Франко Інтерленгі
Фра́нко Інтерле́нгі (італ. Franco Interlenghi; 29 жовтня 1931, Рим, Королівство Італія — 10 вересня 2015, Рим, Італія) — італійський актор.
Франко Інтерленгі | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Franco Interlenghi | ||||
Народився | 29 жовтня 1931[1][2][3] Рим, Італія[4] | |||
Помер | 10 вересня 2015[5][1][…] (83 роки) Рим, Італія[6] | |||
Громадянство | Італія Королівство Італія | |||
Діяльність | сценарист, кінопродюсер, актор театру, кіноактор, актор | |||
Роки діяльності | 1946 — 2010 | |||
У шлюбі з | Антонелла Луальді | |||
Діти | Antonella Interlenghid і Stella Interlenghid | |||
IMDb | nm0409421 | |||
| ||||
Франко Інтерленгі у Вікісховищі | ||||
Життєпис та кар'єра
ред.Франко Інтерленгі народився 29 жовтня 1931 року в Римі, Італія. Акторський талант 15-річного Інтерленгі відкрив режисер Вітторіо де Сіка, який запропонував йому одну з головних ролей сироти Паскуале Маджі у своєму фільмі «Шуша» (1946). Пізніше актор знявся у його стрічках «Генерал Делла Ровере» (1959) та «Хай живе Італія!». (1961).
Інтерленгі грав ролі у фільмах таких видатних італійських режисерів, як Алессандро Блазетті, Федеріко Фелліні («Мамині синочки», 1953), Мікеланджело Антоніоні («Переможені», 1953), Мауро Болоньїні («Молоді чоловіки», 1958, та «Бурхлива ніч», 1959) та в театральній адаптації Лукіно Вісконті «Смерті комівояжера» за Артуром Міллером. Знімався також у фільмах іноземних режисерів: Джозефа Манкевича, Жульєна Дювів'є, Чарльза Відора та в американсько-італійському пеплумі «Одіссея», поставленому у 1954 році режисером Маріо Камеріні[it] за «Одіссеєю» Гомера.
Особисте життя
ред.Інтерленгі був одружений з акторкою Антонеллою Луальді, з якою мав двох дітей. Їхня донька Антонелла Інтерленгі[it] стала акторкою.
Франко Інтерленгі помер у Римі 10 вересня 2015 року у віці 83 років[7][8].
Фільмографія
ред.Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1946 | ф | Шуша | Sciuscià | Паскуале Маггі |
1948 | ф | Фабіола | Fabiola | Чорвіно |
1949 | ф | Неділя в серпні | Una Domenica d'agosto | Енріко |
1951 | ф | Париж завжди Париж | Parigi è sempre Parigi | Франко Мартіні |
1952 | ф | Герої недільного дня | Gli eroi della domenica | Маріні |
1952 | ф | Маленький світ Дона Камілло | Le Petit monde de Don Camillo | Маріоліно |
1952 | ф | Процес над містом | Processo alla città | Луїджі Еспозіто |
1953 | ф | Мамині синочки | I vitelloni | Моральдо Рубіні |
1953 | ф | Світ їх засуджує | Il mondo le condanna | Франко |
1953 | ф | Пісні, пісні, пісні | Canzoni, canzoni, canzoni | нотаріус |
1953 | ф | Переможені | I Vinti | Клаудіо |
1953 | ф | Провінціалка | La Provinciale | Паоло Сарторі |
1954 | ф | Босонога графиня | La Contessa Scalza | Педро |
1954 | ф | Півстоліття кохання | Amori di mezzo secolo | Маріо (новела «1900. Романтичне кохання») |
1954 | ф | Сто років кохання | Cento anni d'amore | Енріко Адамолі (Ріко), молодий гарібальдієць (новела «Гарібальдіна») |
1954 | ф | Одіссея | Ulisse | Телемах |
