Фос-ду-Ігуасу

Фос-ду-Ігуасу (порт. Foz do Iguaçu, МФА: [ˈfɔz du iɡwaˈsu]; "Гирло річки Ігуасу") — четверте за розміром місто бразильського штату Парана і 11-те місто за розміром Південного регіону, з населенням 309 тис. мешканців. Місто розташоване приблизно за 650 км на захід від столиці штату Куритиби, біля кордону з Аргентиною і Парагваєм. Мешканці міста відомі як «ігуасуенсіс» (iguaçuenses).

Фос-ду-Ігуасу Foz do Iguaçu (гирло Ігуасу)
Проспект Бразилії (Avenida Brasil) — головна вулиця міста. Проспект Бразилії (Avenida Brasil) — головна вулиця міста.
Прапор Герб
Координати: 25°50′ пд. ш. 54°30′ зх. д.
Країна	Бразилія
Регіон	Південний
Штат	Парана
Площа
- Місто	617 701 км²
Висота над р.м.	173,6 м
Населення (2012)
- Місто	255 718
- Густота	500,4/км²
- Агломерація	309 113
Часовий пояс	UTC-3
- Літній час	UTC-2
ІРЛП (2000)	0.788
Вебсайт: Página da prefeitura
Розташування міста на мапі штату Парана Розташування міста на мапі штату Парана

Історія

Ця територія була вперше досліджена європейцями під командою іспанського дослідника (adelantado) Алвара Нуньєса Кабеса де Вака в 1542 році. Він також відкрив водоспади Ігуасу і назвав його «водоспадом святої Марії». В період між 1609 і 1839 роками бразильські бандейранті проникли до регіону та забезпечили бразильське домінування в ньому. До 1860 року ця територія залишалася спірною між Бразилією, Аргентиною і Парагваєм, але в результаті Війни потрійного Альянсу північний берег річки Ігуасу відійшов до Бразилії, а південний — до Аргентини.

Біля 1881 року бразильці почали заселення району та утворення постійних поселень. В 1888 році військовий інженер Жозе Жуакін Фірміну описав поселення і оцінив його населення в 324 мешканця. 23 листопада 1889 року на кордоні з Аргентиною і Парагваєм був встановлений військовий піст.

В 1912 році військовий піст був розформований, а територія увійшла до складу муніципалітету Ґуарапуава. 14 березня 1914 року був створений муніципалітет Vila Iguaçu, а його першим мером став полковник Жоржі Шімельпфенґ. 5 травня 1918 року муніципалітет було перейменовано у Фос-ду-Ігуасу. На його території в 1939 був створений Національний парк Ігуасу.

13 вересня 1943 Федеральна тариторія Ігуасу (Território Federal do Iguaçu), де знаходився муніципалітет, була розформована і увійшла до складу штату Парана.

Економіка

Водоспади Ігуасу.

Гребля Ітайпу

Вид з Потрійного Кордону, із річками Ігуасу (ліворуч) і Парана (праворуч).

Місто є одним з найбільш туристичних у Бразилії. Тоді як більшість туристів є бразильцями або аргентинціями, сюди приїжджають і мешканці інших країн світу. Місто має близько 100 готелів та містить численні визначні пам'ятки:

• Водоспади Ігуасу — великий та видовищний каскад зі стоком приблизно рівним Ніагарському. Водоспади розташовані на кордоні з Аргентиною, і хоча найвідоміший з них, Горло Диявола заввишки 97 м, розташований на аргентинській стороні, найкраще його видно саме з бразильського боку.
• Національний парк Ігуасу та аргентинський парк з такою ж назвою.
• Гребля Ітайпу, найбільша (станом на 2007 рік) гідроелектростанція у світі, розташована на річці Парана між Бразилією та Парагваєм.
• «Потрійний кордон» (Tríplice Fronteira) між Бразилією, Аргентиною і Парагваєм. На боці кожной з країн знаходиться свій пам'ятник (Marco).
• Мечеть Омара Ібн Аль-Хаттаба, найбільша за межами Близького сходу.
• Пташиний парк (Parque das Aves) з великою колекцією диких птахів, та «Ліс Гуарані» (Bosque Guarani, міський зоопарк).

Гребля Ітайпу задовольняє більш ніж 20% потреб Бразилії в електроенергії та надає роботу (прямо або непрямо) близько 5 тис. мешканців міста.

Багато мешканців міста працюють у бульшому сусідньому місті на парагвайському боці, Сьюдад-дель-Есте. Весь транспорт та торгові перевезення між Бразилією і Парагваєм проходять через Міст Дружби (Ponte da Amizade). Інший міст, Міст Братерства (Ponte da Fraternidade або Ponte Tancredo Neves), сполучає місто з аргентинським містом Пуерто-Ігуасу, проте цей міст набагато менш важливий. Зараз міст Дружби стикається із значними проблемами пробок та протестів.

Місто є стратегічним центром міждержавної торговлі в рамках МЕРКОСУР, його значення, як очікується, ще зросте із утворенням Південноамериканської співдружності націй (UNASUL).

У Фос-ду-Ігуасу також знаходяться кілька підприємств, що користуються наявністю дешевої гідроелектроенергії, перш за все текстильних. Проте, місто перш за все залежить від туризму, який зараз зростає, хоча і схильний до коливань унаслідок міжнародних криз, що також впливають на можливість роботи та вивезення дешевих товарів з безподаткової зони парагвайського міста Сьюдад-дель-Есте.