раннього бароко з дерев'яною, виконаною у традиціях народного зодчества[2][3].
З історії церкви
ред.Храм Святої Великомучениці Параскеви вперше згадується у податкових реєстрах 1510 року як православна церква у селі Луків, а від 1564 року у містечку Мацеїв. 1620 року ця церква зазначена у реєстрі духовенства Любомльської протопопії дієцезії Холмської уже як уніатська. Під час шведської війни у 1706 році згоріла разом з костелом, палацом і майже усім містечком. На місці церкви збудували тимчасову каплицю, а 1723 року тут постала дерев'яна дзвіниця і нова мурована святиня, архітектура якої близька до західної костельної і "Люблінського ренесансу". Це надає церкві характерного лише для неї вигляду, який було збережено на сьогодні. В 1875 році перетворена в теплу. З 1875 року церква була приписана до Успенської церкви Лукова, а до того часу була самостійною[4].
В інтер'єрі церкви Святої Параскеви зберігся цікавий зразок наївного народного живопису 18 століття. Це ікона, на якій зображено святого Юрія Змієборця в лицарському обладунку, але на непропорційно маленькому конику та з зовсім нестрашним змієм під копитами коня. З напису на іконі дізнаємося, що «сію ікону дал изобразити раб Божій Павел Горбачук из женою своєю Марією за отпущеніє грехов своих и родителей Савви и Юліани. Року Божого 1790 мца сентября»[3].
Архітектура
ред.Церква
ред.Цегляна, оштукатурена, зального типу. Накрита високим двосхилим дахом, який увінчаний сигнатуркою, щипці з бароковими хвилястими фронтонами і обелісками по кутах, площина стін розчленовується пілястрами та завершується розкріпованим карнизом[2].
Церква Святої Параскеви — тридільна будівля, що складається з просторої прямокутної нави, перекритої циліндричним склепінням з розпалубками, майже однакової з нею за шириною й висотою півкруглої апсиди та значно нижчого притвору. У західній частині нави два восьмигранні стовпи підтримують хори.
Елементами оздоблення фасадів нефи є пілястри, які підкреслюють її кути і членують площини стін, а також розкріпований над пілястрами багатопрофільний вінцевий карниз. Західний фасад декоровано щедріше: площину високого трикутного щипця, який його завершує, прикрашає композиція з двох профільованих пілястр, об'єднаних карнизом, над яким у центрі вміщено зображення святої Параскеви. Кути щипця акцентовані чотиригранними невисокими обелісками. Цікаво, що трикутний щипець притвору має ідентичне за характером оздоблення, але всі елементи його декору значно меншого розміру[3].
Дзвіниця
ред.Дзвіниця розташована на межі церковної ділянки. Дерев'яна, квадратна в плані, триярусна, з шатровим завершенням, яке покрите ґонтом. Перший ярус утворює опасання на кронштейнах, другий і третій оперезані характерною для народного зодчества дерев'яною аркатурою[2].
У нижньому рубленому ярусі дзвіниці, вертикально обшитому дошками, розташовується наскрізний прохід на церковне подвір'я. Піддашок великого виносу між першим і другим ярусами підтримують кронштейни. Кожна грань другого ярусу має вигляд чотирипрогонової, а верхнього ярусу — трипрогонової аркади. Перехід від другого до третього ярусу також вирішений у вигляді піддашка. Верхній ярус завершується багатопрофільним карнизом, а увінчується чотиригранним наметом. Як і між'ярусні піддашки, він теж покритий ґонтом.
Точно знайдені пропорції, співвідношення між висотами трьох ярусів та їх розмірами в плані, малюнок аркад і профілювання їх стовпчиків свідчать про високий професіоналізм народних майстрів[3].
На прямокутній ділянці також знаходиться житловий будинок і господарські споруди[2].
Галерея
ред.-
Параскевська церква та дзвіниця. 4 листопада 1916 р. -
План церкви -
План дзвіниці
Примітки
ред.- ↑ Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Пам'ятки містобудування і архітектури Волинської області. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 6 серпня 2012.
- ↑ а б в г Довідник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2 ст.110). Архів оригіналу за 25 березня 2007. Процитовано 6 серпня 2012. [Архівовано 2007-03-25 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю. — К. : Техніка, 2004. — 176 с.: іл. — (Нац. святині України). — Бібліогр.: с. 170—173. ISBN 966-575-072-0
- ↑ Теодорович Николай Иванович. Волынь в описании городов, местечек и сел в церковно-историческом, географическом, этнографическом, археологическом и других отношениях: историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 5. Ковельский уезд / репринт. изд. 1903 г. — Луцк, 2008. — 580 с. ISBN 978-966-517-3
Література
ред.- Теодорович Николай Иванович. Волынь в описании городов, местечек и сел в церковно-историческом, географическом, этнографическом, археологическом и других отношениях: историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.5. Ковельский уезд / репринт. изд. 1903 г. — Луцк, 2008. — 580 с. ISBN 978-966-517-3
- Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю. — К.: Техніка, 2004. — 176 с.: іл. — (Нац. святині України). — Бібліогр.: с. 170—173. ISBN 966-575-072-0.