1955 | ф | Закохані | Gli Innamorati | Франко |
1955 | ф | Червоне і чорне | Rosso e nero | брат Матильди |
1956 | ф | Альтаїр | Cadetes del aire | Джорджо Фаріні |
1957 | ф | Батьки і сини | Padri e figli | Гвідо Блазі |
1957 | ф | Прощавай, зброє! | A Farewell to Arms | Аймо |
1958 | ф | У разі нещастя | En cas de malheur | Маццетті |
1958 | ф | Молоді чоловіки | Giovani mariti | Антоніо |
1959 | ф | Генерал Делла Ровере | Il Generale della Rovere | Антоніо |
1959 | ф | Бурхлива ніч | La notte brava | Беллабелла |
1961 | ф | Хай живе Італія! | Viva l'Italia! | Джузеппе Банді |
1967 | ф | Колона | Columna | центуріон Оптімус |
1972 | ф | Планета Венера | Pianeta Venere | |
1978 | ф | Кохання, свинець і лють | Amore, piombo e furore | Генк Себанек |
1985 | ф | Міранда | Miranda | Карло |
1986 | ф | Каморрист | Il Camorrista | Дон Саверіо |
1987 | тф | Дитина на ім'я Ісус | Un Bambino di nome Gesù | Руфус |
1990 | ф | Помідор | Pummarò | |
1990 | ф | Скупий | L' Avaro | майстер Джакомо |
1992 | ф | Сердечні подруги | Le Amiche del cuore | Трібоді |
1994 | ф | Плюшевий ведмедик | L' Ours en peluche | директор музею |
1995 | ф | Король Парижа | Le Roi de Paris | Бельєрс |
1996 | ф | Зроби мені послугу | Mi fai un favore | Маріо |
1997 | с | Рекет | Racket | Капопорто |
1998 | ф | Орієнтир | La Rumbera | |
1999—2017 | с | Дон Маттео | Don Matteo | внженер Барбієрі |
2000 | тф | Йосип з Назарета | Gli Amici di Gesù — Giuseppe di Nazareth | |
2000 | тф | Падре Піо: Між небом і землею | Padre Pio: Tra cielo e terra | падре Граціано |
2001 | ф | Довга, довга, довга ніч любові | Una lunga lunga lunga notte d'amore | Луїджі Сеттембріні, друг Марчелло |
2002 | тф | Папа Джованні — Іоанн XXIII | Papa Giovanni — Ioannes XXIII | єпископ Радіні Тедескі |
2005 | ф | Кримінальний роман | Romanzo criminale | барон Роселліні |
2006 | тф | Папа Лучані, посмішка Бога | Papa Luciani: Il sorriso di Dio | монсиньйор Казаролі |
2007 | ф | Ніч перед іспитом — Сьогодні | Notte prima degli esami — Oggi | Луїджі |
2009 | ф | Я, Дон Жуан | Io, Don Giovanni | падре ді Аннетта |
2010 | ф | Прекрасне товариство | La bella società | Папа Римський |
Визнання
ред.Нагороди та номінації Франко Інтерленгі[9] | |||
---|---|---|---|
Рік | Категорія | Фільм | Результат |
Премія «Срібна стрічка» | |||
1960 | Найкращий актор другого плану | Бурхлива ніч | Номінація |
Примітки
ред.- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Filmportal.de — 2005.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #140062610 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://www.repubblica.it/spettacoli/cinema/2015/09/10/news/addio_a_franco_interlenghi-122598033/
- ↑ http://www.ilsecoloxix.it/p/cultura/2015/09/10/ARsm2UtF-interlenghi_attore_franco.shtml
- ↑ La Repubblica. Addio a Franco Interlenghi, attore simbolo del Neorealismo. Процитовано 22 березня 2017.
- ↑ Franco Interlenghi
- ↑ Нагороди та номінації ім'я в родовому на сайті IMDb (англ.)