Хакка

Хакка (кит.: 客家; хакка: Hak-kâ) — субетнічна група китайців (хань), що проживає переважно в південно-східній частині Китаю (провінції Цзянсі, Фуцзянь, Гуандун), на Тайвані, в Гонконзі, інших країнах Південної та Південно-Східної Азії, Австралії, Океанії, деяких країнах Європи, Північної та Південної Америки.

Хакка
Жінка народу хакка в традиційному головному уборі
Самоназва	кит.: 客家
Кількість	від 75 млн. до 120 млн.
Ареал	КНР  Гонконг  Макао  Тайвань  Сінгапур  Індія  Бангладеш  Малайзія  Бруней  Індонезія  Таїланд  Камбоджа  В'єтнам  М'янма  Східний Тимор  Фіджі  Австралія  Нова Зеландія  Південно-Африканська Республіка  Кенія  Танзанія  Уганда  Маврикій  Реюньйон  США  Канада  Велика Британія  Франція  Нідерланди  Ірландія  Куба  Тринідад і Тобаго  Гаяна  Суринам  Ямайка  Мексика  Колумбія  Панама  Бразилія  Перу Аргентина
Раса	монголоїди
Близькі до	Хань, ше, яо
Мова	Хаккаська мова

Походження

Вважається, що етнонім «хакка» виник за часів панування династії Сун (960—1279) й означає «родини, що прийшли» або «гостьові родини». На думку багатьох науковців, слово «хакка» не є самоназвою, а було надано народу корінними жителями тих територій, до яких мігрували хакка.

Сучасні хакка вважаються нащадками уродженців північного Китаю (Шаньдун, Шаньсі, Хенань), які переселились із півночі на південь країни в Середньовіччі під впливом війн та інших історичних обставин. Від інших представників китайського етносу хакка відрізняються власним мовним діалектом (кецзя хуа), звичаями та традиціями, деякими особливостями матеріальної культури й високою соціальною згуртованістю. В багатьох країнах, у тому числі у Тайвані, Індонезії та Малайзії, хакка здавна відіграють помітну роль у великому бізнесі, суспільному й політичному житті.