Уретрит

Уретрит — запалення слизової оболонки сечовипускного каналу (уретри). Уретрит зустрічається частіше в чоловіків молодого і середнього віку, які ведуть активне статеве життя. Факторами ризику є безладні численні статеві стосунки, недотримання належної гігієни статевого життя.

Уретрит
Спеціальність	урологія
Препарати	азитроміцин, еритроміцин і азитроміцин
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	GC02.1
МКХ-10	N34
DiseasesDB	27902
eMedicine	med/2342
MeSH	D014526
Urethritis у Вікісховищі

Класифікація

• За джерелом виникнення:
  • Первинний
  • Вторинний

• За клінічним перебігом:
  • Гострий
  • Хронічний

• Інфекційний
• Не інфекційний:
  • травматичний
  • алергічний

Етіологія

Причиною виникнення уретриту в більшості випадків є потрапляння інфекції при статевих стосунках. Домінує як гонорейна етіологія, також часто спричиняється трихомонадою, хламідіями, неспецифічною бактеріальною (10 % усіх хворих негонококковими уретритами) або вірусною інфекцією, грибками.

Клінічні прояви

Інкубаційний період для більшості уретритів залишається невідомим і складає від декількох годин до декількох місяців.

• Для гострого уретриту характерно: виділення з уретри, набряк та почервоніння зовнішнього вічка уретри, дизурія (порушене сечовипускання).
• Для хронічного та в'ялого (торпідного) уретриту: загальна симптоматика скудна та малопомітна, виділення незначні або взагалі відсутні, є дискомфорт у сечоводі, але іноді його немає.

Діагностика

• мікроскопічне та бактеріоскопічне дослідження зішкребу з уретри, дозволяє провести кількісну і якісну оцінку клітинних елементів (лейкоцитів, епітелію), а також виявити різні мікробні асоціації;
• бактеріологічне дослідження (посів на живильні середовища) дозволяє ідентифікувати мікробні організми, оцінити їх чутливість до антибактеріальних препаратів;
• клінічні дослідження: дослідження методом ІФА, МФА та ПЛР (для виключення хламідійної, уреаплазмової, вірусної та інших інфекцій), трьох-склянкова проба сечі, аналіз простатичного соку, загальний аналіз крові, глюкоза крові.

Для уретритів характерне збільшення кількості лейкоцитів зішкребу з уретри, поява епітеліальних клітин. У загальному аналізі крові, як правило, змін не виявляється. У трьохсклянковій пробі сечі виявляються зміни в перших порціях, які характеризуються підвищеною кількістю лейкоцитів. При ускладненні уретриту простатитом виявляються характерні зміни в аналізі простатичного соку.

Лікування

Надзвичайно важливим є виявлення збудника уретриту та визначення його чутливості до антибіотиків.

Основою етіотропної терапії при не специфічному уретриті є застосування антибіотиків широкого спектра дії, а також антимікробних препаратів різних груп (сульфаніламіди, нітрофурани та інші). Прийом антибактеріальних засобів поєднують із прийомом препаратів, що потенціюють їхню дію метилурацилом, пентоксилом. За показаннями можуть призначатися біостимулятори, імуномодулятори, полівітаміни та інші. Місцеве лікування — інстиляціями та зрошенням уретри при гострому запальному процесі в уретрі протипоказані! Обов'язковим є сувора дієта з повним виключенням алкогольних напоїв, гострих страв, приправ, спецій.

Критеріями ефективності лікування є: відсутність виділень, нормалізація акту сечовипускання, нормалізація аналізів сечі.

Див. також

• Гонорея
• Уретра

Джерела

• Урологія : підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації / О. В. Люлько, О. Ф. Возіанов. - Вид. 3-є, виправл. - К. : Медицина, 2011. - 664 с. ISBN 978-617-505-157-3 (Уретрит, С.?)

Література

• Jensen, J. S. (2021). Male Urethritis of Unknown Etiology: Piecing Together the Puzzle. Clinical Infectious Diseases : An Official Publication of the Infectious Diseases Society of America, 73(7), e1694–e1695. https://doi.org/10.1093/cid/ciaa1114

Посилання

• (укр.) ГАЛУЗЕВИЙ СТАНДАРТ «Протокол ведення хворих. Неспецифічний уретрит. (№ 34.1.)» [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.], неофіційний сайт
• (рос.) Уретрит. [Архівовано 26 грудня 2010 у Wayback Machine.]
• (рос.) Уретрит — симптоматика, лікування.